10. Творча уява. Фантазія.

Уява інтегрує в собі емоційне й раціональне начала, всі пізнава­льні процеси, вона поєднує образно-зорове сприйняття реальності із відтворенням і трансформацією її в пам'яті, побудову моделі ба­жаного майбутнього. Творчість немислима без уяви.

Уява виконує роль головного інструмента мисленнєвого пошуку. Всі фази творчості базуються на роботі уяви.

Розрізняють уяву, яка лежить в основі заданих (наприклад, у художньому тексті) образів і таких, які виражаються у самостійно­му створенні нових (творча діяльність художника).

Уява формується у процесі творчої діяльності. Спеціалізація рі­зних видів уяви є не стільки передумовою, скільки результатом роз­витку різних видів творчої діяльності. Тому існує стільки специфіч­них видів уяви, скільки є в наявності видів людської діяльності -конструктивна, технічна, наукова, художня, музична . Чим відрізняється уява від фантазії? Якщо уява - це вміння мис-леннєво створювати нові ідеї і образи можливих і неможливих об'єкті на основі реальних знань, то фантазія -- це створення теж нових, але нереальних, казкових, поки що неможливих ситуацій і об'єктів, але та­кож на основі реальних знань. Класичним носієм фантазії є казка.

Люди успішні, творчі - це люди з активною уявою. Плануючи свої дії на якийсь період, людина тим самим створює образ мети, якої хоче досягнути, і.спосіб її досягнення. При цьому фактичні дії замінюються на мисленнєві: відбувається процес моделювання - опе­рування образами. І тільки після цього в роботу вступає мислення -воно будує логічно обгрунтований ланцюг послідовних дій, які по­винні привести до успішного результату.

Цінність уяви в тому, що вона дозволяє прийняти рішення при відсутності потрібної повноти знань, необхідних для виконання за­вдання. Причому, якщо вихідні дані відомі, то хід розв'язання зада­чі підпорядковується, головним чином, законам мислення; якщо ж невизначеність ситуації значна і вихідні дані важко проаналізувати, то спрацьовують механізми уяви (З.С. Карпенко)..

11. Вікові особливості прояву творчих здібностей індивіда.

Дитяча творчість відрізняється відкритістю світу, який людина сприймає з оптимізмом. Дитина орієнтована не на те, що потрібно, а на те, що можливо.

Характерна особливість дитячої творчості - її всезагальний \;і рактер. У дитинстві творять усі, і реальна проблема цього віку - не проблема творчості, а проблема її відсутності, що само по собі достатньо очевидна патологія.

Відсутність творчості може бути наслідком жорсткої системи виховання. Особливо небезпечно, якщо це відбудеться до «першою народження особистості» (0^гг~5тєотггбєв), приблизно у трирічно­му віці.

Для дитини характерне у цей час «варіативне мислення», коли вона виявляє і розкриває масу можливостей, створює багато видів одного і того ж рішення, але однаково прив'язана до кожного. Весь пізнавань ний розвиток дитини проходить виключно творчим шляхом.

Предметна дія готує елементарні функції гри, яка починається тоді, коли дитина роздвоює предмет на річ і на її уявлюване значен­ня, уявлювану функцію. У грі можуть бути замінені предмети, але зміст і порядок дії повинні відповідати реальній дії. Не уява визна чає ігрову дію, а умови ігрової дії роблять необхідною і породжу­ють уяву (О^Мг-Леоитьев).

Гра із завданнями переходить у творчу дію. Це важливий ас­пект психічного розвитку людини. Кінцеву форму гри становить гра - фантазування. Коли дитина звертається до зображувальної або конструктивної творчості (будинки, будівельні комбінації з елемен­тів конструкції і т.д.), у неї починає формуватись задум твору.

Найбільш сприятливим періодом для формування креативнос-ті, на думку науковців, є молодший шкільний вік, коли спонтанна і часто репродуктивна творчість дошкільного віку поєднується зі шви­дко зростаючим інтелектом, абстрактним мисленням, логічністю. У цьому віці істотно зростає можливість самостійної постановки ці­лей, мотивування себе, пошуку способів дій і контролю результатів, тобто освоєння всіх компонентів психологічної структури ДІЯЛЬНО-/ дті (Л. Вержиковська, ОТ Кульчицька. П. )Іитвинова,ТПЛатюшкін, В. Меде, В. Моляко, Л. Чорна та ін.).

Після 5-ти років механізм уяви домінує над усіма іншими. Ди­тина виконує величезну роботу, створюючи фантастичні образи, і живе у світі казок і міфів. Гіпертрофована уява дитини викликає подив у дорослих, а інколи і тривогу за стан її здоров'я, ос^ааькі^її уява не має реального підґрунтя, а її витвори не дійсні

У віці 6-7 років механізми уяви активно впливають на один ізгюловних напрямів розвитку емоційної сфери дитини - появу здатності управляти емоціями. Емоції поступово стають більш осмисленими, коли дитина засвоює не тільки різні способи дій і норми поведінки, але й перш за все смисл цих норм і в цілому смисл тих вимог,які до неїіііїсуваються.

Творчість у підлітковому віці має тендерні особливості прояву, як і на попередніх етапах життя людини (див. вище). У підлітковому віці це проявляється ще й за рахунок пубертатного періоду розвитку - статевого дозрівання, де ці відмінності починають яск- раво проявлятись.

Характерним для інтелекту старшокласника є розвиток творчих здібностей, що виявляється в інтелектуальній ініціативі та створенні чогось нового. Конкретні особистісні якості творчих юнаків різноманітні, тому що залежать як від основної сфери діяльності людини, так і від виховання. У творчості цього періоду фіксують поляризацію, як амбівален тність, що присутня у всьому як крайнощі між добром і злом, позитивом і негативом..

У царині мистецького плану молоді люди у вільний від навчан­ня час займаються вокалом, у них уже сформоване бачення музич­ного стилю, і вони можуть дати чітку відповідь щодо виконавців і стилю, до якого вони тяжіють. У цей період не згасає інтерес до тан­цю, участі у КВК, різного роду конкурсах, спортивних змаганнях. Якщо у юнацький період поетичні чи прозові твори сприймались як шедевр, який мав би побачити увесь світ, то у роки молодості часто людина, творячи, приховує продукти своєї праці. Тут з'являється нове розуміння і самого результату: «Пишу для себе. Це глибоке, інтимне». Оцінку продукту дає сама людина і критично ставиться до. того, щоб зробити його надбанням інших.

У вік молодості у процесі оволодіння фахом яскраво починють вимальовуватись індивідуальні риси творця. їхній розвиток завершується у вік зрілості, який із повним