5. Творчість як діяльнісний спосіб життя людини

Творча діяльність в ідеалі однозначно передбачає отримання унікального результату, який може зайняти відповідне місце в цін­нісно-смисловому просторі культури або цивілізації. Але реально отриманий результат необхідно порівняти з ідеально поставленою метою й ідентифікувати його за комплексом заданих критеріїв. Кожний етап і вся діяльність в цілому формують психологічні і духовні якості особистості: моральність, волю, чесність, віру, мужність, стиль мислення, почуття власної гідності, впевненості у своїх . шшх, адекватну самооцінку, гаму почуттів і емоцій, витримку, на огливість, терпіння, катарсис і задоволення (чи розчарування) результатом. Цикли творчої діяльності приводять до розширення шппіспо-смислової сфери, а значить, до посилення інноваційних Потенцій особистості.

Діяльність є життя свідомості. Психологічний механізм діяль­ності зводиться до взаємодії активної, домінуючої свідомості з ре­цептивним, пасивним, субдомінантним несвідомим. Для творчості ж, навпаки, осяяння приходить у момент перехо­ду від роботи до відпочинку. Свідомість потребує послаблення вну­трішнього контролю, заглиблення у світ фантазій та мрій.

Творчість, на відміну від різних форм адаптивної поведінки, від-бувається не за принципом «тому що» або «для того щоб» (каузаль­ного і теологічного), а «незважаючи ні на що», тобто творчий процес є реальністю, яка спонтанно виникає і завершується.

Головною у творчості є не зовнішня активність, а внутрішня -акт створення «ідеалу», образ світу, де проблема відчуження люди­ни і середовища вирішена. Творець переживає особливий стан, який характеризується зміною стану свідомості (розширення свідомості).

Локально у житті людини домінує процес діяльності, індивід ставить перед собою Цілі і прагне досягти їх. Проте епізодично у п юдині пробуджуються особливі пориви, які стимулюють її до тво­рчих актів, дають вихід чомусь новому, що прагне ввійти у її життя і стати особистішим досвідом.

6. Стадії творчого процесу.

творчість людини є продовженням творчості природи. Творчість є життя, а життя є тво­рчість. Творчість людини визначається рівнем розвитку суспільст­ва. Учений зближує психологічну структуру творчості технічної, наукової та художньої, хоча перевагу віддає технічній творчості, де матеріальне втілення має практичне значення.

Використовуючи дані самоспостережень відомих учених (Г. Гельм-гольц, А. Пуанкаре), Г. Воллес розмежував чотири «стадії творчого мислення», що отримало назву чотиристадійна теорія «творчого мис­лення», за якою творчий процес охоплює такі стадії:

1. підготовка наукового відкриття;

2. визрівання;

3. натхнення (осяяння);

4. перевірка істинності (усвідомлення) (див. рис. 6).

Перша фаза: свідома робота думки ще не встигла в усіх своїх наслідках перейти до сфери несвідомого, що являє собою справжнє осереддя творчості. На цьому етапі переважають «судження», тоб­то свідома побудова майбутнього продукту творчості, розробка положень тощо. На другому етапі наслідки свідомої роботи над матеріалом «передаються» до сфери несвідомого, де розпочинаєть­ся безпосередньо творчий процес, тобто не що інше, як «інкубація». На третій стадії («натхнення») з'являється продукт творчих зусиль. Натхнення дає про себе знати відчуттям інтелектуальної насолоди, радості думки. Четверта стадія - це перевірка створеного з погляду його значущості.

Е. Гетчинсон виокремлює чотири стадії творчого інсайту:

1. стадія підготовки, або орієнтації, яка характеризується три­валим зосередженням на проблемі з оживленням минулого досвіду;

стадія фрустрації, яка характеризується емоційною напруже­ністю, неспокоєм, чуттям приниженості. Це приводить до виснаження.

прагнення відпочинку, що завершується отриманням певних до праці як нагадування про несподіване народження чогось нового;

3. інсайт, що супроводжується «потоком ідей», альтернативними на віюваннями рішень та швидким успіхом, результатом творчих імпульсів;

4. стадія перевірки (розробки, оцінки), що характеризується кри­тичністю у ставленні до отриманого матеріалу з попередньої стадії (інсайту) із застосуванням технічних та експліцитних правил прак­тики. Під час цього періоду спостерігаються інсайти.

Я.О. Пономарьов творчий процес розглядає через виокремлен­ня таких стадій: свідома робота (підготовка), несвідома робота (ге­нерація провідної ідеї), перехід несвідомого у свідоме (ідея усвідом­люється), свідома робота (розвиток, формалізація й перевірка ідеї). Перша фаза - це логічний аналіз. Використовуються наявні знання, ті, які можна відтворити в конкретній обстановці даної ситуації. Гі­потези, що виникають, щоразу заперечуються. Здійснюється логіч­ний контроль над цілеспрямованими діями.

Друга фаза - це інтуїтивне розв'язання (розв'язання неусвідом-люваиим чином). Таке розв'язання стає можливим, якщо ключ до нього існує в неусвідомленому досвіді. Усвідомлення факту розв'я­зання відбувається несподівано і завдяки тому, що виявляється за­доволена потреба.

Третя фаза - фаза вербалізації інтуїтивного розв'язку. Усвідом­люється не лише результат, але і процес (спосіб розв'язання).

Четверта стадія - формалізується вербалізований розв'язок (знайденому розв'язку надають викінченої логічної форми).