- •1. Окресліть об’єкт та предмет соціології
- •2. Структура соціологічного знання
- •3. Визначте функції соціології
- •5. Окресліть суть та особливості поняття ‘’соціальне’’
- •6. Співвідношення понять ‘’людина’’, ‘’індивід’’, ‘’індивідуальність’’ та ‘’особистість’’
- •7. Історичні етапи становлення та розвитку соціології
- •8) Протосоціологія та її етапи
- •9) Класична соціологія 19 століття
- •10 Основні положення соціологічної концепції о.Конта
- •11 Органіцизм г.Спенсера
- •12 Соціологічні погляди е.Дюркгейма
- •22. Основними підсистемами суспільства
- •23.Проаналізуйте основні типи суспільств
- •25. Поняття та критерії стратифікації
- •26.Сутність соціальної мобільності та її різновиди
- •27.Сутність соціальної групи.
- •28.Поняття натовпу та його різновиди.
- •29.Суть та особливості малої соціальної групи.
- •30.Окресліть різновиди соціальних груп
- •31. Визначте неформальну та формальну структуру групи.
- •32. Проаналізйте стилі керівництва (лідерства к .Левіна)
- •33. Основи між особової взаємодії
- •34. Суть соціальної взаємодії. Символічний інтеракціоналізм Дж. Міда
- •35. Теорія соціального обміну Дж. Хоманса
- •36 Суть та основні етапи соціологічного дослідження.
- •37 Різновиди соціологічних досліджень.
- •38 Суть та основні правила проведення соціального моніторингу
- •39 Опишіть програму соціологічного дослідження
- •Технологічно схема підготовки програми містить такі дії.
- •40.Поняття соціальної проблеми та її маcштаби
- •Класифікація соціальних проблем.
- •41 Гіпотеза в соціологічному дослідженні та вимоги до їхнього формування
- •42 Робочий план дослідження
- •43 Поняття генеральної та вибіркової сукупності в соціологічному дослідженні
- •44 Ймовірнісні та цілеспрямовані способи вибірки
- •45 Якість соціологічної інформації
- •52 Метод соціометрії
- •53 Суть та вимоги до анкетного опитування
- •54 Анкета та її структура
- •55. Види запитань в анкетному опитуванні:
- •56. Суть методу інтерв’ю та його різновиди.
- •57 Експертне опитування
- •58 Суть та різновиди соціальних змін
- •59 Суть соціальної трансформації та глобалізації
- •60 Поняття конфлікту його позитивні та негативні функції
- •61 Види конфліктів за різними критеріями
- •62 Функціональна теорія конфлікту г.Зіммеля
- •63 Психоаналітичний підхід щодо вивчення конфлікту Фрейда
- •64. Типи конфліктних ситуацій за к.Левіним
- •65. Структурні складові конфлікту
- •66 Фази перебігу конфлікту
- •67 Стилі поведінки людини в конфліктній ситуації
10 Основні положення соціологічної концепції о.Конта
Огюст Конт (1798 — 1857) увійшов в історію науки як основоположник філософського позитивізму та соціології. Уже самим терміном “позитивний” (“позитивізм”) О. Конт протиставляє свою філософію і соціологію старим (“негативним”) уявленням. Інакше кажучи, поняття “позитивне знання” (пізнання) є строго науковим, на відміну від спекулятивного, метафізичного, абстрактного, аморфного, неконструктивного та ін. Конт вводить так звану лінійну систему класифікації форм наукового знання. Він розміщує науки згідно з історією їх виникнення і розвитку і у зв’язку із зележністю одна від одної, коли знання астрономія — фізика — хімія — фізіологія (біологія) — соціальна фізика (соціологія). Ця залежність однієї науки від другої зумовила пізню появу соціальної фізики — соціології. Соціологія теж абстрактна наука, що не має прикладного характеру; вона одна з найскладніших у контовській системі, оскільки вивчає конкретний об’єкт — суспільство, людину, які є найбільш складними явищами. Конт не лише вводить новий термін, а й розробляє досить повну систему соціологічного знання, окреслює предмет, структуру, визначає пізнавальні засоби і можливості нової науки. Він виступає за необхідність створення “позитивної соціології” як науки, що спирається на дані спостереження, експерименту, порівняльного та історичного методів. О. Конт був одним із мислителів, хто приділяв велику увагу методологічним проблемам. У відповіді на запитання “як віднаходити, систематизувати й використовувати факти соціального життя?” він запропонував кілька дослідницьких принципів, сформульованих у чотирьох методах нової науки: спостереження, експеримент, порівняння та історичний аналіз.
11 Органіцизм г.Спенсера
Органіцизм — популярний в 19 столітті напрям у натуралістичній соціології, започаткований відомим англійським філософом та соціологом Гербертом Спенсером. В його основі лежала ідея пошукуаналогії, а в деяких науковців і повного ототожнення (організмізм) суспільства з організмом людини. Представники органістичної школи в соціології пояснювали соціальне життя біологічними закономірностями, виявляючи спільні загальні закономірності розвитку природи та суспільства.
Розвиток ідей органіцизму
Аналогія між організмом і суспільством не є винаходом соціологічного натуралізму. Як відомо, до його появи спроби порівняти суспільство з організмом робили Платон, Томас Гоббс і Огюст Конт, теза якого про необхідність використання в соціології порівняльно методу також була сприйнята органістичним напрямом. Поширення органістичних ідей в соціології пов'язане з значними успіхами біологічної науки у 19 ст. Започаткування органістичної школи в історії соціології пов'язано з науковою діяльністю Герберта Спенсера. Виходячи з ідеї "суспільство це організм "(так називається один із розділів книги «Основи соціології»), англійський учений звертає увагу на цілий ряд схожих рис між соціальним і біологічним організмами. Зокрема, тому, й іншому притаманні зростання і збільшення в обсязі, ускладнення структури, диференціація структури і функцій.
Як і біологічний організм, суспільство має три системи органів:
«підтримчу систему», яка забезпечує у живому організмі харчування, а у суспільстві — виробництво;
«розподільчу систему» — в живому організмі це система засвоєння поживних речовин, у суспільстві — система поділу праці та розподілу продуктів;
«регулятивну систему» — в живому організмі це нервова система, у суспільстві — система держави і права.
Проте між біологічним та соціальним організмами Спенсер бачив деякі істотні відмінності: в організмі складові елементи підпорядковані цілому і існують заради нього, тоді як у суспільстві не індивіди існують заради сусуспільства, а суспільство заради блага своїх окремих індивідів, та ін. Органіцизм Герберта Спенсера можна вважати поміркованим, оскільки він не вдається до повного ототожнення соціального і біологічного.
Одним з відомих органіцистів був німецький і австрійський соціолог і економіст Альберт Шеффлє. Спочатку Шеффлє стояв на позиціях вульгарного органіцизму, та згодом його погляди стали більш поміркованими . Він підкреслював, що суспільство подібне до організму але вони не тотожні. Органіцизм Шеффлє істотно відрізняється від інших концепцій, оскільки в ньому в центрі уваги перебувають не стільки біологічні, скільки матеріальні та духовні фактори розвитку суспільства.
Французький біолог і соціолог Альфред Еспінас вважав, що соціальна наука має вивчати не стільки аналогії між «клітинами» біологічного та соціального організму, скільки об'єднання між особинами тваринного світу, які більше нагадують об'єднання людей у суспільстві. Еспінас на відміну від більшості органіцистів, які намагалися довести, що суспільство — це організм, використовуючи аналогію у зворотньому порядку, стверджує, що кожний живий організм як складна асоціація клітин чи особин є суспільством. Таким чином, виходить, о суспільство як асоціація особин є лише різновидом тваринних суспільств.
Французький соціолог Рене Вормс у ранніх працях стоїть на позиціях вульгарного органіцизму, проте його дослідницька діяльність випала на той час, коли органістична перебувала під шквалом критики. Тому він поступово переглядав свої початкові принципи, замінюючи їх більш поміркованими. Пізніше Вормс починає говорити про те, що органіцизм можна використовувати лише для аналізу примітивних суспільств, оскільки зі зростанням у процесіеволюції суспільства духовних факторів відбувається ускладнення системи соціальних взаємозв'язків між членами суспільства, і це потребує нових підходів.