7.1.6. Радіосенсибілізатори

Якщо радіосенсибілізація – це штучне збільшення радіочутливості біологічних об'єктів, яке супроводжується посилен­ням уражаючої дії іонізуючих випромінювань, то, відповідно, радіосенсибілізатори - це хімічні речовини, введення яких в організм перед опроміненням або під час опромінення приводить до посилення радіа­ційного ураження.

Дані про радіосенсибілізатори досить обмежені. Не дивлячись на те, що це буде повторенням, варто ще раз під­креслити унікальні радіосенсибілізуючі властивості кисню, який у порівнянні з аноксичними умовами здатний посилювати радіаційне ураження всіх організмів в 2,5-3 рази, а іноді і більше.

Рис. 7.5. Радіозахисні речовини

Останнім часом активно вивчаються радіосенсибілізуючі властивості хімічних сполук, що діють на основі кисневого ефекту. Імітуючи спорідненість кисню до електрона, тобто проявля­ючи ті ж електронно акцепторні властивості як і кисень, вони здатні значно посилювати ступінь радіаційного ураження. Такі властивості мають похід­ні дуже сильного окислювача нітроімідазола - метронідазол і мізонідазол.

Особливий інтерес являє сенсибілізація дії іонізуючих випромінювань специфічною сполукою йодацетамідом. Він має здатність утворювати вільні йодні радикали, які зв'язують сульфгідрильні групи білків, послаблюючи тим самим радіозахисну ефективність ендогенних сульфгідрильних сполук. Витримування рослин на розчинах йодацетаміду в концентрації 2^.10^-4-10^-3 М посилює ступінь радіаційного ураження майже в два рази.

Аналогічні властивості має мідь. Намочування насіння, витримування рослин у 10^-4 М розчинів хлоридів або сульфатів міді суттєво посилює дію гамма-опромінення - ФЗД складає 0,7-0,75. Така дія міді поясню­ється двома причинами. По-перш, на відміну від іонів інших мета­лів, що мають здатність стабілізувати структури вищих порядків біополімерів клітини, з чим пов'язуються радіозахисні вла­стивості деяких з них, мідь має унікальну здатність до їх дестабілі­зації, що і може зумовлювати її радіосенсибілізуючий ефект. По-дру­ге, мідь є специфічною отрутою амінокислот, що містять SH-групи. Саме вона каталізує приєднання кисню до сірки цих груп, приводячи до їх окислення, що може викликати послаблення радіостійкості, зумов­леної природним вмістом сульфгідрильних сполук.

Необхідність розробки способів протирадіаційного захисту для всіх очевидна. Радіосенсибілізатори з цілком зрозумілих причин знаходять більш вузьке практичне застосування. Їх використовують в тих досить рідких випадках, коли виникає необхідність у посиленні дії іонізуючих випромінювань. Важливою сферою їх використання в медицині є радіаційна терапія пухлин, коли з метою зменшення ра­діаційного навантаження на здорові тканини радіосенсибілізатори вводяться безпосередньо в зону опромінення.

Розробка способів радіосенсибілізації досить важлива для ба­гатьох радіаційно-біологічних технологій, в тому числі і тих, що використовуються в сільському господарстві і вимагають високих доз опромінення, наприклад, при радіаційній стерилізації деяких видів продукції рослинництва і тваринництва, раді­аційній обробці кормів та інших. Використання радіосенсибіліза­торів за рахунок зниження дози дозволяє скоротити час опромінен­ня і витрати енергії.

Перспективним є використання радіосенсибілізаторів і в радіацій­ному мутагенезі рослин при одержанні нових сортів.

Протирадіаційний біологічний захист і радіосенсибі­лізація тісно пов'язані з проблемою післярадіаційного відновлення, і нері­дко буває досить важко відрізнити одне явище від іншого. Не випад­ково при викладенні матеріалу цього розділу автори неодноразово апелювали до наступного, який присвячений цій важливій і дуже ціка­вій проблемі радіобіології.