- •2.Первісна культура на території України: періодизація, головні пам’ятки, головні досягнення первісного мистецтва.
- •3.Первісна культура на території України: світогляд, релігійні вірування, неолітична революція
- •14.Своєрідність культури Галицько-Волинської держави.
- •4.Трипільці: археологічна культура чи цивілізація. Проблема витоків української культури.
- •13.Архітектура України (х – хі ст.). Характеристика пам’яток Києва та Чернігова.
- •29.Виникнення театру в Україні у хvііі ст.
- •30.Розвиток філософської думки в Україні у XVIII ст. Г. С. Сковорода.
- •31.Особливості українського національно-культурного відродження (кінець хvііі – перша пол. Хіх ст.).
- •45.Політика українізації та її вплив на культуру. Культурне піднесення 1920-х рр.(45)
- •48.Українське мистецтво 1920 – 1930-х рр.: театр, кіно, архітектура, живопис.
- •16.Розвиток книжкової справи і літератури українських земель у хiii-XV ст.
- •5. Культура кіммерійців, скіф і сарматів
- •6.Культ античних міст
- •7.Культант.Міст
- •10.Освіта та наукові знання Київської Русі
- •28. І. Мазепа як меценат і культурний діяч.
- •9.Прийняття християнства
- •11Писемність і літературна традиція
- •12.Мистецтво Київської Русі
- •34.І.Котляревський – засн..Нов укр.Літ
- •14.Своєрідність культури Галицько-Волинської держави.
- •15.Архітектура й образотворче мистецтво українських земель у хiii-XV ст.
- •26. Література і мистецтво України в другій половині хvіі – хvііі ст.
- •27. Українське (“козацьке”) бароко. Архітектура та живопис хvіі – хvііі ст.
- •50.Культура України в роки Великої Вітчизняної війни
- •51.Культурне життя в Україні у другій половині 40-х-на початку 50-х років хх століття.
- •52.Культура й духовне життя в Україні за часів хрущовської "відлиги".
- •57. Стан освіти та науки в Україні за доби незалежності .Субкультури.
- •8. Культ стародавніх словян.Язичнество
- •46.Освіта і наука 1927-20
- •47.Укр.Літ 20-30.Дискусія
- •49. Вплив тоталітарної системи на розв укр.Кул. Розстріляне відродження.
- •58.Релігійне життя в умовах незалежності
- •59. Укр.Мистецтво доби незалежностя
- •21.Передумови виникнення і розвитку друкарства
- •25. Культ діяльність Києво-Могилянської академії
- •53.Укр.Культ 70-80 років
- •39.І.Франко філос. Погляди
- •17.Передумови і труднощі культурного піднесення XVI-XVIII ст.
- •35.Т.Шевченко семантика символів в поезії та живописі
- •20.Архітектура та живопис в українських землях Великого князівства Литовського та Речі Посполитої
- •24. Освіта і наука Укр 17-18 ст
- •37.Укр.Театр 19 ст.
- •38.Драгоманов та його місце в історії української культури
- •40.Галичина український п ємонт . Переміщення центру національно-культурного руху в Галичину у другій половині 19 ст
- •54.Заист нац. Культ трад..Дисидентський рух.
29.Виникнення театру в Україні у хvііі ст.
Український театр другої половини XVIII ст. посів видатне місце в історії української культури. Бароковий за своєю природою, він виріс на західноєвропейському культурному ґрунті, орієнтуючись на шкільні драми, що побутували в різних країнах Заходу. Український шкільний театр був значною мірою залежний від своїх джерел — народних звичаїв та ігор, церковних обрядів. Він же й впливав на розвиток народної драми — так званого фольклорного театру (в обох його варіантах — ляльковому і живому). При шкільному театрі другої половини XVII — першої половини XVIII ст. існувала інтермедія — попередниця української комедії в новому українському театрі початку XIX ст.У 18 столітті широкого розмаху набули вертепи — мандрівні театри маріонеток, які виконували різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії.У 1795 році був відкритий перший в Україні стаціонарний театр у Львові, в колишньому костелі єзуїтів. В Наддніпрянщині, де перші театральні трупи народилися також у 18 столітті, процес відкриття стаціонарних театральних споруд просувався повільніше. Так, у Києві перший стаціонарний театр з'явився у 1806 році, в Одесі — в 1809, в Полтаві — в 1810.Становлення класичної української драматургії пов'язане з іменами Івана Котляревського, який очолив театр у Полтаві та Григорія Квітки-Основ'яненка, основоположника художньої прози в новій українській літературі. Бурклеск та експресивність, поряд з мальовничістю та гумором, що характерні для їх творів, надовго визначили обличчя академічного театру в Україні.
30.Розвиток філософської думки в Україні у XVIII ст. Г. С. Сковорода.
Просвітницьку справу, яку несли у світ діячі Києво-Могилянської академії, продовжував її талановитий вихованець, самобутній філософ Г.С.Сковорода, якого дослідники назвали українським Сократом. Майже всі свої кращі літературні та філософські праці він створив у час мандрівного життя . Писав їх старою українською мовою у формі діалогів і не призначав до друку, а дарував своїм друзям і знайомим.Творчість Сковороди сприймається нелегко. Мова його не звичайна, це – мова символів. Саме через світ символів він прагне осмислення реальних життєвих проблем, розкриття гармонізації відносин людини, світу і Бога. Біблія, міфологія, фольклор є основною опорою його пошуків. Іншими словами, філософія Сковороди набуває вигляду християнського містицизму як специфічного типу філософствування.Одним із центральних мотивів його філософствування є те, що найбільш важливим, глибоким у людини є її емоційно-вольове начало – “серце”. Із серця випливає все: і думка, і устремління, і почуття. Вся моральність людини повинна теж бути звернена на “серце”. Звідси і вимога: “пізнай себе”. “поглянь у себе”.Саме одним із перших основоположних принципів його філософствування є концепція “двох натур”. Сковорода стверджує, що весь світ, все існуюче має дві натури: зовнші6ню, видиму, і внутрішню, невидиму. Концепцію двонатурності світу Сковорода повторює неодноразово. Так, у тракті “Вступні двері до християнської доброправності” він пише: “Весь світ складається з з двох натур: одна видима, друга – невидима. Видима натура зветься твар, а невидима – Бог”. Тут же Сковорода продовжує думку про нерозривну єдність, цілісність цих двох натур, однак підкреслюючи, що невидима натура (Бог) має первинність по відношенню до видимої (матеріальної) натури. Бог – у всьому матеріальному, у наші площі, у кожному із нас, він вічний. “Ця невидима натура, чи Бог, усю твар прозирає й утримує, скрізь завжди був, є і буде. Наприклад, тіло людське видно, але прозирливого й утримуючого його розуму не видно”.Стверджуючи первинність внутрішнього, невидимого, божественного, духовного світу, Сковорода водночас наголошував на безконечності, вічності зовнішнього, видимого, матеріального світу – все “то переходить, то народжується, то зникає .”, однієї речі загибель народжує твар іншу”. Але у Сковороди не тільки антитетичний підхід до аналізу матерії, видимого світу, і для другої, невидимої натури – Бога властива антиестетичність. З одного боку, Бог тотожній природі, усьому буттю,а з другого боку – світ безмежно далекий від Бога, який є “джерело”, “сонце” світу.Етико-мораль6не вивчення Сковороди є центральним, є серцевиною його філософії. Це наука про людину, про її щастя і шлях його досягнення, про благо, добро і зло, про сенс життя.