5. Северовирджинская кампания

После неудач Макклелана на Вирджинском полуострове президент Линкольн назначил генерала Джона Поупа командующим только что сформированной Вирджинской армии. Армия должна была защищать Вашингтон и долину Шенандоа, а так же отвлечь противника от армии Макклелана на полуострове. Генерал Ли сразу же перебросил на север армию Джексона, который решил попробовать разбить Вирджинскую армию по частям, но после сражения у Кедровой горы отказался от этого плана. 15 августа Ли прибыл в район боевых действий. Генерал Джексон совершил обход правого фланга Поупа, чем заставил его отступать на север. Ему удалось втянуть Поупа во Второе сражении при Бул-Ране (29-30 августа), в котором федеральная Вирджинская армия была разбита и отступила на север. Президент настаивал на повторной атаке, но Джексон снова обошел фланг Поупа с целью отрезать его от Вашингтона. Это привело к сражению при Шантильи. Джексону не удалось достичь своих целей, однако и Поуп вынужден был отменить все наступательные мероприятия от овтести армию за укрепления Вашингона.

3.6. Мерилендская кампания

Мерилендская кампания

Харперс-Ферри - Южная Гора - Энтитем - Шепардстаун

Ли вступил в Мэриленд, намереваясь в ходе мэрилендской кампании перерезать коммуникации федеральной армии и изолировать Вашингтон. 15 сентября войска южан под командой Т. Дж. Джексона заняли Харперс-Ферри, захватив его 11-тысячный гарнизон и значительные запасы снаряжения. 17 сентября у Шарпсберга 40-тысячная армия Ли была атакована 70-тысячной армией Макклеллана. В ходе этого "самого кровавого дня" войны (известного как Сражение при Энтитеме) обе стороны потеряли 4808 человек убитыми, 18 578 человек было ранено. Сражение закончилось вничью, но Ли предпочёл отступить. Нерешительность Макклеллана, отказавшегося от преследования противника, спасла южан от поражения. Макклеллан был смещён, его место занял Эмброуз Бернсайд. .7. Фредериксберг

Кінець року склався для сіверян невдало. Бернсайд почав новий наступ на Річмонд, але був зупинений армією генерала Лі в битві при Фредериксберг 13 грудня. Переважаючі сили федеральної армії були вщент розбиті, втративши убитими і пораненими в два рази більше противника. Бернсайд провів ще один невдалий маневр, відомий як "Грязьовий марш", після чого був відсторонений від командування.

3.8. Прокламація про звільнення рабів

30 грудня 1862 Лінкольн підписав " Прокламацію про звільнення "рабів з 1 січня наступного року. Вільними оголошувалися раби у ворожих Союзу штатах. Шлях рабству на вільні землі Заходу ще раніше закрив прийнятий у травні 1862 року гомстедах-акт, що надавав кожній американській родині можливість отримати земельний наділ у 160 акрів (64 га).

В очах Європи прокламація про звільнення рабів кардинально змінила характер і мета війни: з цього моменту боротьба велася не за єдність Союзу, а за скасування рабства. До прокламації деякі європейські країни були незадоволені діями Півночі, в першу чергу - його блокадою портів південних штатів, що паралізувала торгівлю Півдня з Європою. Наприклад, в Англії через припинення надходження американського бавовни розорялася текстильна промисловість, сотні тисяч людей залишилися без роботи. Англія і Франція збиралися офіційно визнати Конфедерацію незалежною. Завдяки прокламації про звільнення рабів Лінкольн завоював симпатії європейських країн. Росія, за рік до цього звільнила своїх кріпаків, також посіла доброзичливу позицію відносно Союзу, поява восени 1863 російських ескадр в Сан-Франциско та Нью-Йорку з інструкціями на випадок війни з Англією стало прикладом дипломатичного використання морської сили. Завдяки появі на Тихому океані ескадри контр-адмірала А. А. Попова Англія відмовилася від свого наміру втручатися у війну на боці Конфедерації і тим самим дозволила Півночі продовжувати блокаду портів Півдня (до кінця війни Південь в результаті зіткнувся з катастрофічним браком амуніції). У відповідь на це північні штати підтримали Росію в польському питанні

грант

Хайрам Улісс Грант народився 27 квітня 1822 року в містечку Пойнт-Плезант, штат Огайо (ім'я Сімпсон насправді — прізвище матері Улісса). Батьки його, шотландського походження, були люди бідні.

Закінчивши в 1843 р. курс у Військової академії у Вест-Пойнті, Грант служив в піхотному полку на міссурійському кордоні; тут йому доводилося воювати з індіанцями. У 1845 р., коли почалася війна з Мексикою, полк Гранта послали на територію Техасу. Улісс Грант брав діяльну участь в подальших військових діях. У 1854 р. він пішов з військової служби і поселився в Сент-Луїсі, ставши фермером; пізніше переселився в Гален, в штат Іллінойс, до батька, який займався шкіряним промислом.

Громадянська війна

Коли почалася громадянська війна, в Галені утворився волонтерський загін, який і вибрав Гранта своїм начальником. За дорученням губернатора штату Іллінойс Грант організував протягом двох місяців 21 полк і був призначений командиром одного з них. Незабаром він фактично став командиром всіх волонтерських військ, зосереджених в північній Міссурійській області, і 23 серпня був призначений бригадним генералом волонтерів. У подальшому ході війни скоро виявилися видатні стратегічні здібності Гранта, особливо при взятті на початку 1862 р. фортів Генрі і Донельсона. Грант став національним героєм; на нього поступово покладалися все більш і більш важливі завдання з командування військами.

У липні 1863 р. Гранту після довгої облоги вдалося примусити до здачі Віксбург. У грудні 1863 р. конгрес ухвалив вибити золоту медаль на честь Гранта і вотував подяку йому і його армії. У березні 1864 р. конгрес запровадив чин генерал-лейтенанта армії, і президент Абрахам Лінкольн негайно ж подарував його Гранту, якому услід за тим доручено було головне керівництво військовими діями проти армії конфедератів. Через рік після цього, в квітні 1865 р., після цілого ряду наполегливих битв Грант примусив генерала Лі здатися зі всією армією і цим поклав край громадянській війні.

У 1866 р. йому було надано конгресом спеціально для нього титул «генерала армії». У 1867 р. він тимчасово обіймав посаду військового міністра.

Президентство

Широка популярність Гранта спонукала республіканську партію висунути його кандидатуру на виборах, й у листопаді 1868 р. він був обраний президентом більшістю 206 голосів проти 88. Головне завдання внутрішньої політики у цей період президентства Гранта було встановлення нормальних стосунків з Півднем; у сфері міжнародної політики на першому плані стояли дипломатичні переговори з «алабамського питання».

Ug18.gif

У 1872 р. Грант знов був обраний президентом. Другий період президентства Гранта ознаменувався сильним внутрішнім розбратом серед республіканської партії, і навіть розкриттям значних корупційних справ республіканської адміністрації. Вибори в конгрес восени 1874 р. дали більшість демократичній партії. При закінченні другого періоду президентства прибічники Гранта мали намір виставити його втретє; але встановлена ще з часів Джорджа Вашингтона традиція, через яку ніхто не може бути обраним президентом більше ніж двічі, виявилася настільки сильною, що у республіканському конвенті 1876 р. Грант не був висунутий у кандидати

лі

Ро́берт Едуа́рд Лі (англ. Robert Edward Lee; * 19 січня 1807 — † 12 жовтня 1870) — американський військовий діяч, головнокомандувач армії Північної Вірджинії конфедератів у Громадянській війні в США (1861—1865). Здобув низку блискучих перемог над армією Півночі, але у 1863 році зазнав нищівної поразки під Геттісбергом, після чого перемога Півночі була справою часу. У лютому 1865 року був призначений на посаду Головнокомандуючого (general-in-chief) Конфедеративної армії. 9 квітня 1865 року армія Лі капітулювала.