Розділ 2. Аналіз розвитку тіньового сектору в світі

Тіньова зайнятість

Природа тіньової зайнятості має регіональні та секторальні специфічні особливості. У країнах з класичною ринковою економікою вона значною мірою пов’язана з нелегальною імміграцією та існує у низькооплачуваному сегменті ринку праці. У високооплачуваному сегменті ринку праці з метою зменшення податкових зобов'язань найбільш поширеними є інструменти оптимізації оподаткування, а не ухиляння від нього. При цьому галуззю з найвищим рівнем тінізації економіки у розвинутих країнах традиційно вважають будівництво. Зокрема, за оцінками Ф.Шнайдера, у країнах ЄС рівень тінізації цієї галузі становить близько 33 % ВВП при середньому рівні тінізації економіки майже 20 %.

Тіньовий сегмент ринку праці у країнах, що розвиваються, значним чином формується за рахунок низькокваліфікованих та, відповідно, низькооплачуваних робочих місць. При цьому в обох випадках працівники наймаються на таку роботу через відсутність альтернативи. Дослідження МОП вказують на велику питому вагу неформального сегменту ринку праці у значній кількості країн, що розвиваються (рис. 2.1)

Рис.2.1 Рівень неформальної занятості (%) та ВВП на душу населення (дол. США) у окремих країнах.

Особливості ринків праці країн з перехідною економікою полягають у:

- наявності пропозиції нелегальних робочих місць як в низько-, так і у середньо- та високооплачуваних сегментах;

- поширенні комбінованих форм оплати праці, які включають легальну та нелегальну складові.

Проблема тіньових фінансових потоків пов’язана з міжнародним рухом капіталів. Метою таких потоків є виведення фінансів від оподаткування в одній країні та нагромадження у країнах із сприятливими податковими режимами. За оцінками експертів Податково-правової мережі вартість активів, які нагромаджені в офшорних юрисдикціях та не оподатковані, складає близько третини вартості усіх світових активів, а самі офшорні юрисдикції відіграють роль «буферу» між легальним та тіньовим секторами світової економіки.

Корупція та рівень тіньової економіки

Корупція, вона в першу чергу спияє тінізації економіки. У світі нараховується близько 40 найбільш корумпованих країн, з яких 14 – Азійсько-Тихоокеанського регіону, 11 – Східної Європи і Центральної Азії, 10 – країни Африки і 5 – країни Середнього Сходу. До країн з найнижчим рівнем корупції відносяться: Нова Зеландія, Данія, Фінляндія (9,4), Швеція, Сінгапур (9,3), Ісландія (9,2), Нідерланди, Швейцарія (9,0). Відповідно до даних, наведених у «Барометрі світової корупції» за 2007 р. складеним Transparency International, найбільш корумпованими інституціями вважаються політичні партії і парламенти. Цей висновок має пряме відношення і до нашої країни. Надмірна політизація практично усіх урядових структур, політичні домовленості у сфері законодавства, «корупційний лобізм» при якому державні службовці виконують посередницькі функції у відносинах з органами влади і бізнес-середовищем, недостатність інституційного забезпечення економіки, у тому числі податкової політики, недосконалість державної регуляторної політики, ігнорування чинного законодавства, бідність населення і прихована зайнятість – це одні з основних чинників тінізації економіки і корупції в нашій країні. Вивчення поширеності корупції у гілках та секторах влади (опитування проведене Агентством США з міжнародного розвитку (USAID)) дає підстави стверджувати, що високий рівень корумпованості притаманний найбільше – Верховній Раді – 54,2% респондентів; Кабінету Міністрів – 44,9%; обласній владі – 37,5%; Президенту та Секретаріату Президента – 36,8%; органам місцевого самоврядування – 32,4%.

Тіньова економіка по країнам.

Рис. 2.2 Країни з найбільшим обсягом тіньового відтоку капіталу у 2000-2008 роках, млрд дол.

За оцінками FATF обсяги тіньової економіки у високорозвинених країнах оцінюються на рівні 17% у відношенні до ВВП, у країнах з перехідною економікою – понад 20% і в країнах, що розвиваються – понад 40%. У тіньовому секторі у межах світової економіки, за даними Світового банку, щорічно виготовляється 8-10 трлн дол. США .

Як показують наші дослідження з використанням панельної крос-секшин регресії (тобто яка враховує динаміку показників у розрізі країн) у період з 1999 по 2006 рр. до чинників, які сприяють зростанню тіньового сектора у країнах Центральної та Східної Європи, у тому числі пострадянських країнах відносяться (рівняння 1): частка прямих податків та відрахувань на соціальне страхування у відношенні до ВВП (коефіцієнт регресії 0,387**) рівень безробіття (0,345**); частка непрямих податків і митних платежів у відсотках до ВВП (0,294*); надмірне державне регулювання (розраховане на основі «індексу економічної свободи») (0,202*). При цьому збільшення обсягу ВВП на одну особу (у дол. США) є передумовою зменшення рівня тіньового сектора (-0,194**), значення коефіцієнта.

Тіньова економіка США зросла з 8,6% в 1999 р. до 9,0% в 2007 р. У країнах, що розвиваються, куди дослідники відносять і країни СНД, аналогічний показник збільшився в середньому з 36,6% в 1999 р. до 38,6% в 2007 р. У країнах, що знаходяться між цими двома полюсами, показник зріс з 16,8% до 18,7%. І зростання це продовжується стабільно і повсюдно.

Результати досліджень тіньової економіки демонструють, що однією зі складових тіньової економічної діяльності є протизаконна діяльність, у тому числі економічна злочинність, характер якої якісно змінився під дією процесів глобалізаці. Таким чином, економічна нерівність, глобалізація ринків, розвиток електронних та комунікаційних технологій створюють умови для поширення тіньових економічних відносин.