Стаття 16. Вимоги щодо прозорості інформації

1. Особам, зазначеним у пунктах 1 - 3 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється:

1) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом;

2) надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону.

2. Не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом інформація про:

1) розміри, види благодійної та іншої допомоги, що надається фізичним та юридичним особам чи одержується від них особами, зазначеними в пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону;

2) розміри, види оплати праці осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, а також одержані цими особами за правочинами, які підлягають обов'язковій державній реєстрації, дарунки (пожертви).

89.

Запобігання організованій злочинності передбачає:    - концептуальну та понятійну характеристику цієї злочинності й боротьби з нею в сучасний період;    - достатню правову базу;    - спеціалізацію кадрів, які ведуть боротьбу з цією злочинністю, та їх підготовку;    - достатнє ресурсне забезпечення;    - сучасну інформаційну базу;    - комплексне програмування;    - знання реального стану й тенденцій організованої злочинності, обґрунтовані прогнозні оцінки;    - усвідомлення суспільством гостроти кримінальної проблеми.    - ліквідацію пільг та інших умов, які сприяють корупції та вседозволеності суб'єктів, які перебувають при владі;    - перехід до розподілу державних замовлень через відкритий конкурс із публікацією його умов або вимог;    - перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку;    - регіональні оперативно-профілактичні й цільові операції щодо виявлення та припинення "злодійських" сходок, діяльності "злодіїв у законі", лідерів й активних учасників етнічних злочинних угруповань;    - перевірку дотримання законності в діяльності підприємств і служб безпеки приватних структур;    - перевірку дотримання банками порядку кредитування недержавних структур;    - підготовку правових актів заходів забезпечення безпеки осіб, які здійснюють негласну допомогу в боротьбі зі злочинністю;    - вибіркові перевірки підприємств щодо видобутку та переробки нафти, газу, кольорових і рідкоземельних металів, які відвантажують продукцію за кордон;    - розробку заходів, що перешкоджають кримінальній діяльності організованих злочинних груп та корумпованих посадових осіб у цих галузях;    - засоби, що перешкоджають проникненню організованої злочинності в органи державної влади, зокрема, правоохоронні;    - проведення конференцій із проблем удосконалення боротьби з організованою злочинністю.

 

94.

На нашу думку, доцільно виділити Конвенцію ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р., Конвенцію про боротьбу з захопленням заручників 1979 р., Конвенцію про боротьбу з незаконним захопленням повітряних судів 1970 р., Конвенцію про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації 1971 р., Конвенцію про запобігання і покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, утому числі дипломатичних агентів 1973 р., Конвенцію про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства 1988 р., Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами 1950 р., Додаткову конвенцію про скасування рабства, работоргівлі, інститутів і звичаїв, подібних до рабства 1956 р., Європейську конвенцію про видачу правопорушників 1957 р. і Додаткові протоколи до неї 1975 і 1978 рр. тощо.

96.

Інтерпол – це і механізм, і посередник в практичній співпраці різних країн по розкриттю злочинів за допомогою використання спільних зусиль . Інтерпол діє як єдиний центр по розробці стратегії і тактики боротьби з міжнародною організованою злочинністю, надає допомогу державам-членам у зближенні їх законодавства в питанні кваліфікації злочинної діяльності, встановлює єдиний механізм боротьби з організованою злочинністю випускаючи спеціальні бюлетені, також була розроблена спеціальна система обміну інформацією для встановлення місця знаходження осіб причетних до діяльності злочинних організацій одночасно в декількох державах-членах Інтерполу. Також, Інтерпол продовжує роботу по вивченню пропозицій про стандартизацію методів, що використовуються правоохоронними органами при збиранні, аналізі, зберіганні та використанні доказової інформації про злочинну діяльність.

Перед Інтерполом стоїть найскладніше завдання – підвищити рівень, інтенсивність та якість співпраці в області розслідування злочинів та інформаційного обміну між правоохоронними органами в всьому світі, тому повинно бути розроблене одне розуміння організованої злочинності в державах-членах з метою подолання цього явища на міжнародній арені.

97.

• вчиняються на території кількох держав;

• злочини, які вчиняються громадянами однієї держави на території іншої держави проти своїх співгромадян;-

• злочини, які вчиняються громадянами однієї держави на території іншої держави проти інтересів закордонної держави;

• злочини, які вчиняються в Україні проти інтересів іноземних держав;

• злочини, після вчинення яких винні переховуються від правосуддя на території іншої держави;

• вчинені за кордоном злочини проти інтересів іншої держави.

Транскордонні злочини являють собою один із видів міжнародних злочинів.