63 Психоаналітичний підхід щодо вивчення конфлікту Фрейда

Психологічні напрямки дослідження конфлікту в першій половині ХХ ст.:

психоаналітичний (З.Фрейд, А.Адлер, К.Хорні, Е.Фромм). З.Фрейд створив одну із перших людських теорій конфліктності. Його внесок полягає в тому, що причини міжособистісних конфліктів необхідно шукати в сфері несвідомого. Адлер бачив зміст конфліктів особистості з мікросередовищем в спробах індивіда вивільнитися від почуття неповноцінності та домінування одних над іншими. Хорні та Фромм розширили розуміння природи конфлікту, намагалися внести в неї соціальний контекст.

Поштовх до розвитку психоаналітичних теорій дало психологічне вчення відомого австрійця Зигмунда Фрейда (1856—1939), який висунув гіпотезу про домінуючу роль у людському житті несвідомих імпульсів, переважно сексуального характеру. Але між соціальною доктриною Фрейда і психоаналізом як конкретним методом вивчення неусвідомлених психічних процесів існує суттєва відмінність. Згідно з Фрейдом проблема розв’язання сексуальних колізій має вирішальне значення не тільки в індивідуальному розвитку, айв історичному процесі. В основі соціокультурної, художньої та інших видів людської діяльності лежить сублімація (перетворення, переключення) сексуальної енергії. Теорія міжособистісного спілкування Фрейда заснована на переконанні, що в процесі взаємодії людей відтворюється їх дитячий досвід. Будучи дорослими, вони застосовують у різних життєвих ситуаціях поняття, засвоєні у ранньому дитинстві. Схильність з повагою ставитися до особистості, наділеної владою, наприклад до керівника, зумовлена тим, що він нагадує когось із батьків. Фрейд вважав, що люди належать до різних соціальних груп і залишаються у них здебільшого тому, що переживають почуття відданості та покірності лідерам груп. Він пояснював це не якимись особливими якостями лідерів, а швидше ототожненням їх з могутніми, богоподібними особистостями, яких у дитинстві уособлювали батьки.

64. Типи конфліктних ситуацій за к.Левіним

К. Левін про мотиваційні конфлікти

Більш важливою в психології стала традиція дослідження внутрішньо

особистісних конфліктів, закладена Левіном, який виводив конфлікти не із

внутрішніх процесів самої психіки, а з аналізу потреб, що виникають у

життєвій ситуації індивіда. Предметом його уваги стали конфлікти, що

з’являються у результаті боротьби мотивів, одночасної актуалізації

протилежних один одному чи несумісних мотивів. Опис цього виду конфліктів, що

належить Левіну, вважається класичним. Він розглядав три варіанти

психологічних конфліктів.

Перший випадок конфлікту – коли людина постає перед необхідністю вибору між у

рівній мірі привабливими альтернативами, що вгаємо виключають одна одну.

Обов’язковою умовою виникнення конфлікту є те, що мотиви несумісних дій

актуалізуються одночасно і мають рівну силу, у протилежному випадку конфлікту

не було б, так як ми просто вибирали б більш значуще для нас або реалізували

б свої бажання послідовно. Класичною ілюстрацією такого типу конфлікту

вважається випадок “буріданова осла”, що в кінці кінців помер із голоду, тому

що так і не зміг вибрати між двома рівними по величині копицями сіна. Ця

ситуація, коли “хочеться того й іншого”, може прийняти достатньо драматичний

характер, якщо мова йде про вибір між чимось чи кимось у рівній мірі

необхідним чи дорогим для людини. Наприклад, в подібній ситуації опиняється

молодий чоловік, мати й дружина якого через погані між собою відносини

ставлять дорогу їм людину перед неможливим для нього вибором.

Другий випадок конфлікту передбачає вибір між двома в рівній мірі

непривабливими можливостями. Як і в першому типі конфлікту, вибір із “двох

зол меншого” тяжкий рівною інтенсивністю мотивів уникнення. Погане сімейне

життя заставляє чоловіка вирішувати – чи підтримувати сімейні відносини, що

не склалися, чи розлучитися з дитиною, постійне спілкування з якою буде не

можливе у випадку розлучення із дружиною.

Нарешті, третій тип конфлікту, по Левіну – це коли одна і та ж ціль,

можливість чи вибір у рівній мірі приваблива й неприваблива, має “і плюси, і

мінуси”. Внутрішня боротьба у цьому випадку пов’язана з вирішенням “за і

проти”: чи погоджуватися на більш перспективну, але не цікаву роботу. Ті

ситуації можуть перетворюватися і в дуже не простий життєво необхідний вибір.

Наприклад, продовжувати існувати у світі наявного нудного існування,

стабільної роботи, поганих сімейних відносин і при цьому жити не власним

життям, чи втративши все, почати все з початку?

Типи конфліктів Левіна вважаються мотиваційними, оскільки їх змістом є

боротьба мотивів.

Другий варіант внутрішніх конфліктів людини – це когнітивні конфлікти, в

основі яких – зіткнення несумісних уявлень. Згідно ідеям когнітивної

психології, людина прагне до узгодженості своєї внутрішньої системи уявлень,

переконань, цінностей і відчуває дискомфорт у випадку протиріч, що виникають.

Наприклад, дехто, із ким ви добрі друзі, вчиняє погано по відношенню до вас.

Виникає протиріччя двох уявлень – “він мій друг” і “друзі так не роблять”,

емоційне переживання знайоме багатьом.