3. Специфічні ознаки фінансів:

1.Обмінно-розподільчий характер (За допомогою фінансів відбувається виокремлення у складі виручки від реалізації продукції коштів для відшкодування матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань, фонду

оплати праці, прибутку, відрахувань на соціальне страхування тощо. Через податки, збори та інші фінансові платежі у розпорядження держави вилучається частина доходів суб'єктів господарювання і населення.)

2.Рух вартості від одного суб’єкта до іншого

3.Грошова форма відносин, 4.Формування доходів і здійснення видатків, 5.еквівалентний характер обміну та розподілу і нееквівалентний - перерозподілу. 6. Обумовленість фінансових відносин наявністю держави як органу управління

4. Як економічний інструмент господарювання фінанси здатні якісно і кількісно впливати на суспільне виробництво.

Кількісний вплив характеризується обсягом і пропонуванням мобілізованих, розподілених і використаних фінансових ресурсів.

Якісний вплив виявляється в інтересах учасників відтворювального процесу через форми організації фінансових відносин (у який спосіб формуються фінансові ресурси, в яких формах і на яких умовах відбувається їх рух і використання). Саме через якісний вплив відбувається перетворення фінансів в економічний стимул розвитку суспільного виробництва.

Можливо виділити три головні напрями фінансового впливу на процеси суспільного розвитку:

Фінансове забезпечення потреб розширеного відтворення

Фінансове регулювання економічних і соціальних процесів

Фінансове стимулювання.

Фінансове забезпечення відтворювального процесу – це покриття затрат за рахунок фінансових ресурсів, акумульованих суб’єктами господарювання і державою.

Фінансове забезпечення розширеного відтворення може здійснюватись у таких формах: бюджетне фінансування кредитування самофінансування оренда (лізинг) інвестування

Фінансове регулювання економічних і соціальних процесів відбувається насамперед через перерозподіл частини доходів підприємств і організацій, а також населення і спрямування цих коштів у бюджети та державі цільові фонди для задоволення державних потреб.

У складі фінансових стимулів розвитку виробництва і підвищення його ефективності можна виділити:

– бюджетні стимули;

– ефективне інвестування фінансових ресурсів;

– фінансові пільги і санкції.

5. Виділяють три основні функції фінансів:

розподільна;

контрольна;

стимулююча

накопичувальна

Суть розподільної полягає в тому, що фінанси є цільовим інструментом розподілу і перерозподілу ВВП.

Розподіл ВВП включає такі стадії:

первинний розподіл (тобто розподіл ВВП між тими, хто безпосередньо зайнятий у його створенні; на цьому етапі фізичні особи отримують заробітну плату, юридичні особи – прибуток, держава – прибуток державного сектора);

перерозподіл (включають вилучення частини доходів у тих суб'єктів, хто отримав їх на етапі первинного розподілу та формування різноманітних централізованих фондів, зокрема бюджету держави);

вторинний розподіл (використання централізованих фондів і формування доходів окремих суб'єктів, зокрема осіб, зайнятих у бюджетній сфері та ін.).

Суть контрольної функції полягає в тому, що фінанси – це інструмент контролю за діяльністю суб’єктів обмінно-розподільних відносин.

Виконуючи вказані вище функції, фінанси відіграють важливу роль у суспільстві, а саме:

забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних і фізичних осіб та держави;

забезпечують кругообіг фінансових ресурсів, а отже і безперервність відтворення виробництва;

регулюють різні напрями соціально-економічного розвитку;

є основою економічних методів управління економікою країни;

формують систему фінансових показників, що є індикаторами стану і розвитку економіки;

забезпечують загальний контроль за формуванням і використанням фінансових ресурсів і доходів суб’єктів господарювання.

Суть стимулюючої функції фінансів полягає в тому, що при здійсненні формування та використання фондів фінансових ресурсів створюються передумови для прогресивних зрушень у структурі виробництва, підвищення його ефективності.

Накопичувальна-акумулюючи і регулюючи фінансові ресурси держава здатна впливати на формування оптимальних пропорцій між нагромадженням і споживанням виробничою і невиробничою сферами, окремими галузями народного господарства та регіонами.

6. Фінансові ресурси - сукупність коштів, що перебувають у розпорядженні держави та суб' єктів господарювання. Вони характеризують фінансовий стан економіки і водночас є джерелом її розвитку, формуються за рахунок різних видів грошових доходів, надходжень, відрахувань, а використовуються на розширене відтворення, матеріальне стимулювання, задоволення соціальних та інших потреб суспільства.

Залежно від рівня на якому проходить формування і використання їх поділяють на: -централізовані, утворюються на рівні держави, окремих адміністративно-територіальних одиниць, галузевих обєднань –децентралізовані, створюються окремими суб’єктами підприємництва.

Основним джерелом формування фінансових ресурсів є ВВП, основними елементами у складі ВВП є: податок на прибуток, відрахування на соц. Заходи, ресурсні платежі, ПДВ, акцизний збір, доходи від зовнішніх, внутрішніх позик, дохід ві ЗЕД.

Напрямки використання централізованих фін. рес: 1)на розвиток економіки, перебудову її галузей 2)фінансування невиробничої сфери 3)соц.. захист населення, охорона середовища, створення резервів страхових фондів, держ управління, обслуговування держ боргу, нац. оборона.

Напрямки використання де центр рес: 1)податки 2)соц. сфера 3)інноваційна інвестиційна діяльність 4) матеріальне стимулювання працівників 5)створення фінансових резервів

7. Зв'язок фінансів з ціною проявляється в тому, що вона є основою розрахунку пенсій, дотацій, державний витрат, споживчого кошикку. Через фінанси держава може змінювати ціну, а саме через ПДВ, акцизний збір, мито.

Взаєморзвязок фінансів і кредиту проявляється в тому, що вони використовують в кругообігу кошти, сприяють підвищенню ефективності виробництва. При нестачі фінансових ресурсів під-ва залучають кредитні ресурси, а при їх надлишку надає їх в кредит іншим об’єктам.

Взаємозвязок фінансів і собівартості. Собівартість визначає величину прибутку, може бути об’єктом оподаткування і джерелом сплати окремих обов’язкових оподаткувань. Складником собівартості є обов’язкові нарахування до держ цільових фондів, амортизаційні відрахування.

Взаємозвязок фінансів і з\п-полягає в тому, що держава регулює величину з\п через податки за допомогою дотацій, субсидій, може стимулювати розвиток окремих видів діяльності. з\п пов’язана з таким факторот вир-ва як робоча сила, а фінанси впливають на всі фактори виробництва.

8,9.

10. Фінансова політика - це сукупність методів і напрямів впливу держави на функціонування фінансової системи. Метою цього впливу є зміцнення економічного (а значить і політичного) потенціалу країни.

Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями. На цій основі має забезпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, створення умов для розвитку господарських утворень різних форм власності, спільних підприємств з іноземним капіталом, акціонерних товариств. За цих умов важливе значення має також створення надійних соціальних гарантій населенню.

Зміст фінансової політики полягає у розробці основних напрямів використання фінансів, виходячи з необхідності вирішення економічних та соціальних завдань. За допомогою фінансової політики держава фінансує потреби розширеного відтворення, регулює масштаби і пропорції розвитку суспільного виробництва, вдосконалює його галузеву та територіальну структуру.

Фінансова політика та її структурні складові - фіскальна або податкова політика, кредитна політика, бюджетна політика, грошова політика - впливають на всі сторони життя суспільства. Суб'єкт фінансової політики - держава - розробляє стратегію розвитку суспільства, Фінансова політика, таким чином, стає організуючим першопочатком суспільного розвитку.

Фінансова політика включає в себе стратегію і тактику.

Фінансова стратегія визначає загальний напрям і спосіб використання коштів для досягнення поставленої мети. Вона спрямована на вироблення фінансових концепцій і програм.

Фінансова тактика включає в себе конкретні методи (прийоми) досягнення поставленої мети в конкретних умовах.

11. Фінансова стратегія - це основні напрями використання фінансів на

тривалу перспективу. Прикладом стратегічних завдань є впровадження

власної грошової одиниці, проведення прозорої приватизації, подолання

інфляції і спаду виробництва тощо.

Фінансова стратегія підприємства забезпечує:

формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

Завданнями фінансової стратегії є:

визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;

вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану під-в

Фінансова тактика спрямована на вирішення завдань окремого етапу

розвитку країни. Яскравим прикладом фінансової тактики є: удосконалення

системи оподаткування, надання пільг окремим платникам, територіальний

перерозподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему.

13. Фінансовий механізм – це сукупність форм і методів за допомогою яких забезпечуються система розподілу і перерозподілу ВВП, формування і використання фінансових ресурсів суб’єктів економіки

Складовими фінансового механізму є:

фінансове планування

оперативне управління

фінансовий контроль

Елементами фінансового механізму є:

ліміти (є певними обмеженнями на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина.)

резерви (мають нейтралізувати вплив непередбачуваних факторів, що можуть виникнути в майбутньому.)

санкції

стимули

важелі (податки, ставки відсотка, норми амортизації, державне замовлення)

система норм і нормативів фінансові резерви

12. Фінансова система - це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, господарських структур. окремих громадян. Ці фінансові ресурси зосереджуються в розпорядженні держави, підприємницького сектора економіки (фінанси підприємницьких структур), певних фінансових інститутів, домогосподарств.

Фінансова система охоплює сукупність економічних відносин, на основі яких створюються і використовуються відповідні фонди ресурсів, з одного боку, а з іншого - це система органів, що організують ці відносини.

Державна фінансова система розвинутих країн включає такі ланки: державний бюджет, місцеві фінанси, спеціальні позабюджетні фонди та фінанси державних корпорацій.