2.7. Охоронні зони територій природно-заповідного призначення

Для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об’єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.

В разі необхідності охоронні зони можуть установлюватися на територіях, прилеглих до окремих ділянок національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також навколо заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам’яток садово-паркового мистецтва.

Розміри охоронних зон визначаються відповідно до їх цільового призначення на основі спеціальних обстежень ландшафтів та господарської діяльності на прилеглих територіях.

Режим охоронних зон територій та об’єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях на основі оцінки її впливу на навколишнє природне середовище.

В охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об’єктів, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об’єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється на основі екологічної експертизи, що проводиться в порядку, встановленому законодавством України.

Положення, що визначають режим кожної з охоронних зон територій та об’єктів природно-заповідного фонду, затверджуються державними органами, які приймають рішення про їх виділення.

Охоронні зони територій та об’єктів природно-заповідного фонду враховуються під час розроблення проектно-планувальної та проектної документації.

3. Правовий режим земель оздоровчого призначення

До земель оздоровчого призначення відносяться земельні ділянки, що мають природні лікувальні фактори, сприятливі для організації профілактики та лікування, а також курорти.

Україна має різноманітні види медичних природних лікувальних ресурсів, що дозволяють здійснювати ефективне лікування в санаторно-лікувальних установах і зміцнювати здоров’я людей.

До них відносяться:

♦ лікувальні мінеральні води;

♦ озокерит, солі та інші корисні копалини;

♦ ропа лиманів і озер;

♦ лікувальний клімат;

♦ акваторії морів та озер, річок, призначених для відпочинку та лікувально-оздоровчої мети;

♦ пляжі водних об’єктів;

♦ ліси, лісопарки, інші зелені насадження, що виконують оздоровчі та санітарно-гігієнічні функції.

Щоб бути визнаною оздоровчою місцевістю, земельна ділянка повинна володіти одним чи декількома унікальними природними лікувальними ресурсами, бути придатною для організації лікування і профілактики захворювань, а також для відпочинку населення. На її території повинна бути необхідна кількість запасів мінеральних вод та інших лікувальних ресурсів. Площа її повинна бути придатною для курортного будівництва, задовольняти екологічним і санітарно-епідеміологічним правилам, встановленим для особливо охоронних територій лікувально-оздоровчого призначення. Ця земельна ділянка повинна мати джерела господарсько-питного і технічного водопостачання, надійні системи енергозабезпечення. На місцевостях, визнаних лікувально-оздоровчими, у майбутньому створюються курорти.

Курортом являється особливо охоронна лікувально-оздоровча місцевість, що володіє природними лікувальними ресурсами і необхідними для експлуатації будівлями, спорудами, включаючи об’єкти інфраструктури.

Територія визнається лікувально-оздоровчою місцевістю чи курортом регіонального значення Кабінетом Міністрів України за погодженням з органами місцевого самоврядування.

Діючим законодавством України земельні ділянки лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів визнані особливо охоронними природними територіями. На цих землях забороняється діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на природні лікувальні фактори цих земель.

3 метою охорони природних лікувальних факторів земель оздоровчого призначення встановлюються округи санітарної охорони. У межах цих округів забороняється передавати земельні ділянки у власність і надавати їх у користування, у тому числі в оренду, тим підприємствам, установам, організаціям і громадянам, діяльність яких є несумісною з охороною природних лікувальних властивостей та забезпеченням сприятливих умов для відпочинку населення.

Режим округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих місцевостей встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У складі округа виділяється до трьох зон. Для земель кожної із зон передбачений особливий охоронний режим.

Режим першої зони установлюється для територій, де знаходяться джерела мінеральних вод та інших корисних копалин, що використовуються з лікувальною метою.

На території першої зони забороняється проживання та здійснення всіх видів господарської діяльності, за винятком робіт, пов’язаних з використанням природних ресурсів з ліку-вально-оздоровчою метою за умови застосування екологічно безпечних та раціональних технологій.

Режим другої зони встановлюється для території, з якої виникає стік поверхневих та ґрунтових вод до місця знаходження мінеральних озер, лиманів, пляжів, неглибокого залягання мінеральних вод, для природних парків та інших земельних насаджень, для територій, зайнятих будівлями і спорудами санаторно-курортних установ і призначених для санаторно-курортного будівництва.

На території другої зони забороняється розміщення об’єктів і споруд, не пов’язаних безпосередньо із створенням і розвитком сфери курортного лікування та відпочинку, а також проведення робіт, що забруднюють навколишнє середовище і призводять до виснаження природних ресурсів. Серед заборонених такі види робіт, як будівництво промислових об’єктів, тваринницьких комплексів, ферм; створення водосховищ; використання ядохімікатів, мінеральних добрив; викид стічних і дренажних вод у водні об’єкти; вирубка земельних насаджень тощо.

Режим третьої зони встановлюється для ближніх областей живлення і ділянок розвантаження мінеральних вод, водозбірних майданів, джерел інших корисних копалин, віднесених до категорії лікувальних.

На території третьої зони вводяться обмеження на розміщення промислових і сільськогосподарських об’єктів і споруд, а також на проведення господарської діяльності, що сприяє забрудненню навколишнього середовища, природних лікувальних ресурсів і їх джерел. Допускаються лише ті види робіт, які не викликають негативного впливу на природні лікувальні ресурси і санітарний стан лікувально-оздоровчих місцевостей.

Власники земель та землекористувачі, що перебувають на лікувально-оздоровчих місцевостях, зобов’язані дотримуватися встановленого в округах санітарної охорони режиму і виконувати передбачені санітарно-оздоровчі заходи.

Розвиток і забудова земель в межах округів санітарної охорони здійснюється в суворій відповідності з генеральним планом курорту.