3. Віденська класична школа.

У першій половині XVIII ст. починається новий період історії інструментальної музики – утвердження симфонізму. Він заснований на багатосторонньому розкритті дійсності в художніх образах: послідовному русі, розвитку і змінах, протиріччі і конфліктному зіткненні. Його особливість – неподільне панування гомофонно-гармонічного стилю замість поліфонічного.

Принципово новаторське явище – сонатно-симфонічний цикл з різновидами: соната, концерт, симфонія та ін. В ньому композитори мали змогу висловити конфліктно-драматичний зміст життя у чисто музичній формі.

Найвищої досконалості симфонізм досяг у віденській класичній школі – в творчості Гайдна, Моцарта, Бетховена. Віденська музична класика пов’язана з ідеями просвітництва: глибоке і щире вірування в перемогу розуму і справедливості, у торжество гармонії, добра і краси. Тема в творах відзначається образністю, виразністю, індивідуальною неповторністю.

Перший видатний представник – Йозеф Гайдн. В його творчості органічно сполучаються різнонаціональні елементи австрійського муз. фольклору (південнонімецькі, слов’янські, хорватські, угорські): це і справжні народні мелодії, і створені композитором в дусі народних.

Найхарактерніші образи – австрійське селянство, буття села у різних його проявах. У музиці відчутна радість життєсприймання, народний оптимізм; в ній багато світла і життєвої енергії, хоча зустрічаються й сумні і трагічні емоції – для контрасту.

Творчі доробки: симфонії, концерти для фортепіано, скрипки, віолончелі, валторни з оркестром, квартети, сонати. Симфонії Гайдн створював впродовж 40 років творчості. Усього налічується більше ста симфоній, хоча їх було більше. Ранні симфонії були ланцюгом у формуванні основ зрілого симфонізму; вони не виходять за межі розважальних жанрів. Поступово симфонії наповнюються глибоким і значущим змістом (Паризькі симфонії, 1786). Найвище досягнення – 12 Лондонських симфоній.

У музиці Моцарта поєднане трагічне і комічне, піднесене і побутове. Його творчість – це приклад мистецтва щодо пошуків оптимального втілення цілісно-гармонійного уявлення про людину, її духовний світ, стосунки з природою і суспільством.

Основою музики Моцарта є проста, ясна і виразна мелодія, в якій криється багатство внутрішнього життя композитора, його чутлива душевна організація. Симфонічна музика численна і різноманітна: серенади, дивертисменти, концерти для інструментів з оркестром, симфонії. У симфоніях яскраво проступають риси епохи «бурі і натиску». Герой – Людина з її думками, почуттями, прагненнями і пошуками. Три останні симфонії Моцарта - №39 (Мі бемоль мажор), №40 (соль мінор) і №41 (До мажор «Юпітер») є відбитками тогочасної епохи і провісниками мистецьких явищ майбутнього: До мажор – героїчні образи бетховенських симфоній. Соль мінор – геніальне передбачення романтичної лірики.

Сонати: Соната ля мінор, Соната ля мажор, Фантазія і Соната До мінор.

Людвіг ван Бетховен у своєму мистецтві втілив тему боротьби і перемоги, радощів і скорботи гігантських народних мас. Найвидатніші твори належать героїко-драматичній сфері; героям властива сміливість і пристрасність, вони наділені розвинутим інтелектом і складним внутрішнім світом.

Особливий вплив на симфонізм Б. мала музика Великої Французької революції – ритми масових пісень і гімнів, революційних маршів та увертюр. Кожна з дев'яти симфоній Б. розкриває свій, неповторний світ образів, і усі вони утворюють єдиний грандіозний цикл: Перша - підсумок раннього періоду творчості; Друга, Третя і П'ята – висловлення образів революційної героїки; Четверта, Шоста, Сьома і Восьма – звернення до емоційної сфери; і Дев’ята – філософська глибина, драматизм, висловлення людських ідеалів та устремлінь.

Героїко-громадянська тема є провідною і в симфонічних увертюрах Б. Це «Коріолан», «Леонора» №3, «Егмонт» (до трагедії Гете).

У творчості Б. утвердився остаточний класичний вид сонати. У 32х фортепіанних сонатах Б. постають поетичність, ліризм, урочистість, апофеоз. Героїчні сонати: Двадцять третя соната «Appassionata», Перша фортепіанна соната. Ліричні сонати: Друга соната, П’ятнадцята – «Пасторальна», Двадцять перша – «аврора», Чотирнадцята соната – «Місячна».

Б. завершив музикою для сучасного роялю з величезним діапазоном і новими виражальними можливостями.

Білет 3