- •1. Арістотелєвський принцип єдності часу, місця та дії. Історичні витоки драматургії.
- •2. Характер і стиль закадрового тексту. Лаконізм, інформаційна ємкість ремарок, характерність та предметність.
- •3. П. І. Чайковський і московська композиторська школа.
- •1. Драматургія як теорія драматичної творчості. Особливості драми як літературного роду. Драматургія, як процес вироблення дії.
- •2. Телевізійні жанри: реаліті шоу.
- •3. Віденська класична школа.
- •1. Дія, основа сюжету. Дія і контрдія. Наскрізна дія. Дія та подія.
- •2. Телевізійні жанри: тележурнал. Телеогляд.
- •3. М. В. Лисенко – фундатор української музичної школи.
- •1. Концепція твору. Цілісність, органічність. Інтрига.
- •2. Екранізація літературного твору та її види.
- •3. Кіно мюзикл: специфіка, етапи розвитку.
- •1. Слово у сценарії. Діалог, закадровий текст, ремарка, надпис. Роль напису у німому та звуковому кіно.
- •2. Драматургічні засоби художньої виразності кадру. Фільм місце втілення кіносценарію.
- •3. Напрям романтизму в європейському музичному мистецтві 19 ст.
- •1. Кінематографічне мислення письменників докінематографічної доби. Монтажне мислення кінодраматурга.
- •2. Художня тропіка як засіб образотворення. Метафора і метонімія.
- •3. Основні тенденції розвитку російського музичного мистецтва на рубежі 19-20 ст.
- •1. Класичні жанри: трагедія, комедія, драма. Витоки жанрів та їх особливості.
- •2. Екранний час та метраж. Різноманіття сценарних форм: від етюду, кіноновели до сценарію повнометражного фільму.
- •3. Імпресіонізм у музичному мистецтві кінця 19 ст. – початку 20 ст.
- •1. Екранний образ. Структура екранного образу і його різноманітність. Прототип. Уява. Продуктивна уява.
- •2. Матеріал. Тема. Проблема. Ідея.
- •3. Пісня – провідний жанр радянського музичного мистецтва 20-х – 40-х років.
- •1. Деталь. Функції та види кінематографічної деталі. Вплив на сюжет.
- •2. Задум. Джерела задуму та його критична оцінка. Дисципліна праці сценариста. Щоденник спостережень. Записник. Сновидіння. Диктофон. Відбір.
- •3. Д. Д. Шостакович, с. С. Прокоф’єв – видатні представники російського радянського музичного мистецтва.
- •1. Конфлікт, як генератор дії. Центральний та другорядні конфлікти. Взаємозв'язок мотивації й конфлікта.
- •2. Заявка, експлікація як способи викладу задуму. Від задуму до сценарію.
- •3. Творча діяльність композиторів «Могучої кучки».
- •1. Телевізійні жанри: телесеріал, створення та види.
- •2. Кінофільм як видовище. Особливості екранних видовищ. Сприйняття. Організація вражень глядача.
- •3. Риси подібності та відмінності кіно і музики.
- •1. Сюжет і фабула. Динаміка взаємин. Основи сюжетотворення. Логічність дії і обґрунтованість мотивацій.
- •2. Перипетія та катарсис у драматургії.
- •3. Творча діяльність українських композиторів 19 ст., традиції та новаторство.
- •1. Герой (персонаж). Типи (стереотипи), персонажі. Створення героя і способи досягнення ідентифікації. Мотивації та перешкоди героя. Персонаж і автор.
- •Створення героя. Мотивація, перешкоди.
- •2. Зміст і форма. Діалектика взаємин. Відповідність форми та ідеї.
- •3. Шляхи розвитку музичного мистецтва країн Західної Європи і сша у другій половині 20 ст.
- •1. Характер як сукупність особливих рис темпераменту, вад і достоїнств. Ідентифікування глядача з дієвою особою. Вчинок. Характер, що провокує конфлікт, рухає сюжет.
- •2. Сцена та епізод у драматургічному творі. Другий план. Паралельна дія.
- •3. Музика, як виражальний засіб кінематографа.
- •1. Драматургічна ситуація. Драматична колізія. Конфлікт. Перипетії.
- •2. Телевізійні жанри: реклама та кліпи.
- •3. Радянський музичний театр 20-х – 40-х років.
- •1. Специфічні особливості діалога. Підтекст. Фільми, де домінує діалог.
- •2. Телевізійні жанри: ток-шоу. Телегра.
- •3. Продовження і розвиток традицій в українській музиці на межі 19-20 ст.
- •1. Жанр як рівень умовності спілкування з глядачем. Стиль. Види і жанри в кінодраматургії. Новаторські пошуки жанрового різноманіття.
- •2. Ритм, як елемент композиції. Ритм і темпоритм.
- •3. Нові художні напрями і течії в музичному мистецтві країн Західної Європи і сша у першій половині 20 ст.
- •1. Загальна характеристика композиції та її елементи.
- •2. Форми сценарного запису. Формат і особливості сучасного сценарію.
- •3. Музичний фільм: різновиди і специфіка кожного з них.
- •1. Драматургічний сенс комунікацій. Діалог, монолог, закадровий голос, написи.
- •2. Документальний фільм. Стадії роботи над сценарієм: визначення теми, концепції, фази збирання матеріалу, проведення інтерв’ю, пошуку у кіноархівах.
- •3. Музика українського художнього кіно у другій половині 20 ст.
- •1. Науково-пізнавальний фільм. Вивчення проблеми. Робота з науковим консультантом. Пошук образного вирішення фільму.
- •2. Телевізійні жанри: журналістське розслідування.
- •3. Музика, як вид мистецтва: специфіка, засоби виразності.
- •1. Телевізійні жанри: телеспектакль. Телефільм.
- •2. Відмінності німого й звукового сценарію. Органічна німота. Приклади з кіно.
- •3. Провідні кіно композитори, їх творчий доробок.
3. Кіно мюзикл: специфіка, етапи розвитку.
Білет 5
1. Слово у сценарії. Діалог, закадровий текст, ремарка, надпис. Роль напису у німому та звуковому кіно.
Ремарка — словесное описание непрерывного действия, происходящего по сценарию.
Система ремарок
1. Ремарки характеристики («в поддевке», «в сапогах»);
2. Жестовые - движения тела в ограниченном пространстве.
а) бытовая функция («повязывая салфетку»);
б) характеризующая функция.
в) экспрессивная и драматическая функции («вырывая руку»).
3. Жестово - эмоциональные («плачет», «смеется»).
4. Речево - интонационные («радостно», «раздражаясь»).
5. Жестово - интонационные («перебивая», «поддевая»).
6. Мизансценические.
7. Паузные.
8. Уход / вход персонажа.
9. Адресат реплики («слуге»).
10. Эмоциональной природы («в негодовании»).
11. Совершения действия («упирается руками», «захлопывает дверь, читает письмо»).
12. Физического состояния («запыхавшись»).
13. Места действия.
14. Времени действия.
15. Сюжетные.
16. Сценографические (обстановочные).
17. Служебные ремарки (указание на различные сценические приемы).
18. Литературно - повествовательные («города не видно, но лишь в хорошую погоду»).
19. Паузные (одни относятся к игре актеров, другие к режиссуре):
люфт-пауза в речи (выражается троеточием);
остановка в речеведении (как признак затруднения);
как остановка в действии («пуза»);
смысловая пауза;
как бессловесное действие;
как режиссерский прием;
паузы тейхоскопии.
Характер і стиль закадрового тексту (пояснювальний, той, що описує відеоряд і навпаки в контрапункті з відеорядом, чиїсь думки, листи вголос, виконаний у різному темпі, з різним емоційним забарвленням). Лаконізм, інформаційна ємкість ремарок (наприклад, ремарка вносить певниу характеристику персонажа: «акварелі над ліжком Діми», або «жіноча спідня білизна під ліжком Діми» - дві ремарки – два різних Діми). Характерність та предметність (ремарки характерні (Діма) і предметні (предмети)).
Специфічні особливості діалогу (різниця діалогу у житті і діалогу у фільмі: есть простой критерий целесообразности диалога в драме. Если слова ставят барьер, который должен преодолеть противник в конфликте, они помогают. Если слова расчвечивают, проясняют черты характера, не относятся к тому, что происходит здесь и сейчас, им надо искать другое место в сценарии, где они будут создавать барьер. Или выкинуть. В этом основное отличие диалога в фильме от диалога в жизни). Слово дія. Підтекст (метонімія: герой сидів у вязниці. На запитання, де він був стільки часу, відповідає: «Я багато років рано лягав спати». ). Фільми, де домінує діалог (Тарантіно). Темп та ритм мови (повязані з характером героя).
Стилистика диалога: лексика, діалектні, жаргонні слова та вирази. Звукові фільми без вираженого діалогу(чоловік і дружина прибирають квартиру. Вони посварилися і не розмовляють один з одним. Жодного слова в етюді не звучить, але дії: він протер пил на поличці, вона переставляє після нього усі предмети на ній,дії нагнічують простір так, що ми уже чекаємо, хто з них перший закричить).