- •1. Арістотелєвський принцип єдності часу, місця та дії. Історичні витоки драматургії.
- •2. Характер і стиль закадрового тексту. Лаконізм, інформаційна ємкість ремарок, характерність та предметність.
- •3. П. І. Чайковський і московська композиторська школа.
- •1. Драматургія як теорія драматичної творчості. Особливості драми як літературного роду. Драматургія, як процес вироблення дії.
- •2. Телевізійні жанри: реаліті шоу.
- •3. Віденська класична школа.
- •1. Дія, основа сюжету. Дія і контрдія. Наскрізна дія. Дія та подія.
- •2. Телевізійні жанри: тележурнал. Телеогляд.
- •3. М. В. Лисенко – фундатор української музичної школи.
- •1. Концепція твору. Цілісність, органічність. Інтрига.
- •2. Екранізація літературного твору та її види.
- •3. Кіно мюзикл: специфіка, етапи розвитку.
- •1. Слово у сценарії. Діалог, закадровий текст, ремарка, надпис. Роль напису у німому та звуковому кіно.
- •2. Драматургічні засоби художньої виразності кадру. Фільм місце втілення кіносценарію.
- •3. Напрям романтизму в європейському музичному мистецтві 19 ст.
- •1. Кінематографічне мислення письменників докінематографічної доби. Монтажне мислення кінодраматурга.
- •2. Художня тропіка як засіб образотворення. Метафора і метонімія.
- •3. Основні тенденції розвитку російського музичного мистецтва на рубежі 19-20 ст.
- •1. Класичні жанри: трагедія, комедія, драма. Витоки жанрів та їх особливості.
- •2. Екранний час та метраж. Різноманіття сценарних форм: від етюду, кіноновели до сценарію повнометражного фільму.
- •3. Імпресіонізм у музичному мистецтві кінця 19 ст. – початку 20 ст.
- •1. Екранний образ. Структура екранного образу і його різноманітність. Прототип. Уява. Продуктивна уява.
- •2. Матеріал. Тема. Проблема. Ідея.
- •3. Пісня – провідний жанр радянського музичного мистецтва 20-х – 40-х років.
- •1. Деталь. Функції та види кінематографічної деталі. Вплив на сюжет.
- •2. Задум. Джерела задуму та його критична оцінка. Дисципліна праці сценариста. Щоденник спостережень. Записник. Сновидіння. Диктофон. Відбір.
- •3. Д. Д. Шостакович, с. С. Прокоф’єв – видатні представники російського радянського музичного мистецтва.
- •1. Конфлікт, як генератор дії. Центральний та другорядні конфлікти. Взаємозв'язок мотивації й конфлікта.
- •2. Заявка, експлікація як способи викладу задуму. Від задуму до сценарію.
- •3. Творча діяльність композиторів «Могучої кучки».
- •1. Телевізійні жанри: телесеріал, створення та види.
- •2. Кінофільм як видовище. Особливості екранних видовищ. Сприйняття. Організація вражень глядача.
- •3. Риси подібності та відмінності кіно і музики.
- •1. Сюжет і фабула. Динаміка взаємин. Основи сюжетотворення. Логічність дії і обґрунтованість мотивацій.
- •2. Перипетія та катарсис у драматургії.
- •3. Творча діяльність українських композиторів 19 ст., традиції та новаторство.
- •1. Герой (персонаж). Типи (стереотипи), персонажі. Створення героя і способи досягнення ідентифікації. Мотивації та перешкоди героя. Персонаж і автор.
- •Створення героя. Мотивація, перешкоди.
- •2. Зміст і форма. Діалектика взаємин. Відповідність форми та ідеї.
- •3. Шляхи розвитку музичного мистецтва країн Західної Європи і сша у другій половині 20 ст.
- •1. Характер як сукупність особливих рис темпераменту, вад і достоїнств. Ідентифікування глядача з дієвою особою. Вчинок. Характер, що провокує конфлікт, рухає сюжет.
- •2. Сцена та епізод у драматургічному творі. Другий план. Паралельна дія.
- •3. Музика, як виражальний засіб кінематографа.
- •1. Драматургічна ситуація. Драматична колізія. Конфлікт. Перипетії.
- •2. Телевізійні жанри: реклама та кліпи.
- •3. Радянський музичний театр 20-х – 40-х років.
- •1. Специфічні особливості діалога. Підтекст. Фільми, де домінує діалог.
- •2. Телевізійні жанри: ток-шоу. Телегра.
- •3. Продовження і розвиток традицій в українській музиці на межі 19-20 ст.
- •1. Жанр як рівень умовності спілкування з глядачем. Стиль. Види і жанри в кінодраматургії. Новаторські пошуки жанрового різноманіття.
- •2. Ритм, як елемент композиції. Ритм і темпоритм.
- •3. Нові художні напрями і течії в музичному мистецтві країн Західної Європи і сша у першій половині 20 ст.
- •1. Загальна характеристика композиції та її елементи.
- •2. Форми сценарного запису. Формат і особливості сучасного сценарію.
- •3. Музичний фільм: різновиди і специфіка кожного з них.
- •1. Драматургічний сенс комунікацій. Діалог, монолог, закадровий голос, написи.
- •2. Документальний фільм. Стадії роботи над сценарієм: визначення теми, концепції, фази збирання матеріалу, проведення інтерв’ю, пошуку у кіноархівах.
- •3. Музика українського художнього кіно у другій половині 20 ст.
- •1. Науково-пізнавальний фільм. Вивчення проблеми. Робота з науковим консультантом. Пошук образного вирішення фільму.
- •2. Телевізійні жанри: журналістське розслідування.
- •3. Музика, як вид мистецтва: специфіка, засоби виразності.
- •1. Телевізійні жанри: телеспектакль. Телефільм.
- •2. Відмінності німого й звукового сценарію. Органічна німота. Приклади з кіно.
- •3. Провідні кіно композитори, їх творчий доробок.
2. Телевізійні жанри: реаліті шоу.
Реа́літі-шо́у або реаліті-телебачення (від англ. reality — дійсність, реальність) - телевізійний жанр, різновид розважальної телевізійної передачі та онлайн-трансляції. Сюжетом є показ дій ґрупи (або ґруп) людей у наближеній до життя обстановці. Реаліті-телебачення дуже розвинене в США і Великобританії, а відсоток реаліті-проґрам в мережі мовлення цих країн набагато вищий, ніж в Україні, проте термін «реальне телебачення» існує тільки в західній типології жанрів, в Україні в тому ж значенні вживається менш точний - «реаліті-шоу».
Даний телевізійний жанр об'єднує безліч телевізійних програм, початкова ідея жанру передбачала відповідність передачі такими ознаками:
- відсутність сценарію
- подача до телеефіру з першого дубля
- участь простих людей, а не професійних акторів
- умови зйомок, максимально наближених до реальних (інколи — екстремальні ситуації та боротьба за життя).
Впродовж довгого часу в передачі показується ніби природне життя і взаємодія ізольованої ґрупи персонажів у тій чи іншій обстановці. Декларується свобода поведінки учасників — вважається, що події розвиваються вільно, без попередньо визначеного сценарію, в чім і полягає «родзинка» реаліті-шоу. Глядача переконують, що він стає свідком не розіграної вистави, а реальних сцен із життя.
Проект, зазвичай, має якусь цілком певну задану мету. У ньому теоретично можна перемогти (отримавши за це досить вагомий приз). Учасники, таким чином, є не просто персонажами передачі, але і суперниками в боротьбі за цей приз. Зазвичай учасники проекту з тією чи іншою періодичністю вибувають з нього, на різних підставах: за результатами голосування учасників, за результатами голосування глядачів, за бажанням організаторів шоу (останнє, втім, безпосередньо робиться рідко, тому що руйнує атмосферу природності того, що відбувається).
Збір відеоматеріалу може здійснюватися по-різному. В одних випадках у місці проживання учасників встановлюється досить велику кількість прихованих камер, так, щоб усі події фіксувались, незалежно від того, де вони відбуваються. Учасники носять на собі апаратуру для постійного ведення звукозапису. Результати зйомки можуть проходити обробку, але іноді вони йдуть просто в ефір (з премодерацією або ж і в реальному часі). В інших випадках зйомка ведеться традиційним чином і тільки в певний час (різні колективні заходи, змагання, голосування, бесіди з учасниками, окремі побутові моменти), а з результатів монтуються передачі, періодично виходять на телебаченні.
Хоча глядачам пропонується вважати, що відбувається на екрані - реальні події, це звичайно не цілком відповідає дійсності. Навіть за відсутності явного сценарію менеджери шоу зазвичай досить жорстко керують тим, що відбувається, домагаючись, щоб глядачі не втрачали інтересу до проекту. Внаслідок цього заохочуються сварки, скандали, утворення і суперництво угрупувань всередині колективу учасників.
З часом формати реаліті-шоу почила розвиватися в кількох напрямках:
Шоу підглядання, в якому задовольняється притаманна абсолютній більшості населення Землі пристрасть підглядання і підслуховування. Цікавість і прагнення до сильних переживань, що особливо виявляються на тлі монотонного повсякденного життя, привертають увагу людей до подій, що відбуваються з персонажами шоу. Тому необхідно, щоб в характері учасника були присутні різні, але водночас типові для суспільства характери. Цінними є здібності зіграти, справити враження, залучити до себе увагу.
(Приклади шоу підглядання: "Великий Брат" (Голландія), "Велика дієта" і "Розбиті" (Великобританія); "Голод" (Росія))
Шоу оновлення (модернізації), в якому відбувається оновлення (модернізація) частини або всього життєвого простору героїв проґрами, його робочого місця або транспортного засобу. Американське шоу «This Old House», що дебютує в 1979 році, було першим такого роду. Англійське шоу «Changing Rooms», яке розпочалося у 1996 році, було шоу-оновленням житлових кімнат у DIY-стилі з додаванням змагального елемента від ігрового шоу
(Приклад оновлення-шоу: Тачку на прокачку, Ало, гараж! і Overhaulin'-демонструють модернізацію автомобілів)
Шоу виживання відрізняється нестерпними для нормального життя умовами, в яких учасники проекту б'ються за перемогу. Саме на надзвичайних і ексремальних випробуваннях перевіряється витривалість учасників, стійкість до сприйняття несподіваних перешкод і швидка реакція на їх подолання. Особлива увага приділяється надійності та відповідальності учасника, його готовності виконувати пропоновані орґанізаторами шоу вимоги.
(Приклади шоу виживання: "Survivor" (Швеція), "Alive" (США) і "Останній Герой" (Росія))
Шоу навчання, крім розважальної функції, несе в собі практичну вигоду, як для глядачів, так і для учасників. Перед учасниками ставиться завдання щодо освоєння нового фаху або підвищення фахового рівня, а у глядачів з'являється можливість отримати практичні знання. Дуже важливо, щоб учасники шоу прагнули до отримання знань і застосування їх на практиці. У активних і перспективних учасників підвищується шанс бути затребуваними в цій області.
(Приклад шоу навчання: Фабрика зірок)
Шоу гри поєднує в собі перераховані вище напрямки і викликає найбільший інтерес у глядачів тим, що неможливо передбачити сюжет і події, які зазвичай носять випадковий характер. Інтерес і азарт виникають у міру розвитку шоу. Нелінійний сюжет, зашифровані місії, пошук нестандартних рішень і несподіваний результат - основні особливості шоу гри. Учасники поміщені в нестандартні умови і долають не тільки фізичні, але й інтелектуальні перешкоди. Заздалегідь самі учасники не знають про те, як пройти наступне завдання і що чекає їх у майбутньому.