- •1.Креативнысть як особистісна здатність до творчості.
- •2. Психоаналітична теорія творчості.
- •3. Гуманістична теорія творчості.
- •4. Творчість. Зміст поняття. Види творчості.
- •5. Творчість як діяльнісний спосіб життя людини
- •6. Стадії творчого процесу.
- •7. Здібності, обдарування, талант. Психологія геніальності.
- •8. Типологія творчості
- •9. Мотивації творчої діяльності людини.
- •10. Творча уява. Фантазія.
- •11. Вікові особливості прояву творчих здібностей індивіда.
- •12. Методи активізації творчого мислення
- •13. Психофізіологія творчості. Функціональна асиметрія кори великих півкуль.
- •14. Креативне середовище як чинник розвитку особистості.
8. Типологія творчості
Найбільш узагальнена із всіх типологій - це типологія поділу на «теоретиків» й «емпіриків». Класифікація фізика Луї де Бройля базується на різних видах наукової діяльності: її емпіричного й теоретичного рівнів (теоретиків й експериментаторів). Емпіриків вирізняють велика спостережливість, цікавість, віртуозне використання порівняльного аналізу. Значущість їх у тому, що зроблені ними відкриття слугують вихідною інформацією для наукового прориву, який реалізується теоретиками. Сильна ж сторона теоретиків - аналітич-ність, раціональність мислення, менш виражена емоційність. Вопи не такі спостережливі, як емпірики, проте не настільки довірливі. Типологія, за духом близька до попередньої, запропонована В. Освальдом, який виокремлює «романтиків» і «класиків». Його класифікація будувалась на критерії швидкості розумових процесів. На його думку, романтики (революціонери науки) за досить невеликий проміжок часу можуть дати велику кількість взірців творчої продукції. Вони вважають, що відкриття визначаються не результатами досліджень, а яскравими спалахами уяви, які можуть виникати і при відсутності цілісної картини. Коли в матеріалі є «біла пляма», вони заповнюють відсутні деталі гіпотезою, що опирається на інтуїцію. Класику потрібен час, протягом якого він створює небагато, але взірці створеного ним продукту є зрілими. З їх точки зору те, що не спостерігається у досвіді, не можна використати у науковому обґрунтуванні.
Виокремлені рівні інтелектуальної активності співвідносяться з відповідними типами творчості.
Перший - «стимульно-продуктивний».
Цей рівень відповідає прийняттю і продуктивному рішенню задач, що стоять перед людиною. При цьому в рамках уже поставлених проблем особи даного типу творчості здатні на сміливі гіпотези і оригінальні знахідки.
Другий рівень - «евристичний».
Характеризується тим, що досліджувані відкривають нові закономірності емпіричним шляхом. Вони мають досить надійний засіб вирішення завдань, вміють аналізувати склад, структуру своєї діяльності, порівнюють між собою окремі завдання, що спонукає їх продукувати нові, оригінальні засоби їх вирішення. Це рівень емпіричних відкриттів, він обмежений. Кожна нова знайдена закономірність оцінюється і переживається самим євристом як відкриття, творча знахідка. В той же час оцінюється як новий лише «свій» спот сіб, який дозволить йому вирішити поставлені перед ним завдання. Третій рівень - «креативний».
Виявлена досліджуваним емпірична закономірність стає самостійною проблемою, заради якої він готовий звузити запропоновану йому в експерименті діяльність. Цей рівень значно відрізняється від попереднього тим, що тут суб'єкт виводить «нові пізнавальні цілі», нова мета його діяльності виникає у процесі розв'язання задач і полягає у визначенні внутрішніх причин і закономірностей виявлених протиріч.
9. Мотивації творчої діяльності людини.
Творча діяльність зумовлена, в основному, внутрішніми силами - бажанням, прагненням, пристрасним пориванням тощо. Безперечно і те, що у багатьох випадках творча діяльність людини визначається обов'язком - перед суспільством, сім'єю та ін. Мотив повинності - одна з найважливіших соціальних спонук людської творчості, діяльності в цілому (І.Т. Кучерявий, О.І. Клепіков).
Внутрішні мотиви творчої діяльності людини
1. Реалізація генетично закладеної у людини пошукової потреби. Кожний індивід з перших днів свого життя активно досліджує
середовище, в яке він потрапив, і намагається його пристосувати для свого існування. Реалізація природної пошукової потреби (цікавість) змушує аналізувати ситуацію, робити висновки, приймати творчі рішення.
2. Інстинкт самозбереження, продовження роду і виживання.
В екстремальних умовах життя людини спостерігається спалах творчих дій і вчинків, спрямованих на збереження життя і його продовження.
3. Задоволення первинних матеріальних потреб (їжа, одежа і т.д.).
Значна частина світового патентного фонду містить у собі творчі рішення, спрямовані на задоволення власне цих потреб людини (винахід молотка, телевізора та ін.).
4. Задоволення первинних духовно-соціальних потреб ( визнання, любов, самореалізація, саморозвиток).
Це потреба в емоційному контакті з іншими людьми, знаходженим своєї ролі й індивідуального смислу свого існування в соціумі, а ракож свого статусу, який визначається кількістю впливів, що здійсни ноться на інших. Людина починає самоутверджуватись, оцінювані себе і очікує такого ж визнання з боку оточуючих. Ця постійно іростаюча потреба є одним із сильних мотивів проявів творчості.
При задоволенні первинних матеріальних потреб проявляються духовні потреби як ідеальна форма життя, до якої прагне кожна людина в глибині душі. Це відчуття інтересу до життя, краси і радості буття, доброти і взаєморозуміння між людьми, почуття власної необхідності для інших, виконання своєї місії.
Творчість завжди включає діяння для інших, а тому розглядається як головна духовна потреба, яку необхідно розвивати.
5. Користолюбство, кар'єризм.
Прагнення бути владним і багатим для деяких людей є сильним мотивом розвитку своїх творчих здібностей. Вірогідно, це пов'язано із задоволенням особистішої потреби у безпеці і виживанні.
6. Лінь, небажання тратити свою енергію, паразитизм.
Існує думка, що лінь і бажання людини паразитувати на навколишньому середовищі є однією із рушійних сил розвитку людства, особливо на його ранніх стадіях.
Втомилась первісна людина шукати корінці для свого проживання і зайнялась землеробством, лінь було полювати на мамонта придумала ловчу яму, втомилась ходити пішки - з'явились кінна упряжка, автомобіль, паровоз та ін.
Зовнішні мотиви творчої діяльності людини
1. Задоволення потреби сім'ї, країни, людства у своєму збере- женні і розвитку.
Тут можна навести широкий ряд прикладів прояву творчості для задоволення цієї потреби - від загальних винаходів (сімейних зокрема) до супутникового зв'язку.
2. Наслідування ідеології, культури і міфів суспільства.
Кожна особистість тією чи іншою мірою піддана впливу культивованої у певній спільноті ідеології, а також загальновизнаним міфам і забобонам. Ці елементи стимулюють і спонукають прояв творчої активності людини, спрямованої на задоволення потреби , підтриманні і збереженні тієї спільності, в якій вона знаходиться.
3. Почуття моди (стадності). Бажання бути не гірше за інших.
Цей мотив особливо розвинений у тих спільностях, де поняття «бути не таким, як усі» означає порушення загальноприйнятих пра вил і норм, а значить відчувати неприйняття суспільством. Якщо середовище, в яке потрапила людина, є творче, то ця людина прагне розвивати свої здібності.