Поняття та класифікація потоків у логістиці

На підприємстві матеріальні ресурси перебувають у вигляді матеріальних потоків. На практиці матеріальний потік вимірюється кількісною оцінкою, яка здійснюється за допомогою взаємопов’язаних показників: фізичного обсягу та інтервалу часу (т/рік). Кількісний матеріальний потік супроводжується інформаційним потоком і розглядається як сукупність циркулюючих в логістичних системах, між ними та у відносинах із зовнішнім середовищем повідомлень, необхідних для управління та контролю за логістичними операціями. Матеріальний потік є складовою частиною логістичної системи підприємства.

Матеріальний потік – об'єкт логістичних операцій та логістичних функцій, являє собою сукупність сировини, матеріалів, складових частин, напівфабрикатів, готових виробів, що рухаються від постачальників через виробничі підрозділи до споживачів.

По рівнях виділяють потоки: міждержавні; національні (міжміські); внутріфірмові; цехові.

За послідовністю етапів: зовнішні (матеріальний потік, що протікає у зовнішньому середовищі); вхідні; внутрішні; вихідні.

За характером транспортних засобів: авіаційні; морські; річкові; залізничні; автомобільні, внутріцехові (кранові, конвеєрні).

Інформаційний потік – сукупність циркулюючих у логістичній системі між нею і зовнішнім середовищем повідомлень, необхідних для У і контролю за логіст. операціями. Особливістю інф. потоків є те, що вони не завжди співпадають у часі і напрямку з матер.потоками. Вимірюються інф.потоки кількістю обробленої або переданої інфо за 1-цю часу.

Фінансовий потік – потік грошових ресурсів, які супроводжують інформ. і матер. потоки та визначають ефективність функціонування логіс. с-ми на осн. витрат.

Поняття лог.С-ми, ланцюжка та його складових. Приклади суч. Лог. С-м.

Логістична система - адаптивну систему із зворотнім зв'язком, що виконує ті чи інші логістичні функції і операції, складається з кількох підсистем і має розвинуті зв'язки із зовнішнім середовищем. В якості логістичної системи можна розглядати промислове виробництво, територіально-виробничий комплекс, торговельне підприємство, інфраструктуру окремої країни.

Логістичний ланцюг – лінійно впорядкована сукупність фізичних та юридичних осіб (виробників, дистриб'юторів, складів загального призначення), які здійснюють логістичні операції, щоб довести матеріальний потік від однієї логістичної системи до іншої чи до іншого споживача і по якому проходять товарний і інформаційний потоки від постачальника до споживача. В ньому виділяються наступні ланки: поставка матеріалів, сировини і напівфабрикатів, зберігання продукції і сировини, виробництво продукції, розподіл, включаючи відправку товарів зі складу готової продукції, споживання готової продукції. Кожна ланка логістичного ланцюжка включає свої елементи, що в сукупності утворює матеріальну основу логістики. До матеріальних елементів логістики відносять: транспортні засоби і обладнання, складське господарство, засоби зв’язку і управління.

1 – зворотній інформаційний зв'язок, 2 – матеріальні потоки, 3 – супровідні інформаційні потоки, 4 – інформація про отримання вантажів, розрахунок за поставлену продукцію.

Показники, що хар. ланцюг: довжина- визначається кількістю рівнів чи посередників через які матер.ресурси проходять від початку їх в-ва до кінц.споживача. Ширина – число паралельних каналів, по яких рухається ресурс. Потужність – максимальна кількість ресурсів, яка може проходити через ланцюг. Коеф.викор.потужностей – віднош.факт.показників до проектних. Фактори, які вплив.на ланцюг: зовнішні – тип спож.ринку, рівень конкуренції, темп інновацій, екон.ситуація в країні. Внутрішні – інтенс.постачання, фін.можливості, рівень витрат, культура організації, менеджмент.

Інформаційні системи в логістиці припускають швидку адекватну реакцію на вимогу ринку, стеження за часом доставки, оптимізацію функцій в цілях якісної доставки і своєчасного постачання і інше. Логістичні інформаційні системи підрозділяються на 3 групи.

Планові інформаційні системи. Створюються на адміністративному рівні управління і служать для ухвалення довгострокових рішень стратегічного характеру. Серед вирішуваних задач можуть бути наступні: створення і оптимізація ланок логістичного ланцюга; управління умовно-постійними, тобто мaлoзмінними даними; планування виробництва; загальне управління запасами; управління резервами. Диспозитивні системи. Створюються на рівні управління складом або цехом і служать для забезпечення відладженої роботи логістичних систем. Тут можуть вирішуватися наступні завдання: детальне управління запасами (місцями складування); розпорядження внyтpіcклaдcьким (або внутрізаводським) транспортом; відбір вантажів по замовленнях і їх комплектування, облік вантажів, що відправляються. Виконавські системи. Створюються на рівні адміністративного або оперативного управління. Обробка інформації проводиться в темпі, визначуваному швидкістю її надходження в ЕОМ. Це так званий режим роботи в реальному масштабі часу, який дозволяє отримувати необхідну інформацію про рух вантажів у нинішній момент часу і своєчасно видавати відповідні адміністративні дії, що управляють, на об’єкт управління. Цими системами можуть вирішуватися різноманітні завдання, пов′язані з контролем матеріальних потоків, оперативним управлінням обслуговування виробництва, управлінням переміщеннями.

Залежно від виду логістичних ланцюжків логістичні системи поділяються на системи з прямими зв’язками, гнучкі та ешелоновані. Гнучка логістична система — система, в якій доведення матеріального потоку до споживача здійснюється як за прямими зв’язками, так і за участю посередників. Прикладом системи, що розглядається, може бути постачання запасних частин, коли відвантаження деталей епізодичного попиту часто провадяться безпосередньо з центрального складу і відправляються на адресу одержувача, а відвантаження деталей стандартного та підвищеного попиту — зі складу посередника. Логістична система з прямими зв’язками— система, в якій матеріальний потік доводиться до споживача без участі посередників на основі прямих господарських зв’язків. Ешелонована логістична система — система, особливість якої полягає в тому, що матеріальний потік на шляху від виробника до споживача проходить принаймні через одного посередника.

Штовхаюча логістична система передбачає подачу матеріалів до місця обробки згідно з затвердженим графіком, а при тягучій логістичній системі матеріали до місця обробки надходять згідно з замовленнями цих ланок. Тобто, коли в першому випадку вони виштовхуються на виробничі місця, то в другому — матеріали витягаються самими виробничими ланками.

Система “точно в термін” – виробнича система, у якій обробка і рух матеріалів і виробів відбуваються точно у той момент, коли в них виникає необхідність: звичайно вони переміщаються невеликими партіями. Основна ідея полягає в тому, щоб зробити процес якомога коротшим, використовуючи ресурси оптимальним способом. Для реалізації системи потрібно досягти наступних цілей: Виключити збій порушення процесу виробництва. Зробити систему гнучкою. Скоротити час підготовки до процесу і усі виробничі терміни. Звести до мінімуму матеріальні запаси. Усунути необґрунтовані запаси. Система була реалізована на італійському автомобільному заводі “Фіат” у 1996 році. Якщо система ”точно в термін” діє на фірмі, то стають непотрібними запаси матеріалів. Переваги: скорочення запасів (сировини, напівфабрикатів, готової продукції); скорочення площ;активна участь і підвищена мотивація робітника; спокійний ритм роботи; високий прибуток і продуктивність; висока якість обслуговування; висока гнучкість системи; своєчасна доставка. Недоліки: низькі запаси означають, що збої в роботі устаткування (поломка верстата), може викликати зупинку всього процесу; вимагає введення перебудови усього виробничого комплексу; порушення термінів постачання комплектуючих у випадку незручного географічного розташування постачальників; помилки операторів унаслідок суворого контролю над процесом і передачі інформації між замовником і постачальником.

Відомі різні модифікації даної системи, що застосовуються у вітчизняній і закордонній практиці. У їхній основі лежить розробка, уперше застосована японською компанією “Тойота” і яка отримала широку популярність як система “Канбан”. Канбан – засіб за допомогою якого передають запит на роботу чи матеріали з попереднього ділянки. Картки канбан – покрита пластиком картка з простою вказівкою, наприклад: “зробіть 500 продуктів X” і картинкою продукту. У картках добору вказується вид і кількість виробів, що повинні надійти з попередньої ділянки. У картках замовлення – вид і кількість продукції, що повинна бути виготовлена на попередній технологічній стадії. Основні принципи роботи наступні: Наступна ділянка “витягає” вироби. Попередній ділянка випускає виробів рівно стільки, скільки раніше було витягнуто. Бракована продукція не надходить на наступну ділянку. Кількість карток “Канбан” повинна бути мінімальною. Обсяг запасу виробів на складі повинний бути мінімальним. Коливання попиту компенсуються зміною потоку карток “Канбан”. Виробничі потужності ділянок повинні бути збалансовані. Дисципліна постачань не допускає порушень.

Розроблені різні модифіковані версії системи “Канбан”, їх можна об'єднати в наступні типи: постачання рівними партіями при варіюванні часу між постачаннями; постачання через рівні проміжки часу при варіюванні обсягу партії; варіювання обсягу партії і часу постачання в заданих межах; варіювання типів заготовок у партії при багатономенклатурному виробництві.