Стаття 26. Державна реєстрація суден

Українські судна, технічний нагляд за якими здійснюють класифікаційні товариства, підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України.

Українські судна, що не підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України, реєструються у Судновій книзі України. Судно, зафрахтоване за договором бербоут-чартером (стаття 203 цього Кодексу), за заявою фрахтувальника може бути тимчасово, але не більше терміну дії договору, зареєстровано у Державному судновому реєстрі України або в Судновій книзі України, якщо на момент фрахтування воно не було внесено в судновий реєстр іншої держави та якщо таке судно внесено в судновий реєстр іншої держави, але запис, зроблений в судновому реєстрі цієї держави, зупинено, про що судновласник повинен подати відповідний сертифікат.

У разі, коли в іншій державі дозволено внесення судна в декілька суднових реєстрів, від цієї вимоги можна відмовитися.

Порядок ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України встановлюється Кабінетом Міністрів України.

I. Загальні положення

1. Цей Порядок встановлює вимоги до реєстрації та обліку торговельних суден в Україні.

2. Дія цього Порядку не поширюється на:

військові кораблі та судна;

катери, шлюпки та інші плавучі засоби, що належать будь-якому судну;

спортивні судна, перелік видів яких затверджує Мінсім'ямолодьспорт за погодженням з Мінтрансзв'язку;

веслові судна, що використовуються без двигуна, довжиною до 2,5 метра.

3. У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, передбаченому Кодексом торговельного мореплавства України.

4. Загальне керівництво та контроль за реєстрацією і веденням обліку суден в Україні здійснює Інспекція Головного державного реєстратора флоту (далі - Інспекція), яка входить до сфери управління Мінтрансзв'язку.

Положення про Інспекцію Головного державного реєстратора флоту затверджується Мінтрансзв'язком. Інспекцію очолює Головний державний реєстратор флоту, який призначається Мінтрансзв'язком.

Керівництво та контроль за реєстрацією і веденням обліку риболовних суден здійснюється Держкомрибгоспом.

5. Державну реєстрацію суден в Україні здійснюють:

морських суден - капітани морських портів;

річкових суден та суден, що не підлягають нагляду класифікаційним товариством, - Інспекція;

риболовних суден, що не підлягають нагляду класифікаційним товариством, - Держкомрибгосп, які є органами державної реєстрації.

Реєстрація торговельних суден здійснюється в морських портах, перелік яких визначається Мінтрансзв'язку. Реєстрація риболовних суден, що підлягають нагляду класифікаційним товариством, здійснюється в будь-якому морському рибному порту.

6. Реєстрація судна в Україні полягає у внесенні відомостей про нього до Державного суднового реєстру України, що ведеться за формою згідно з додатком 1, або Суднової книги України, що ведеться за формою згідно з додатком 2, та отримання цим судном свідоцтва про право плавання під Державним прапором України.

7. Відповідальність за повноту і точність реєстраційних даних про судно, а також за наслідки, які можуть виникнути через неподання або подання недостовірних відомостей про судно, несе власник судна або особа, яка використовує судно на інших законних підставах (судновласник, фрахтувальник).

8. Судно може бути зареєстроване у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України тільки одним органом державної реєстрації.

Орган державної реєстрації судна може бути змінено за бажанням судновласника з дотриманням вимог абзацу першого цього пункту.

З моменту внесення записів про постійну реєстрацію судна до Державного суднового реєстру України або Суднової книги України всі зроблені раніше записи щодо цього судна в суднових реєстрах інших держав Україною не визнаються.

Так само в Україні не визнаються записи про судно, постійно зареєстроване в Україні, у судновому реєстрі іншої держави, якщо судно не виключене з Державного суднового реєстру України або Суднової книги України, з дотриманням вимог, встановлених розділом IV цього Порядку.

9. За реєстрацію судна у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України та будь-які подальші зміни зроблених у них записів, а також за видачу суднових документів справляються збори, порядок та розмір яких встановлюється Мінтрансзв'язком за погодженням з Мінекономіки.

10. Записи у Державному судновому реєстрі України, Судновій книзі України, суднових та реєстраційних документах ведуться українською, а у деяких випадках, зазначених у цих документах, - англійською мовами.

II. Реєстрація суден у Державному судновому реєстрі України

11. Включення морських торговельних суден до Державного суднового реєстру України здійснюється виключно капітанами морських портів за погодженням з Інспекцією, а риболовних суден - за погодженням з Держкомрибгоспом та Інспекцією.

Внесення річкових суден до Державного суднового реєстру України здійснюється безпосередньо Інспекцією.

Порядок погодження реєстрації торговельних та риболовних суден визначається Мінтрансзв'язком разом з Мінагрополітики.

Інспекція веде Державний судновий реєстр України, Держкомрибгосп - Реєстр риболовних суден, який є складовою частиною Державного суднового реєстру України.

12. Реєстрації у Державному судновому реєстрі України підлягають:

а) пасажирські, наливні судна, судна, призначені для перевезень небезпечних вантажів, а також буксири незалежно від потужності головних двигунів і валової місткості;

б) самохідні судна, у тому числі риболовні, не зазначені в підпункті "а" цього пункту, з потужністю головних двигунів 55 кВт і більше;

в) судна, не зазначені в підпунктах "а" і "б" цього пункту, валовою місткістю 80 одиниць і більше.

13. Реєстрація здійснюється на підставі погодженої в Інспекції, а для риболовних суден - Держкомрибгоспу та Інспекції письмової заяви судновласника, зразок якої затверджується Мінтрансзв'язком, що подається до органу державної реєстрації.

До заяви додаються такі документи:

а) заповнена судновласником анкета Державного суднового реєстру України, зразок якої затверджується Мінтрансзв'язком;

б) копія документа, що підтверджує право власності на судно;

в) копія обмірного свідоцтва;

г) копія свідоцтва про придатність судна до плавання або документи, що підтверджують проходження судном технічного нагляду, зразок яких затверджується Мінтрансзв'язку, а для риболовних суден - Держкомрибгоспом;

д) копія пасажирського свідоцтва (для пасажирського судна);

е) копія свідоцтва про мінімальний склад екіпажу;

є) копія страхового полісу або іншого документа із зазначенням умов забезпечення цивільної відповідальності судновласника за шкоду від забруднення нафтою, передбачених міжнародними договорами (угодами), до яких приєдналася Україна;

ж) свідоцтво про тимчасове право на плавання під Державним прапором України, якщо воно видавалося;

з) документи, що підтверджують наявність або відсутність заставних зобов'язань;

й) копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, а у разі належності судна фізичній особі - копія документа, що підтверджує особу власника та його громадянство;

к) документ, що свідчить про виключення судна з реєстру попереднім органом реєстрації (у разі коли судно було зареєстроване).

Додатково подається документально підтверджена інформація про призначення судна, наявність у нього ідентифікаційних ознак та знімки судна

Для реєстрації риболовного судна крім зазначених документів подаються документально підтверджена інформація про його призначення (траулер кормового тралення, сейнер кошелевого лову тощо) і добову потужність технологічного обладнання, фотокартки судна (вигляд з правого та лівого борту), відомості про попереднього власника.

14. Судно, зафрахтоване за договором бербоут-чартеру, на підставі письмової заяви фрахтувальника може бути зареєстроване у Державному судновому реєстрі України тимчасово, на термін, що не перевищує терміну чинності такого договору, якщо на момент реєстрації судна воно не було внесене до суднового реєстру іншої держави або якщо таке судно внесене до суднового реєстру іншої держави, але запис про нього припинено, про що судновласник повинен подати відповідний сертифікат.

У разі коли в іншій державі дозволяється внесення судна до кількох суднових реєстрів, вимога щодо подання сертифіката про припинення запису в судновому реєстрі цієї держави може не виконуватися.

15. Для реєстрації іноземного судна, отриманого судновласником України для експлуатації на умовах бербоут-чартеру, додатково до документів, зазначених у пункті 13, крім копій документів, що підтверджують право власності на судно, додаються:

а) копія договору фрахтування;

б) письмовий дозвіл судновласника на реєстрацію;

в) письмовий дозвіл на реєстрацію компетентного органу держави іноземної реєстрації судна;

г) письмовий дозвіл заставодержателя, якщо судно заставлене.

16. Копії документів, що подаються, повинні бути засвідчені нотаріусом за місцем реєстрації судна або органами, які здійснювали їх оформлення та видачу.

17. У заяві судновласника зазначається термін реєстрації (постійний чи тимчасовий). У разі тимчасової реєстрації зазначається термін дії договору фрахтування.

18. В анкеті Державного суднового реєстру України, зразок якої затверджується Мінтрансзв'язком, зазначається:

а) ідентифікаційний номер згідно з Порядком про присвоєння судну назви та ідентифікаційного номера суднової станції супутникового зв'язку, що визначається Мінтрансзв'язком;

б) тип судна згідно з класифікацією, передбаченою Міжнародним кодексом щодо управління безпечною експлуатацією суден та запобіганням забрудненню, а саме:

пасажирське судно:

пасажирське високошвидкісне судно;

вантажне високошвидкісне судно;

навалочне судно;

нафтовий танкер;

танкер-хімовоз;

пересувна морська бурова споруда;

газовоз;

інше вантажне судно;

риболовне судно.

Тип іншого судна зазначається на підставі документів, що свідчать про проходження таким судном технічного нагляду;

в) юридична адреса судновласника, зазначена у свідоцтві про державну реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності, а для судновласників - фізичних осіб - зареєстроване місце проживання.

19. Визнається чинною також копія страхового полісу або іншого документа із зазначенням умов забезпечення цивільної відповідальності судновласника за шкоду від забруднення нафтою, передбачених Міжнародною конвенцією про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 року ( 995_839 ).

20. Мінімальний склад екіпажу, що забезпечує безпеку морського торговельного судна, яке здійснює міжнародні рейси, або судна, що здійснює плавання на внутрішніх водних шляхах, встановлюється Мінтрансзв'язком (Держкомрибгоспом) відповідно до вимог законодавства України.

21. На підставі поданих документів Інспекція, а для риболовних суден - Держкомрибгосп та Інспекція готує висновок про реєстрацію судна у Державному судновому реєстрі України або відмову у його реєстрації з обгрунтуванням причин.

Рішення про реєстрацію судна або про відмову у його реєстрації приймається протягом 15 робочих днів з дня одержання заяви і необхідних документів.

22. Державний судновий реєстр України повинен бути прошнурованим і пронумерованим, а записи скріплені підписом Головного державного реєстратора флоту і гербовою печаткою Інспекції.

23. Записи у Державному судновому реєстрі України повинні бути своєчасними, достовірними і відповідати записам у поданих судновласником документах.

Записи виконуються ручкою. Виправлення в записах повинні підтверджуватися словами "Виправленому вірити" і скріплюватися підписом працівника, відповідального за ведення Державного уднового реєстру України.

24. На кожне зареєстроване судно у Державному судновому реєстрі України відводиться окрема сторінка. У разі виключення судна із реєстру його номер для реєстрації нового судна не використовується.

25. Для реєстрації судна та отримання суднових реєстраційних документів судновласник подає копії платіжних документів, що свідчать про сплату відповідних зборів в установленому розмірі. Орган державної реєстрації після надходження висновку Інспекції, а для риболовних суден - Держкомрибгоспу та Інспекції у триденний строк видає судновласнику такі реєстраційні документи:

свідоцтво на право плавання під Державним прапором України;

свідоцтво про право власності на судно. У разі тимчасової реєстрації судна свідоцтво про право власності на судно не видається.

Річковим суднам, зазначеним у пункті 12 Порядку, свідоцтво про право плавання під Державним прапором України та свідоцтво про право власності на судно видаються безпосередньо Інспекцією.

Капітан морського рибного порту видає власнику риболовного судна:

свідоцтво про мінімальний склад екіпажу;

свідоцтво про тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру України;

свідоцтво про виключення судна з Державного суднового реєстру України.

Інспекція, а для риболовних суден - Держкомрибгосп та Інспекція видає судновласнику:

а) свідоцтво про мінімальний склад екіпажу;

б) свідоцтво про страхування або інше фінансове забезпечення цивільної відповідальності за шкоду від забруднення нафтою;

в) свідоцтво про тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру України;

г) свідоцтво про виключення судна з Державного суднового реєстру України.

26. У разі реєстрації судна, що експлуатується на умовах бербоут-чартеру, свідоцтво на право плавання під Державним прапором України (судновий патент) видається незалежно від того, переходить до судновласника України право власності на судно чи судно після закінчення терміну договору підлягає поверненню власникові. Свідоцтво про право власності на судно видається тільки після переходу цього права на законних підставах до судновласника України і постійної реєстрації судна.

До цього моменту на судні зберігаються документи на право власності, видані компетентним іноземним органом, і належним чином засвідчені документи чи їх копії, які підтверджують передачу судновласнику України права на користування судном.

27. Судно набуває права плавання під Державним прапором України після його реєстрації та одержання документів, передбачених пунктом 25 цього Порядку.

28. Придбане за кордоном судно, тимчасово передане юридичній або фізичній особі в Україні, може набувати права підняття Державного прапора України з моменту видачі консулом України тимчасового свідоцтва про право плавання під Державним прапором України.

Тимчасове свідоцтво є дійсним до реєстрації судна у Державному судновому реєстрі України, але не більше одного року.

29. З отриманням суднових реєстраційних документів на судно наносяться назва судна та найменування порту реєстрації, а на риболовне судно - відповідні знаки маркування.

У разі виникнення змін, що викликають необхідність виправлення відомостей, внесених до Державного суднового реєстру, орган державної реєстрації, що видав реєстраційні документи, на підставі письмового погодження Інспекції, а для риболовних суден - Держкомрибгоспу та Інспекції видає нові документи та вносить відповідні зміни до Державного суднового реєстру України. При цьому документ, що підлягає заміні, здається органу державної реєстрації.

30. Видача дублікатів втрачених суднових реєстраційних документів здійснюється після розгляду заяви про їх втрату до Інспекції, а для риболовних суден - Держкомрибгоспу та Інспекції та опублікування за рахунок судновласника в газеті "Урядовий кур'єр" оголошення про втрату цих документів та визнання їх недійсними. Заява про видачу дубліката втрачених документів розглядається протягом не більше 30 діб від дня опублікування зазначеного оголошення.

31. Відповідальність за збереження та ведення Державного суднового реєстру України покладається на капітана морського порту.

III. Реєстрація суден у Судновій книзі України

32. Реєстрація торговельних суден у Судновій книзі України здійснюється капітанами морських портів, Інспекцією, а риболовних суден - Держкомрибгоспом та капітанами морських рибних портів.

33. У Судновій книзі України реєстрації підлягають судна, не зазначені в пункті 12 цього Порядку.

34. Реєстрація у Судновій книзі України здійснюється на підставі письмової заяви судновласника, зразок якої затверджується Мінтрансзв'язком, а для риболовних суден - Держкомрибгоспом, що подається до органу державної реєстрації суден.

До заяви додаються такі документи:

а) копія документа, що підтверджує право власності на судно, а для суден, придбаних через торговельні установи або від суб'єктів підприємницької діяльності, - документ про купівлю-продаж;

б) копія свідоцтва про придатність судна до плавання (за наявності) або акт огляду судна перед його реєстрацією;

в) копія договору іпотеки або довідка про відсутність заставних зобов'язань на судно;

г) документ, що підтверджує сплату зборів за реєстрацію судна у Судновій книзі України та видачу суднових документів;

д) копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, а у разі належності судна фізичній особі - копія документа, що підтверджує особу власника та її громадянство;

е) документ, що свідчить про виключення судна з реєстраційних документів попереднім органом державної реєстрації (у разі коли судно було раніше зареєстроване

договором бербоут-чартеру, на підставі письмової заяви фрахтувальника може бути зареєстроване у Судновій книзі України тимчасово, на термін, що не перевищує терміну дії такого договору, якщо на момент реєстрації воно не було внесене до суднового реєстру іншої держави та якщо таке судно внесене до суднового реєстру іншої держави, але запис про нього припинено, про що судновласник повинен подати письмове посвідчення компетентного органу цієї держави.

36. У разі реєстрації іноземного судна, отриманого судновласником України для експлуатації на умовах бербоут-чартеру, додатково до документів, зазначених у пункті 34 цього Порядку, крім копій документів, що підтверджують право власності на судно, додаються:

а) копія договору фрахтування;

б) письмовий дозвіл судновласника на реєстрацію;

в) письмовий дозвіл на реєстрацію компетентного органу іноземної держави реєстрації судна;

г) письмовий дозвіл заставодержателя, якщо судно заставлене.

37. Копії документів, що подаються, повинні бути засвідчені нотаріусом за місцем реєстрації судна або органом, який здійснив їх оформлення та видачу.

38. У заяві судновласника зазначається термін реєстрації: постійний чи тимчасовий. У разі тимчасової реєстрації судна зазначається термін дії договору фрахтування.

39. На підставі поданих документів відповідний орган державної реєстрації вносить до Суднової книги України дані про судновласника та судно, що реєструється (додаток N 2).

Зареєстрованому в Судновій книзі України судну присвоюється реєстраційний номер, визначений Інспекцією, з літерою К (наприклад 14-К). У разі виключення судна із Суднової книги України його номер для реєстрації нового судна не використовується. Риболовному судну присвоюється реєстраційний номер, що складається з трьох літер і чотирьох цифр, першою з яких є літера "Я", а дві наступні - дві перші літери найменування області (регіону) за місцем реєстрації.

40. Суднова книга України повинна бути прошнурована, пронумерована, записи в ній скріплюються підписом Головного державного реєстратора флоту та печаткою Інспекції.

41. Записи у Судновій книзі України повинні бути своєчасними, достовірними і відповідати записам у поданих судновласником документах.

Записи виконуються ручкою. Виправлення у записах повинні підтверджуватися словами "Виправленому вірити" і скріплюватися підписом працівника, відповідального за ведення Суднової книги України.

Дані про судна повинні вноситися до Суднової книги України послідовно, без пропусків, у порядку їх реєстрації.

42. За наявності документа, що підтверджує сплату зборів за реєстрацію судна у Судновій книзі України та за видачу суднових документів, після державної реєстрації у п'ятиденний термін з моменту прийняття заяви судновласникові видаються такі суднові документи:

а) судновий білет, зразок якого затверджується Мінтрансзв'язком;

б) довідка про зареєстровані іпотеки за наявності звернення про це судновласника, заставодавця або заставодержателя.

У разі реєстрації судна, отриманого на умовах, визначених пунктом 35 цього Порядку, судновий білет видається судну незалежно від того, переходить до судновласника України право власності на судно чи судно після закінчення терміну дії договору підлягає поверненню власникові, але у судновому білеті зазначається термін дії договору фрахтування. Після того як право власності на законних підставах переходить до судновласника України, судно підлягає постійній реєстрації із заміною суднового білета.

До цього моменту на судні зберігається документ на право власності, виданий компетентним органом іноземної держави і належним чином засвідчені документи чи їх копії, які підтверджують передачу судновласнику України права на користування судном.

43. Судно набуває права плавання під Державним прапором України після його реєстрації у Судновій книзі України та після одержання суднового білета.

44. Судно, придбане за кордоном, судно, тимчасово передане юридичній або фізичній особі в Україні з оформленням передачі цього права за кордоном, може набувати права підняття Державного прапора України з моменту видачі консулом України тимчасового свідоцтва про право плавання під Державним прапором України

Тимчасове свідоцтво є дійсним до реєстрації судна у Судновій книзі України, але не більше одного року.

45. У разі виникнення змін, що викликають необхідність виправлення відомостей, внесених до Суднової книги України, орган державної реєстрації судна за місцем його реєстрації видає нові документи та вносить відповідні зміни до Суднової книги України. При цьому документ, що підлягає заміні, здається до відповідного органу державної реєстрації судна.

Дублікати втрачених суднових реєстраційних документів видаються після розгляду заяви про їх втрату відповідним органом державної реєстрації судна та опублікування за рахунок судновласника в газеті "Урядовий кур'єр" оголошення про втрату цих документів та визнання їх недійсними. Заява на видачу дублікатів втрачених документів розглядається протягом не більше 30 діб від дня опублікування зазначеного оголошення.

46. Відповідальність за збереження та ведення Суднової книги України покладається на керівника відповідного органу державної реєстрації суден.

IV. Виключення суден з Державного суднового реєстру України та Суднової книги України

47. Виключення судна з Державного суднового реєстру України чи Суднової книги України здійснюється шляхом припинення записів про його реєстрацію і вилучення суднових реєстраційних документів, передбачених пунктами 25 та 42 цього Порядку. Виключення може бути постійним або тимчасовим.

48. Постійне виключення судна з Державного суднового реєстру України або Суднової книги України здійснюється:

а) у разі втрати судном права плавання під Державним прапором України;

б) у разі загибелі судна або зникнення його безвісно;

в) у разі визнання судна непридатним для подальшої експлуатації;

г) у разі закінчення дії договору бербоут-чартеру іноземного судна;

д) у разі зміни зареєстрованого власника судна, судновласника або фрахтувальника за бербоут-чартером.

У разі постійного виключення судна, за бажанням судновласника, орган реєстрації у п'ятиденний термін видає свідоцтво про виключення судна з Державного суднового реєстру України чи Суднової книги України, зразок якого затверджується Мінтрансзв'язком. 49. Підставою для постійного виключення судна є письмова заява, яку судновласник чи фрахтувальник зареєстрованого судна подає до відповідного органу державної реєстрації суден, яким воно було зареєстроване.

Заява подається за довільною формою із зазначенням причини, яка викликає необхідність виключення судна з Державного суднового реєстру України чи Суднової книги України. При цьому до заяви додаються суднові реєстраційні документи, передбачені пунктами 25 і 42 цього Порядку, документи, що підтверджують наявність або відсутність заставних зобов'язань, та документ, що підтверджує сплату встановлених зборів.

50. У разі постійного виключення з Державного суднового реєстру України чи Суднової книги України іноземного судна орган державної реєстрації, що його виключає, повідомляє про це компетентний орган іноземної держави реєстрації судна.

51. Тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру України або Суднової книги України здійснюється в разі його передачі на законних підставах у тимчасове володіння чи використання іноземній державі, юридичній або фізичній особі, а також особі без громадянства, з тимчасовою заміною Державного прапора України на прапор іноземної держави, за умови, що:

а) згідно із законодавством іншої держави дозволяється заміна прапора;

б) судновласник згоден на тимчасову заміну прапора;

в) заставодержатель зареєстрованих застав судна згоден на тимчасову заміну прапора.

У разі тимчасового виключення судна з Державного суднового реєстру України чи Суднової книги України Інспекція видає свідоцтво про тимчасове виключення судна із Державного суднового реєстру або Суднової книги України, зразок якого затверджується Мінтрансзв'язком.

52. Тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру України або Суднової книги України проводиться на підставі:

а) письмової заяви судновласника до відповідного органу державної реєстрації із зазначенням причин, які викликають необхідність тимчасового виключення судна із Державного суднового реєстру України або Суднової книги України, а також доданих д неї суднових документів, передбачених пунктами 25 та 42 цього Порядку (за винятком свідоцтва про право власності на судно);

б) письмового дозволу компетентного органу іноземної держави нової реєстрації судна на тимчасову реєстрацію судна в її суднових реєстрах та на заміну на ньому прапора;

в) копії договору фрахтування;

г) письмового дозволу заставодержателя на тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру України або Суднової книги України;

д) документа, що підтверджує сплату встановлених зборів.

53. У разі зміни органу державної реєстрації судна в межах України судновласник одночасно подає до відповідного органу державної реєстрації судна за місцем його реєстрації, погоджену Інспекцією в установленому порядку, заяву про перереєстрацію судна із зазначенням органу державної реєстрації, в якому він має намір зареєструвати судно, та заяву до органу державної реєстрації судна, в якому має намір перереєструвати його, з додаванням документів, передбачених пунктами 13 або 34 цього Порядку. Після видачі нових документів, які засвідчують факт державної реєстрації судна, орган державної реєстрації судна, в якому судно перереєстровано, повідомляє у триденний термін орган попередньої реєстрації судна.

54. Після постійного виключення судна з Державного суднового реєстру України або Суднової книги України всі документи, пов'язані з його реєстрацією, зберігаються органом державної реєстрації суден не менше трьох років, після чого знищуються в установленому порядку.

55. Документи, одержані від судновласника згідно з вимогами про тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру України або Суднової книги України, зберігаються органом державної реєстрації упродовж терміну передачі судна в бербоут-чартер іноземній фізичній або юридичній особі.

56. У разі поновлення реєстрації судна, тимчасово виключеного з Державного суднового реєстру України або Суднової книги України, органу державної реєстрації подається документ, виданий органом іноземної реєстрації судна, про виключення цього судна з іноземного суднового реєстру.

Замість цих документів судновласнику видаються суднові реєстраційні документи про судно, що зберігалися органом державної реєстрації, в якому воно було зареєстроване згідно з пунктом 55 цього Порядку.

V. Облік суден, зареєстрованих у Державному судновому реєстрі України і Судновій книзі України

57. Загальний облік суден, зареєстрованих у Державному судновому реєстрі України та Судновій книзі України, визначення строку реєстрації (з урахуванням періоду, зазначеного у суднових документах щодо придатності судна до плавання), а також скасування записів про реєстрацію суден, у тому числі риболовних, які зареєстровані з порушенням встановленого порядку державної реєстрації суден, здійснюється безпосередньо Інспекцією.

58. З метою здійснення заходів, що забезпечують ефективний контроль за обліком суден, зареєстрованих в Україні, Інспекція, а для риболовних суден - "Укрдежрибгосп":

а) веде журнал обліку суден, які плавають під Державним прапором України, використовуючи при цьому друковні та електронно-комп'ютерні засоби збирання і накопичення даних про судна за формою, що затверджується Мінтрансзв'язком, а для риболовних суден, що підлягають нагляду класифікаційного товариства - Мінагрополітики;

б) надає необхідну інформацію заінтересованим організаціям;

в) своєчасно інформує органи державної реєстрації суден про всі зміни встановлених норм і правил, визначає процедуру реєстрації суден;

г) готує за дорученням Мінтрансзв'язку зведені дані з обліку суден, зареєстрованих в Україні, станом на початок кожного року;

д) за дорученням Мінтрансзв'язку здійснює співробітництво з міжнародними та українськими організаціями у питаннях удосконалення нормативно-правової, організаційної та інформаційної бази реєстрації та обліку суден в Україні;

е) здійснює централізоване забезпечення органів державної реєстрації суден бланками типових реєстраційних суднових документів;

є) проводить ідентифікацію суден та веде облік ідентифікаційних ознак за заявленими для реєстрації судна даними.

59. Для здійснення контролю за обліком суден України органи державної реєстрації 2 рази на рік - станом на 1 серпня і протягом 10 днів наступного місяця, а також на запит - у термін, що не перевищує трьох діб, подають відомості до Інспекції за формою, затвердженою Мінтрансзв'язком.

60. Поряд з веденням записів і видачею документів, що оформляються друкарським способом, у системі державної реєстрації та обліку суден в Україні допускається використання електронних засобів реєстрації, систематизації та обліку суден, передача інформації електронною поштою та системою зв'язку ІНТЕРНЕТ, видача документів встановленого зразка, виготовлених електронним способом і засвідчених органами державної реєстрації суден.

61. Друковані бланки типових форм усіх реєстраційних документів є бланками суворої звітності, які нумеруються і розподіляються Інспекцією на адресу кожного органу державної реєстрації залежно від реальних потреб.

Порядок видачі, зберігання бланків типових форм реєстраційних документів та знищення зіпсованих встановлюється Інспекцією.

Судновий реєстр України. Суднова книга України

Правове регулювання морського агентування в Україні

Стаття 116. Агентування суден У морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. Плата за послуги агентських організацій всіх форм власності встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона її на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує. { Отримано з

Стаття 117. Права та обов'язки морського агента Морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами державної виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні. Морський агент зобов'язаний: а) здійснювати добросовісно свою діяльність відповідно до інтересів судновласника або іншого довірителя і звичайної практики морського агентування; б) діяти в межах своїх повноважень; в) не передавати здійснення своїх функцій іншій особі (суб'єкту), якщо тільки він не був уповноважений на це своїм довірителем.

Стаття 118. Обов'язки судновласника або іншого довірителя Судновласник або інший довіритель зобов'язані: а) надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій; б) відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від їх імені або за їх згодою; в) нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень. У разі обмеження довірителем звичайних повноважень морського агента будь-яка угода, укладена ним з третьою особою, яка діяла добросовісно, є дійсною і обов'язковою для довірителя, якщо тільки третій особі не було відомо про таке обмеження.

Стаття 119. Припинення договору морського агентування Договір морського агентування, укладений на визначений термін, припиняється після його закінчення, якщо умовами договору не передбачено інше. Якщо договір морського агентування укладено на невизначений термін, то кожна із сторін вправі розірвати договір за наявності серйозних причин, які підтверджують його невиконання, сповістивши другу сторону про це не пізніше ніж за три місяці з часу, коли їй стало відомо про такі причини.

Правове регулювання морського страхування в Україні

Стаття 239. Поняття договору морського страхування За договором морського страхування страховик зобов'язується за обумовлену плату (страхову премію) у разі настання передбачених у договорі небезпечностей або випадковостей, яких зазнає об'єкт страхування (страхового випадку), відшкодувати страхувальнику або іншій особі, на користь якої укладено договір, понесені збитки.

Стаття 240. Докази укладення договору морського страхування Наявність і зміст договору морського страхування можуть бути доведені виключно письмовими доказами.

Стаття 241. Сфера застосування договору морського страхування Правила цієї глави застосовуються у тих випадках, коли угодою сторін не встановлено інше. Але у випадках, прямо вказаних у цій главі, угода, що не відповідає цим правилам, є недійсною.

Стаття 242. Об'єкти страхування Об'єктом морського страхування може бути будь-який пов'язаний з мореплавством майновий інтерес, як-то : судно, у тому числі і таке, що будується, вантаж, фрахт, плата за проїзд, орендна плата, очікуваний від вантажу прибуток і вимоги, що забезпечуються судном, вантажем і фрахтом, заробітна плата, інші види винагороди капітана, інших осіб суднового екіпажу, цивільна відповідальність судновласника і перевізника, а також ризик, взятий на себе страховиком (перестрахування). Об'єкт страхування повинен бути вказаний у договорі морського страхування. Договори морського страхування із страхувальниками-резидентами та договори обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків, що виникають під час морського перевезення, укладаються страховиками, які визнані такими відповідно до законодавства України, одержали в установленому порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є членами Морського страхового бюро. Морське страхове бюро здійснює координацію діяльності страховиків у галузі страхування морських ризиків та представляє їх інтереси у міжнародних об'єднаннях страховиків. Утворення Морського страхового бюро та його державна реєстрація здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Посередництво у працевлаштуванні моряків за кордоном: ліцензування, умови та правила здійснення

«Крюинг» или «круинг» (от англ. crew — «команда», «экипаж») — осуществление деятельности по набору моряков на морские (реже речные) суда. Иногда слово крюинг применяется как обозначение компании, которая занимается наймом. Основная роль круинговой компании — это обеспечение посреднических услуг между судовладельцем и моряком, причём оплачивает эти услуги в основном судовладелец. Иногда круинговые компании берут комиссию с моряков за трудоустройство. Круинговая компания на месте проверяет моряка на профессиональную пригодность, его документы на легитимность. Круинговая компания несёт материальную ответственность перед судовладельцем.

Умови і правила здійснення діяльності по перевезенню пасажира і вантажу морським та річковим транспортом

Умови і правила здійснення внутрішніх й міжнародних

перевезень пасажирів і вантажів морським і річковим

транспортом та контроль за їх дотриманням

1. Загальні положення

1.1. Ці Умови і правила діяльності суб'єктів підприємництва

розроблені відповідно до Закону України "Про підприємництво"

( 697-12 ) постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня

1994 р. N 316 ( 316-94-п ) "Про Положення про порядок видачі

суб'єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів

(ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності".

1.2. Ліцензуванню підлягає діяльність суб'єктів

підприємництва, які здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення

пасажирів і вантажів морським та річковим транспортом.

2. Умови здійснення внутрішніх й міжнародних

перевезень пасажирів і вантажів морським і

річковим транспортом

2.1. Орган Міністерства транспорту України при отриманні заяв

на видачу ліцензій на здійснення перевезень перевіряє такі умови,

необхідні для здійснення цієї діяльності:

2.1.1. Суб'єкт підприємницької діяльності повинен бути

юридичною або фізичною особою, яка експлуатує судно від свого

імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи

використовує його на інших законних підставах.

2.1.2. Наявність у суб'єктів підприємницької діяльності

берегових ефективних засобів зв'язку (телефон, телекс, факс,

радіо) в кількості і доступі, що гарантують можливість

невідкладного цілодобового користування.

3. Правила здійснення внутрішніх та міжнародних

перевезень пасажирів і вантажів морським і

річковим транспортом

3.1. При здійсненні діяльності згідно з отриманою ліцензією

суб'єкти підприємницької діяльності повинні дотримуватись таких

правил:

3.1.1. Здійснювати свою діяльність згідно з особливими

умовами та правилами, зазначеними в ліцензії.

3.1.2. Дотримуватись вимог чинного законодавства щодо

кваліфікації спеціалістів, а також стану транспортних засобів та

обладнання відповідно до нормативно-технічних вимог, правил

безпеки мореплавства, санітарних та екологічних норм.

3.1.3. Виконувати вимоги міжнародних конвенцій в галузі

міжнародних перевезень, чинного законодавства щодо перевезень

пасажирів і вантажів морським та річковим транспортом, цих Правил

та інших положень і правил, які регламентують діяльність за

ліцензіями, нормативних документів Міністерства транспорту

України, що стосуються здійснюваної ліцензійної діяльності.

3.2. Власник ліцензії не має права передавати її іншій

юридичній або фізичній особі.

4. Особливі умови здійснення ліцензійної діяльності

4.1. Суб'єкти підприємницької діяльності при здійсненні

внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів і вантажів морським

і річковим транспортом повинні мати на судні такі документи:

1) система контролю за додержанням правил судноводіння з

чітким визначенням обов'язків по вахтовій службі на містку і в

машинному відділенні;

2) порядок перевірки водостійкості і водонепроникнення судна,

відсутності надзавантаження судна і перенапруг в його конструкції;

3) Правил контролю за виконанням умов технічної експлуатації

судна шляхом регулярних звітів та інформації;

4) плану дій у випадках надзвичайних подій для берегового

управління, що має передбачати запобігання випадків, що можуть

поставити під загрозу життя і здоров'я людини на борту судна,

безпеку судна або істотного забруднення моря;

5) правил для адміністрації суден, що передбачають підготовку

і використання оперативних планів при надзвичайних обставинах.

4.2. Суб'єкти підприємницької діяльності можуть здійснювати

міжнародні перевезення морським та річковим транспортом тільки при

наявності необхідних документів для виїзду за кордон.

Морська політика України. національні програми розвитку морського та річкового транспорту України.

ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 7 жовтня 2009 р. № 1307   Про затвердження Морської доктрини України на період до 2035 року

З метою визначення стратегії та основних напрямів подальшого розвитку України як морської держави Кабінет Міністрів України постановляє:

Загальні питання

На сучасному етапі розвитку людства важливу роль в життєдіяльності країн світу відіграє Світовий океан, ресурси якого мають вирішальне значення для прискореного розвитку світової економіки та є найважливішим фактором геополітики.

Україна як морська держава бере участь у вивченні, освоєнні та використанні ресурсів Світового океану, що потребує визначення і законодавчого закріплення національних інтересів у цій сфері діяльності, встановлення пріоритетів їх реалізації.

Діяльність, пов’язана з вивченням, освоєнням, збереженням і використанням ресурсів морів та океанів, має для України велике значення, що зумовлено такими факторами:

географічне положення держави, довжина її морських кордонів та площа водного простору;

рівень розвитку національної економіки і зовнішньоекономічної діяльності, зокрема щодо зов­нішнього та внутрішнього товарообігу, нагальні потреби держави в морських перевезеннях;

стан політичних, економічних і суспільних відносин з іншими державами;

морський потенціал держави, здатність забезпечити реалізацію і захист національних інтересів в Азовському і Чорному морях, Керченській протоці та інших районах Світового океану, недоторканість морських кордонів і свободу судноплавства.

Формування і реалізація ефективної державної морської політики сприятиме подальшому посиленню позицій України як морської держави, створенню сприятливих умов для досягнення цілей та розв’язання завдань з розвитку морської діяльності.

Забезпечення захисту національних інтересів України як морської держави потребує визначення пріоритетів її державної морської політики до основних засад внутрішньої та зовнішньої політики держави.

Визначення основних термінів

Терміни, що вживаються у цій Морській доктрині, мають таке значення:

військово­морська діяльність — складова морської діяльності, спрямована на захист національних інтересів України, реалізацію пріоритетів діяльності у сфері вивчення, освоєння та використання Азовського і Чорного морів, Керченської протоки та інших районів Світового океану в інтересах оборони держави та її безпеки;

державна морська політика — система врегульованих зовнішніх та внутрішніх суспільних відносин, що виникають у процесі провадження морської діяльності, реалізації національних інтересів України у цій сфері;

морська господарська (морегосподарська) діяльність — процес отримання вигоди від використання ресурсів Азовського і Чорного морів, Керченської протоки та інших районів Світового океану для задоволення потреб людини і суспільства та розширеного відтворення природноресурсного потенціалу Світового океану;

морська діяльність — використання ресурсів Азовського і Чорного морів, Керченської протоки та інших районів Світового океану на користь України шляхом провадження ефективної і безпечної морської господарської діяльності, сталої військово­морської діяльності та діяльності, пов’язаної з охороною державного кордону на морі;

морський потенціал України — сукупність природних ресурсів і надбань людини, які використовуються в процесі провадження морської діяльності в інтересах Українського народу в галузі морського транспорту, суднобудування, кораблебудування, судноремонту та рибного господарства, наукової та експериментально-дослідної бази, і система підготовки та перепідготовки фахівців для морської галузі всієї світової спільноти, Військово­Морських Сил Збройних Сил України і Морської охорони Держприкордонслужби;

торговельне судноплавство — діяльність, пов’язана з використанням морських і річкових суден змішаного плавання («річка — море») для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, рибних та інших морських промислів, розвідкою та видобуванням корисних копалин, виконанням буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладенням кабелю, а також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Мета та основні завдання державної морської політики

Метою державної морської політики є визначення інтересів України у зовнішній та внутрішній політиці в Азовському і Чорному морях, Керченській протоці та інших районах Світового океану, визначення принципів, завдань, шляхів і способів реалізації державної морської політики.

Реалізація державної морської політики сприятиме:

подальшому посиленню позицій України як морської держави, створенню умов для досягнення цілей та розв’язання завдань з розвитку морської діяльності; інтеграції всіх складових морської діяльності до відповідних європейських та світових структур (міжнародних урядових і неурядових організацій, об’єднань), участі України у їх діяльності на рівноправних засадах;

активній транскордонній співпраці у сфері морегосподарської діяльності охорони навколишнього природного середовища;

формуванню сучасних суспільно-економічних засад сталого провадження та розвитку всіх складових морської діяльності;

підтримці та розвитку морегосподарської діяльності, яка спрямована на задоволення конкретних потреб людини, створенню можливості безперешкодного доступу на конкурентній основі до провадження морегосподарської діяльності юридичними і фізичними особами України та інших держав;

забезпеченню підтримки Військово­Морських Сил Збройних Сил України і Морської охорони Держприкордонслужби на рівні, достатньому для забезпечення захисту національних інтересів України та ефективного розв’язання завдань державної морської політики.

Основними завданнями державної морської політики є:

підтримка та розвиток морегосподарської діяльності на технологічному, екологічному, соціальному рівні для забезпечення задоволення потреб українського суспільства, конкурентоспроможності на світовому ринку, повного використання геополітичного потенціалу держави, відповідності стандартам безпеки судноплавства;

забезпечення у внутрішніх водах і територіальному морі України режиму судноплавства, що відповідає міжнародному морському праву та міжнародним стандартам безпеки судноплавства, підвищення рівня безпеки судноплавства на українських суднах до міжнародних стандартів безпеки судноплавства, ефективного здійснення функцій морської адміністрації та інших функцій держави, що передбачені міжнародними договорами України в галузі судноплавства;

сприяння розвитку всіх галузей економіки приморських регіонів держави та забезпечення пріоритетності розвитку морегосподарської діяльності;

розв’язання завдань, покладених на Військово­Морські Сили Збройних Сил України і Морську охорону Держприкордонслужби, на рівні, достатньому для участі у забезпеченні територіальної цілісності, політичної та економічної незалежності України, непорушності її державного кордону на морі та захисту інших національних інтересів у сфері морської і військово­морської діяльності держави;

збереження і розвиток наукового та кадрового потенціалу всіх складових морської діяльності на рівні, що забезпечить ефективну реалізацію національних інтересів держави.

Національні інтереси України у сфері морської діяльності та принципи реалізації дер­жавної морської політики

Пріоритетами національних інтересів України у сфері морської діяльності є задоволення потреб її народу та економіки у використанні ресурсів Азовського і Чорного морів, Керченської протоки та інших районів Світового океану, посилення позиції України серед провідних морських держав, забезпечення її безпеки та суверенітету шляхом:

провадження економічно доцільної та екологічно безпечної морегосподарської діяльності, пов’язаної з:

— вивченням, розвідкою, видобуванням, використанням, збереженням та відтворенням природних ресурсів, забезпеченням їх невиснажливого використання;

— торговельним судноплавством, портовою діяльністю, суднобудуванням і судноремонтом;

— проведенням морських наукових досліджень і підготовкою та перепідготовкою фахівців у морській галузі;

— забезпеченням розвитку морського туризму, спорту та відпочинку;

захисту і забезпечення свободи відкритого моря, зокрема безпечного судноплавства, рибальства, польотів повітряних суден, проведення наукових досліджень та провадження іншої діяльності;

договірно­правового оформлення державного кордону на морі, його охорони і захисту суверенних прав України у її виключній (морській) економічній зоні, континентальному шельфі, внутрішніх морських водах та територіальному морі, у повітряному просторі над ними, на дні та в його надрах;

захист території України з морських напрямків.

Основними принципами реалізації державної морської політики є:

провадження морської діяльності на конституційних засадах та за принципами міжнародного морського права;

забезпечення права власності Українського народу на природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;

підтримка правового режиму морів, що сприяє міжнародному судноплавству та їх використанню в мирних цілях;

підтримка і використання свободи судноплавства у відкритому морі;

мирне та рівноправне провадження морської діяльності держав, прилеглих до узбережжя Азовського і Чорного морів, Керченської протоки та інших районів Світового океану;

забезпечення територіальної цілісності, політичної та економічної незалежності України, непорушності її державного кордону на морі;

реалізація суверенних прав України у внутрішніх морських водах і територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні і на континентальному шельфі; забезпечення прав мирного проходження суден територіальним морем, здійснення контролю у прилеглій до територіального моря зоні відповідно до Конституції та міжнародних договорів України;

здійснення контролю за станом і використанням природних ресурсів виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, внутрішніх морських вод та територіального моря, повіт­ряного простору над ними, на дні та в його надрах;

збереження навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги морського середовища.

Шляхи розв’язання завдань державної морської політики

Розв’язання завдань державної морської політики здійснюватиметься шляхом розроблення прогнозних і програмних документів на довгострокову, середньострокову та короткострокову перспективу з урахуванням соціально­економічних і суспільно-політичних процесів, що відбуваються в державі, визначення цілей і пріоритетів соціально­економічного розвитку та заходів, які необхідно здійснити для їх досягнення.

До основних напрямів, за якими здійснюватиметься розроблення програмних документів, належить:

захист державного суверенітету і територіальної цілісності, забезпечення захисту національних інтересів держави в Азовському і Чорному морях, Керченській протоці та інших районах Світового океану;

розвиток торговельного судноплавства, портової діяльності, суднобудування, кораблебудування і судноремонту, приморської рекреаційної діяльності;

комплексне освоєння природних ресурсів моря, розвиток морського рибного господарства;

забезпечення безпеки морської та морегосподарської діяльності України в Азовському і Чорному морях, Керченській протоці та інших районах Світового океану, безпеки судноплавства, екологічної безпеки морегосподарської діяльності, захисту морегосподарської діяльності від тероризму;

розвиток Військово­Морських Сил Збройних Сил України та Морської охорони Держприкор­донслужби;

розвиток освіти, науки і технологій в морській галузі;

проведення фундаментальних та прикладних досліджень Азовського і Чорного морів, Керчен­ської протоки та інших районів Світового океану з урахуванням інтересів України;

підтримка та поширення в суспільстві морських традицій, пропаганда необхідності прискореного розвитку в державі морської діяльності, забезпечення шанобливого ставлення до працівників галузі морського і річкового транспорту.

Підтримка та розвиток морегосподарської діяльності здійснюватимуться шляхом:

проведення наукових досліджень, спрямованих на досягнення оптимального співвідношення між обсягами видобування різних видів живих природних ресурсів у виключній (морській) економічній зоні України та інших країн і у відкритому морі;

здійснення розвідки, видобутку, використання та збереження живих і неживих природних ресурсів моря, його дна та надр, повітря над ним;

вжиття заходів до виключення можливості несанкціонованого доступу до будь-яких живих і неживих природних ресурсів виключної (морської) економічної зони, територіального моря та внутрішніх морських вод України;

встановлення економічно обґрунтованих зборів і плати за видобування живих і неживих природних ресурсів у виключній (морській) економічній зоні, територіальному морі та внутрішніх морських водах України;

вжиття заходів до заборони видачі іноземним державам ліцензій і квот на видобування живих природних ресурсів у виключній (морській) економічній зоні, територіальному морі та внутрішніх морських водах України;

проведення моніторингу економічно доцільного видобування живих природних ресурсів у виключних (морських) економічних зонах, територіальному морі та внутрішніх морських водах іноземних держав;

збереження та забезпечення захисту навколишнього природного середовища, зокрема, під час проектування об’єктів морської діяльності;

удосконалення системи державного контролю та міжнародного співробітництва у сфері використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища в Азовському і Чорному морях, Керченській протоці та басейні річки Дунай;

удосконалення економічного механізму стимулювання раціонального використання природних ресурсів, здійснення природоохоронних заходів, застосування екологічно чистих технологій у морській діяльності;

створення системи штучних рифів для розширення функцій самоочищення морської екосистеми;

встановлення та винесення в натуру прибережної захисної смуги вздовж морів, лиманів, річок та встановлення контролю за їх обмеженим використанням (заборона будівництва будь-яких об’єктів, крім прямо передбачених законом, заборона приватизації тощо);

проведення інвентаризації об’єктів, пов’язаних з впровадженням морської діяльності, визначенням власників і користувачів таких об’єктів та проведенням перевірки наявності правовстановлюючих документів у зазначених суб’єктів;

всебічної підтримки суб’єктів господарювання незалежно від форми власності, які видобувають живі природні ресурси у відкритому морі, виключних (морських) економічних зонах, територіальному морі та внутрішніх морських водах іноземних держав на законних підставах, розведення і вирощування морських риб та інших водних живих ресурсів;

розвитку мережі промислових підприємств з видобування, переробки та відновлення продуктів морських водоймищ і корисних копалин державного фонду надр (лікувальної грязі тощо). Конкурентоспроможність підприємств морської галузі на світовому ринку забезпечується через:

— всебічне сприяння діяльності відповідних підприємств, установ та організацій, які здійснюють розвідку і видобуток нафти, газу та інших корисних копалин у відкритому морі або беруть участь у такій роботі;

— сприяння проведенню досліджень та проектуванню сучасних технічних засобів і суднобудуванню для здійснення розвідки, видобутку та використання неживих природних ресурсів моря;

— забезпечення обсягів вилову та виробництва конкурентоспроможної рибної продукції;

— забезпечення обсягів вилову водних живих ресурсів на рівні, який дасть змогу отримати економічну вигоду та не призведе до втрати їх здатності до відновлення чисельності популяції, виробництво конкурентоспроможної рибної продукції та морепродуктів;

— створення умов для провадження ефективної портової діяльності, що є важливим чинником для забезпечення розвитку зовнішньої торгівлі України та її утвердження як транзитної держави, яке забезпечується завдяки здійсненню таких комплексних заходів сприяння (державної підтримки), як підвищення рівня конкурентоспроможності українських портів і портових операторів; модернізація, розвиток та розбудова інфраструктури портів, що перебувають у державній власності, включаючи підхідні канали, акваторії, гідротехнічні споруди, шляхи наземного сполучення, засоби навігаційного забезпечення судноплавства та інші; резервування земель транспорту, відведення їх у користування морських портів, залізниць, автошляхового господарства; розвиток морських та внутрішніх судноплавних шляхів; розвиток економічної конкуренції на ринку портових послуг, впровадження сучасних логістичних принципів організації транспортної роботи, підвищення ефективності використання міжнародних транспортних коридорів; впровадження безпечних та екологічно чистих технологій проведення портових робіт, розвиток контейнерних перевезень.

Для збереження та розширення бази неживих природних ресурсів моря держава забезпечує:

проведення всебічних досліджень, спрямованих на визначення місця розташування та потенційного розміру покладів нафти, газу, інших корисних копалин на континентальному шельфі;

дослідження і розроблення екологічно безпечних технологій, способів розвідки та видобування нафти, газу та інших корисних копалин як на континентальному шельфі, так і у відкритому морі;

державне регулювання і контроль за здійсненням розвідки нафти, газу та інших корисних копалин на континентальному шельфі;

запобігання передачі іноземним державам у концесію або надання виключних прав на здійснення розвідки і промислової розробки родовищ нафти і газу та інших корисних копалин на континентальному шельфі;

здійснення заходів з метою закріплення прав України на проведення розвідки корисних копалин на морському дні, у відкритому морі та укладення двосторонніх угод щодо її участі у відповідних заходах на континентальному шельфі інших держав;

проведення досліджень, спрямованих на розроблення економічно доцільних та екологічно безпечних технологій використання у промислових масштабах енергетичних можливостей моря та морського середовища;

створення сприятливих умов для будівництва рибопромислового флоту на українських верфях.

Розвиток суднобудівної галузі є важливим чинником розв’язання завдань державної морської політики та збереження її потенціалу як морської держави. Пріоритетними завданнями держави у галузі суднобудування та судноремонту є:

сприяння збалансуванню виробничо­технологічної структури підприємств, технологічній і технічній модернізації верфей, активізації науково­дослідної та дослідно­конструкторської діяльності;

стимулювання здійснення заходів щодо зниження трудомісткості усіх видів робіт, насамперед корпусних, та собівартості виробництва, поступового підвищення ефективності таких робіт до рівня світових стандартів;

оптимізація діяльності підприємств суднобудівної галузі шляхом розроблення ефективних фінансово­економічних та організаційно­правових механізмів (система оподаткування, державна гарантія кредитування);

державне фінансування розроблення типових проектів універсальних суден та суден спеціального призначення;

розроблення програми здійснення заходів щодо оптимізації майнових відносин у суднобудівній галузі;

всебічне сприяння розвитку в державі національного суднобудування та відповідної наукової діяльності, зокрема, з урахуванням потреб оборони;

запровадження організаційно­економічних форм роботи для стабілізації діяльності суднобудівних і судноремонтних підприємств;

відтворення та розвиток кадрового потенціалу суднобудівної і судноремонтної галузей, насамперед робітничих професій вищої кваліфікації, удосконалення системи відповідної професійної освіти та підготовки;

сприяння диверсифікації виробництва і використанню сучасних енерго- та ресурсозберігаючих технологій, координації діяльності у суднобудівній і судноремонтній галузях, розробленню і впровадженню сучасних технологій будування та утилізації суднових корпусних конструкцій і суднових технічних засобів.

Розвиток судноплавства, який є найважливішим фактором прискореного розвитку економіки та інтеграції України у світову економічну систему, передбачає наявність сучасного морського торговельного флоту держави, конкурентоспроможного на світовому фрахтовому ринку, здатного задовольнити потреби народу України.

Ефективне використання транзитного потенціалу України та експорт транспортних послуг сприятиме:

досягненню належного рівня конкурентоспроможності оподаткування судноплавної діяльності, залученню додаткового морського тоннажу під Державний Прапор України в результаті створення українського міжнародного реєстру суден;

введенню митних пільг для судноплавних компаній, суднобудівних і судноремонтних підприємств, що експлуатують українські судна, будують або ремонтують судна для експлуатації під Державним Прапором України;

створенню законодавчих основ для модернізації та розвитку інфраструктури управління судноплавством (у сфері морського права, транспортної логістики, фрахтування суден, інформаційних систем управління, інтегрованого інтермодального обслуговування);

створенню сучасного службово-допоміжного, технічного, рятувального флоту;

відповідності рівня підготовки та підвищення кваліфікації кадрів у сфері морегосподарської діяльності технічним та технологічним стандартам;

розробленню та здійсненню комплексу заходів щодо сприяння розвитку національного судноплавства, які не суперечать загальновизнаним міжнародним нормам. Основним чинником прискореного розвитку морського транспорту України є здійснення державою цілеспрямованих заходів із створення законодавчих і економічних основ, зокрема, для підвищення інвестиційної привабливості інфраструктури судноплавства;

забезпеченню підвищення рівня безпеки судноплавства, державної підтримки діяльності щодо розроблення безпечних та екологічно чистих технологій перевезення, використання нових екологічно чистих видів суднового палива, перспективних схем транспортування.

Для вдосконалення системи забезпечення безпеки судноплавства слід забезпечити:

встановлення правил, що стосуються судноплавства українською частиною Азовського моря і Керченської протоки;

підтримання у внутрішніх водах та територіальному морі України режиму судноплавства, що відповідає міжнародним стандартам безпеки судноплавства;

дотримання на суднах, що плавають під Державним Прапором України, міжнародних стандартів;

удосконалення системи державного управління у сфері безпеки судноплавства відповідно до зобов’язань держави прапора, держави порту і прибережної держави;

посилення державного нагляду у сфері судноплавства, безпеки судноплавства, технічного нагляду за станом морських суден та берегової інфраструктури судноплавства, зокрема, шляхом проведення аналізу безпеки функціонування об’єктів і суб’єктів судноплавства, у тому числі на основі результатів розслідування морських аварійних подій, вжиття ефективних заходів до запобігання їх виникненню;

ефективне функціонування національної системи пошуку та рятування на морі;

ефективне функціонування урядового органу, що діє в системі Мінтрансзв’язку і здійснює функції морської адміністрації відповідно до міжнародних договорів України;

проведення моніторингу морської діяльності іноземних держав, зокрема, щодо захисту та збереження морського середовища в Азовському і Чорному морях, Керченській протоці та інших районах Світового океану;

удосконалення національного законодавства з урахуванням міжнародного морського права та на підставі міжнародних стандартів у сфері судноплавства, у тому числі державної системи забезпечення безпеки судноплавства.

Державна система забезпечення безпеки судноплавства повинна стати ефективним інструментом розв’язання завдань державної морської політики за умови функціонування таких основних її складових:

навігаційно­гідрографічне, гідрометеорологічне, картографічне забезпечення судноплавства;

морський зв’язок, глобальна система зв’язку під час лиха і лоцманське, буксирне, льодове проведення та регулювання руху суден;

система реагування та ліквідації аварійних забруднень морського середовища;

система підготовки та перепідготовки фахівців для морської галузі, а також органів і підприємств, які провадять діяльність із забезпечення безпеки судноплавства.

Для забезпечення розвитку економіки приморських регіонів слід:

сприяти міжрегіональному та міжнародному співробітництву у сфері морегосподарської діяльності, забезпечити розвиток прибережної торгівлі;

визначити резерви існуючого морегосподарського потенціалу приморських регіонів та можливість їх ефективного використання;

визначити нові та формувати існуючі напрями провадження морегосподарської діяльності;

формувати систему соціально­економічної безпеки приморських регіонів на основі об’єднання зусиль державних і недержавних інституцій, суспільства в цілому, спрямованих на реалізацію пріоритетів у застосуванні екологічно чистих технологій під час провадження морегосподарської діяльності, запобігання заподіянню шкоди і недбалому ставленню до морського та прибережного середовища;

забезпечити активну транскордонну співпрацю у сфері морегосподарської діяльності, насамперед за рекреаційними, екологічними, транспортними та соціальними напрямами;

визначити як пріоритетне завдання залучення населення приморських регіонів до сфери морегосподарської діяльності, забезпечити розвиток її нових напрямів;

забезпечити безпечні умови життя та діяльності людей (праця, побут, відпочинок), які проживають у прибережних регіонах, зокрема захист від повені, паводків, зсувів тощо;

здійснити рекреаційні заходи щодо відновлення екологічного балансу моря та його прибережного середовища;

створити за єдиним проектом розвинуту інфраструктуру та забезпечити діяльність рекреаційних баз і комплексів на морському, лиманному, гирловому узбережжі;

розбудувати систему туристичної діяльності;

посилити державний контроль за встановленням розміру та напрямами використання курортного збору в приморських регіонах України.

Для розв’язання завдань, що покладаються на Військово­Морські Сили Збройних Сил України та Морську охорону Держприкордонслужби, які полягають у досягненні необхідного рівня військовоморського потенціалу держави відповідно до вимог Воєнної доктрини України, програм розвитку Збройних Сил України, Держприкордонслужби, слід забезпечити:

утримання у складі Військово­Морських Сил Збройних Сил України та Морської охорони Держприкордонслужби такої чисельності особового складу, озброєння та військової техніки, насамперед корабельного складу і морської авіації, яка забезпечує адекватне реагування на існуючі загрози національним інтересам України у сфері морської діяльності;

створення оптимальної берегової інфраструктури, засобів виявлення та ураження надводних та підводних цілей;

удосконалення системи управління Військово­Морських Сил Збройних Сил України та Морської охорони Держприкордонслужби;

удосконалення кадрового забезпечення, у тому числі системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації військових кадрів;

створення належних матеріально­технічних і фінансово­економічних умов для нарощування бойового потенціалу Військово­Морських Сил Збройних Сил України та Морської охорони Держприкордонслужби;

впровадження технологій подвійного призначення під час використання морегосподарського комплексу в інтересах оборони держави.

Військово­морська діяльність спрямована на нейтралізацію загроз національній безпеці України з морського напряму у сфері морської діяльності, зокрема на:

забезпечення захисту суверенітету України у внутрішніх морських водах і територіальному морі, суверенних прав у виключній (морській) економічній зоні і на континентальному шельфі;

створення умов для провадження морегосподарської діяльності в Азовському і Чорному морях, Керченській протоці та інших районах Світового океану;

розроблення ефективного механізму адекватного реагування на загрози національній безпеці України з морського напрямку (міжнародний тероризм, організована злочинність, незаконний обіг наркотичних засобів, піратство, контрабанда зброї, нелегальна міграція, забруднення навколишнього природного середовища).

Збереження, використання та розвиток науково­технічного потенціалу, вдосконалення системи підготовки та перепідготовки фахівців для морської галузі, підвищення рівня функціонування науково­дослідного флоту є вирішальними факторами реалізації національних інтересів України у сфері морської діяльності, що досягається завдяки:

визначенню державних пріоритетів розвитку науково­технічного потенціалу морегосподарського комплексу;

розробленню та виконанню національної програми дослідження і використання ресурсів Азовського і Чорного морів, Керченської протоки та інших районів Світового океану;

державній підтримці найважливіших наукових і проектно-конструкторських організацій морського профілю;

зосередженню зусиль наукових і проектно-конструкторських організацій, дослідних та експериментальних виробництв на вирішенні основних питань реалізації національних інтересів України у сфері морської діяльності;

удосконаленню системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації відповідних нау­кових кадрів;

використанню наукового потенціалу Національної академії наук для розв’язання фундаментальних та прикладних завдань, пов’язаних з морегосподарською діяльністю;

використанню науково­дослідних суден виключно за їх призначенням, забезпеченню проведення морських досліджень суднами науково­дослідного флоту, розробленню та виконанню програми модернізації науково­дослідного флоту України;

створенню системи державної підтримки видавничої діяльності з метою забезпечення випуску довідкової, наукової, науково­технічної, навчальної та науково­популярної літератури.

Реалізація положень цієї Морської доктрини сприятиме забезпеченню сталого розвитку України як морської держави, захисту і забезпеченню її національних інтересів і безпеки в Азовському і Чорному морях, Керченській протоці та інших районах Світового океану, підвищенню міжнародного авторитету.

1 Украина пока не является стороной этой конвенции

2 Украина пока не является стороной этой конвенции

3 Украина пока не является стороной этих соглашений