Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
28-31.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
16.09.2019
Размер:
33.59 Кб
Скачать

31 Острозька греко-слов’яно-латинська колегія

У 1576 році князем Василем-Костянтином Острозьким було засновано перший на території східної Європи вищий навчальний заклад – греко-слов’яно-латинську академію у м. Острог.

На території маєтку князя Острозького діяла Острозька академія і слов'яно-греко-латинська школа (заснована не пізніше 1576 року). Князь Острозький також заснував школи в Турові(1572), Володимирі(1577).

Він запросив із Греції викладачами освічених греків, Діонісія Палеолога, Никифора Кантакузена, Кирила Лукаріса. За програмою навчання ліцей був на рівні найкращих єзуїтських колегій. В ліцеї викладали: грецьку, латинську і церковнослов"янську мови, а також сім "вільних наук" /граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія й музика/. Найвідомішою фундаторкою Острозької академії була княжна Гальшка Острозька, яка заповіла для її розвитку 300 коп золотих монет.

Перший ректор - письменник-полеміст Герасим Смотрицький (батько Мелетія Смотрицького), його наступником став Кирило Лукаріс (Cyrill Lucaris 1572- 1638) до 1596 р., в майбутньому (1621) Константинопольский патриарх .

Згодом острозький осередок науки став приваблювати до себе таких інтелектуа лів, як шляхтич Герасим Смотрицький (що служив ректором), священик Дем'ян Наливайко, чернець Василь Суразький (випускник італійських університетів), без іменний Клірик Острозький.видатні українські та зарубіжні педагоги, такі як Д. Наливайко, X. Філарет, І. Лятос, Лукаріс Кирило та ін. Серед чужоземців, пов'язаних з академією, були Кшиштоф Казимирський, професор астрономії з Кракова Ян Лятош і висо коосвічений Кирил Лукарис, що згодом став патріархом константинопольським. Натхнений впливом цього культурного осередку, один православний сучасник писав: “І знову, як сонце, засяяла наша православна віра, освічені мужі повернулися до Божої церкви і множаться друковані книги”. Проте хоч Острозька академія продемонструвала, на які вражаючі здобутки думки були здатні українці, база, що підтримувала її, була слабкою. Все залежало від князя Костянтина Острозького. І коли у 1608 р. він помер, його внучка Анна, фанатична католичка, не гаючи часу, передала академію єзуїтам.

Академія занепала а з переходом Острога до унуки старого князя — Анни-Алоїзи Ходкевич, ревної католички, на її місці засновано єзуїтську колегію.

У 1994 році роботу цього вищого навчального закладу було відновлено у якості Острозького колегіуму, а вже у 2000 році присвоєно звання національного університету із збереженням історичної назви “Острозька академія”.

З Острозької Академії вийшло чимало видатних людей; Мелетій Смотрицький (світ. ім’я Максим Герасимович Смотрицький), майбутній гетьман Сагайдачний

Після смерті князя К. Острозького (1608) О.ш. почала занепадати, а в 1640 припинила існування. 

Будівлі сучасної Острозької Академії.

Найбільш давні будівлі, де нині розміщується ОА, були зведені в др. пол. XVIIІ ст. і належали ордену капуцинів. 3 квіт. 1750 кн. Януш Сангушко, ординат Острозький, надав правом фундушовим землі за валами Острога при дорозі, що вела на Дубно, на будівництво капуцинського монастиря. У тому ж році розпочалися будівельні роботи на кошти таборовського старости Самуїла Лубковського. Після смерті Лубковського кошти на будівництво монастиря надав Канут Фелікс Малинський, мечник Волинський. Автором проекту був архітектор Павло Антоні Фонтана (1696-1765), за походженням італієць, з Костелло Вальсольді у північно-західній провінції Комо, придворний архітектор Сангушків. Серед його праць на Україні можна відзначити місіонерський костел та монастир в Ізяславі, костел та монастир капуцинів в Устилузі та палац кн. Сангушків в Ізяславі. До монастирського ансамблю увійшов костел та невеликий корпус келій, прибудований до костелу. На південь від костелу мав бути розташований монастирський парк по променистій центричній схемі. На жаль, цей задум не був реалізований. Костел та монастир будувались одночасно із господарськими спорудами, які розміщувались на схід та південь від корпусу келій. У 1778 костел був освячений під іменем Святої Трійці ксьондзом Францішеком Коморницьким (1733-1780), біскупом Цесарополітанським, суфраганом Луцьким. У 1796 в костелі був похований його фундатор Канут Фелікс Малинський. Костел являв собою кам'яну двоповерхову, трьохнефну, з циліндричними склепіннями базиліку, увінчану високим двосхилим дахом з фронтоном. Перехід від верхнього, вужчого, ярусу до нижнього, ширшого, здійснювався за допомогою плавних вигинів волют. Фронтон костелу прикрашало вікно у вигляді чотирьохпелюсткової квітки. Фасад костелу декорований між'ярусним карнизом, іконою над центральним входом та вертикальними тягами, розміщеними відповідно внутрішньому розподілу костелу. З опису 1816 дізнаємося, що фасад храму прикрашали скульптури Св. Франциска Ассізького та Св. Антонія Падуанського. Дах був увінчаний хрестом. Скромні суворі фасади корпусу келій урізноманітнювали карнизи, тяги, наличники вікон. Внутрішнє планування корпусу коридорне, з двостороннім розташуванням приміщень. У костелі знаходилось 8 дерев'яних багато оздоблених вівтарів: Св. Трійці, розіп'ятого Ісуса, Св. Франциска, Св. Фіделікса, Св. Іозефа, Св. Антонія, Св. Фелікса, Св. Тадеуша. Перед костелом розміщувався цвинтар, викладений каменем, посередині якого стояла колона із фігурою Пресвятої Діви Марії. Після польського листопадового повстання1830 проти російського царату на Волині було скасовано ряд католицьких монастирів. У 1832 був закритий капуцинськиймонастир в Острозі, монахи переведені до Старокостянтинова, костельні речі розібрані по інших католицьких монастирях. Споруди та землі монастиря перейшли у власність уряду. Довгий час монастир стояв пусткою. Тимчасово тут були розміщені військові склади. Після появи в Острозі благодійно освітнього Кирило-Мефодіївського братства в 1865 його попечительниця графиня А.Д.Блудова виклопотала дозвіл на передачу йому занедбаної оселі колишнього монастиря. В 1865-1867 з ініціативи А.Д.Блудової та при допомозі уряду монастир був реставрований, а костел перебудований архітектором Глейзером на православну церкву у псевдоруському стилі.

В 1923 в будовах монастиря розмістилась польська учительська семінарія. Церква ще залишалась православною. 13 берез. 1931 церква була закрита. В 1937-38 вона знову була перебудована на костел. Псевдоросійське архітектурне декорування було знищено, але повністю відновити первісний вигляд храму не вдалося. Після возз'єднання Західної України з УРСР в костелі був влаштований спортивний зал, в корпусах - педагогічне училище. В перші тижні війни 1941 в монастирі розміщувався госпіталь: у верес. - жовт. 1941 тут функціонувала гімназія, незабаром закрита за розпорядженням німецьких властей; в кінці 1941-1942 - німецькі учительські курси; в 1943 - на початку 1944 - німецький табір, в якому відпочивали військові пілоти. Після закінчення війни в будовах монастиря розмістилось педагогічне училище, в 1956 - середня школа-інтернат. У 1956 було розпочато будівництво типового спального корпусу, в 1957-1958 збудований новий навчальний корпус на 12 класів, який з'єднувався утепленим переходом з корпусом, спорудженим в 1914. В 1986, після закриття середньої школи-інтернату, в її будовах розміс- тилась восьмирічна школа-інтернат для дітей із затухаючими формами туберкульозу, в 1992 - середня школа № 4, в 1994 - Острозький Вищий колегіум, створений згідно з указом Президента України Л.Кравчука від 12 квіт. 1994, переіме- нований указом Президента України Л.Кучми від 5 черв. 1996 - в ОА.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]