- •1. Арістотелєвський принцип єдності часу, місця та дії. Історичні витоки драматургії.
- •2. Характер і стиль закадрового тексту. Лаконізм, інформаційна ємкість ремарок, характерність та предметність.
- •3. П. І. Чайковський і московська композиторська школа.
- •1. Драматургія як теорія драматичної творчості. Особливості драми як літературного роду. Драматургія, як процес вироблення дії.
- •2. Телевізійні жанри: реаліті шоу.
- •3. Віденська класична школа.
- •1. Дія, основа сюжету. Дія і контрдія. Наскрізна дія. Дія та подія.
- •2. Телевізійні жанри: тележурнал. Телеогляд.
- •3. М. В. Лисенко – фундатор української музичної школи.
- •1. Концепція твору. Цілісність, органічність. Інтрига.
- •2. Екранізація літературного твору та її види.
- •3. Кіно мюзикл: специфіка, етапи розвитку.
- •1. Слово у сценарії. Діалог, закадровий текст, ремарка, надпис. Роль напису у німому та звуковому кіно.
- •2. Драматургічні засоби художньої виразності кадру. Фільм місце втілення кіносценарію.
- •3. Напрям романтизму в європейському музичному мистецтві 19 ст.
- •1. Кінематографічне мислення письменників докінематографічної доби. Монтажне мислення кінодраматурга.
- •2. Художня тропіка як засіб образотворення. Метафора і метонімія.
- •3. Основні тенденції розвитку російського музичного мистецтва на рубежі 19-20 ст.
- •1. Класичні жанри: трагедія, комедія, драма. Витоки жанрів та їх особливості.
- •2. Екранний час та метраж. Різноманіття сценарних форм: від етюду, кіноновели до сценарію повнометражного фільму.
- •3. Імпресіонізм у музичному мистецтві кінця 19 ст. – початку 20 ст.
- •1. Екранний образ. Структура екранного образу і його різноманітність. Прототип. Уява. Продуктивна уява.
- •2. Матеріал. Тема. Проблема. Ідея.
- •3. Пісня – провідний жанр радянського музичного мистецтва 20-х – 40-х років.
- •1. Деталь. Функції та види кінематографічної деталі. Вплив на сюжет.
- •2. Задум. Джерела задуму та його критична оцінка. Дисципліна праці сценариста. Щоденник спостережень. Записник. Сновидіння. Диктофон. Відбір.
- •3. Д. Д. Шостакович, с. С. Прокоф’єв – видатні представники російського радянського музичного мистецтва.
- •1. Конфлікт, як генератор дії. Центральний та другорядні конфлікти. Взаємозв'язок мотивації й конфлікта.
- •2. Заявка, експлікація як способи викладу задуму. Від задуму до сценарію.
- •3. Творча діяльність композиторів «Могучої кучки».
- •1. Телевізійні жанри: телесеріал, створення та види.
- •2. Кінофільм як видовище. Особливості екранних видовищ. Сприйняття. Організація вражень глядача.
- •3. Риси подібності та відмінності кіно і музики.
- •1. Сюжет і фабула. Динаміка взаємин. Основи сюжетотворення. Логічність дії і обґрунтованість мотивацій.
- •2. Перипетія та катарсис у драматургії.
- •3. Творча діяльність українських композиторів 19 ст., традиції та новаторство.
- •1. Герой (персонаж). Типи (стереотипи), персонажі. Створення героя і способи досягнення ідентифікації. Мотивації та перешкоди героя. Персонаж і автор.
- •Створення героя. Мотивація, перешкоди.
- •2. Зміст і форма. Діалектика взаємин. Відповідність форми та ідеї.
- •3. Шляхи розвитку музичного мистецтва країн Західної Європи і сша у другій половині 20 ст.
- •1. Характер як сукупність особливих рис темпераменту, вад і достоїнств. Ідентифікування глядача з дієвою особою. Вчинок. Характер, що провокує конфлікт, рухає сюжет.
- •2. Сцена та епізод у драматургічному творі. Другий план. Паралельна дія.
- •3. Музика, як виражальний засіб кінематографа.
- •1. Драматургічна ситуація. Драматична колізія. Конфлікт. Перипетії.
- •2. Телевізійні жанри: реклама та кліпи.
- •3. Радянський музичний театр 20-х – 40-х років.
- •1. Специфічні особливості діалога. Підтекст. Фільми, де домінує діалог.
- •2. Телевізійні жанри: ток-шоу. Телегра.
- •3. Продовження і розвиток традицій в українській музиці на межі 19-20 ст.
- •1. Жанр як рівень умовності спілкування з глядачем. Стиль. Види і жанри в кінодраматургії. Новаторські пошуки жанрового різноманіття.
- •2. Ритм, як елемент композиції. Ритм і темпоритм.
- •3. Нові художні напрями і течії в музичному мистецтві країн Західної Європи і сша у першій половині 20 ст.
- •1. Загальна характеристика композиції та її елементи.
- •2. Форми сценарного запису. Формат і особливості сучасного сценарію.
- •3. Музичний фільм: різновиди і специфіка кожного з них.
- •1. Драматургічний сенс комунікацій. Діалог, монолог, закадровий голос, написи.
- •2. Документальний фільм. Стадії роботи над сценарієм: визначення теми, концепції, фази збирання матеріалу, проведення інтерв’ю, пошуку у кіноархівах.
- •3. Музика українського художнього кіно у другій половині 20 ст.
- •1. Науково-пізнавальний фільм. Вивчення проблеми. Робота з науковим консультантом. Пошук образного вирішення фільму.
- •2. Телевізійні жанри: журналістське розслідування.
- •3. Музика, як вид мистецтва: специфіка, засоби виразності.
- •1. Телевізійні жанри: телеспектакль. Телефільм.
- •2. Відмінності німого й звукового сценарію. Органічна німота. Приклади з кіно.
- •3. Провідні кіно композитори, їх творчий доробок.
3. Музика, як вид мистецтва: специфіка, засоби виразності.
Музика – мистецтво звукове і часове, адже музичний твір розгортається у часі. Це одне із джерел людяності, емоційної чутливості та душевної теплоти.
Зміст музичних творів не обмежується лише емоціями: є зображення явищ природи, фантастика і батальні сцени, людські характери у взаєминах, суспільні рухи, соціальні конфлікти. Усі зображені емоції були колись відчуті у реальному житті, і тому вони знаходять відгуки у нашій свідомості. І хоча зображення може дати нам повніший опис предмету, музика справляє сильніші враження, психологічно пов’язується з уявленнями про дію того предмета або явища, від якого йде звук.
Музика виражається музичними звуками, які мають 4 властивості: висота, тривалість, сила звучання, тембр.
Засоби музичної виразності: мелодія, гармонія, лад, ритм, темп, динаміка, регістр.
Мелодія (пісня) – основа музики, концентрує у собі образ і настрій. Мелодії є вокальні, є інструментальні.
Гармонія (зв’язок)– надає мелодії тонкі нюанси, створює динамічні наростання і спади.
Лад – система взаємозв’язків музичних звуків, заснована на організації їх за висотою і групуванням навколо одного звуку. Два найпоширеніші лади: мажор і мінор – протилежний настрій і забарвлення. Бувають виключення (трагічний твір – у мажорі, і навпаки).
Ритм (розмірність) – організована послідовність тривалості звуків.
Темп (час) – впливає на характер руху музики: схвильованість – швидкий темп, сум, спокій – повільний темп.
Динаміка (сила) – ступінь гучності звука при виконанні музики.
Регістр (високий, середній, низький) – частина діапазону, який має людський голос, музичний інструмент.
Тембр – забарвлення або характер звука, за яким можна відрізнити звуки однієї висоти, але різного забарвлення.
Білет 23
1. Телевізійні жанри: телеспектакль. Телефільм.
Телевізі́йний фільм або скорочено телефі́льм — ігровий фільм, знятий спеціально для показу телебаченням.
При створенні таких фільмів враховуються технічні можливості телебачення і особливості сприйняття телеглядачами зображення на екрані телевізора. Часто телефільм складається з двох і більш послідовних, але демонстрованих в різний час частин — серій. Багатосерійні телефільми прийнято називати телесеріалами.
Найважливішим чинником у виробництві телефільмів є розмір телевізійного екрану. Оскільки телеекран значно менше кіноекрану, телефільми відрізняються від кінофільмів меншим числом загальних планів і відсутністю високодеталізованих зображень. Також, тоді як на телебаченні найбільш поширеним співвідношенням сторін екрану все ще залишається традиційне повноекранне 4:3 (1.33:1) і з розвитком телебачення високого розділення тільки набирає популярність широкоекранне 16:9 (1.78:1), в кіноіндустрії найпопулярнішим на даний момент є суперширокоекранне співвідношення 2.39:1. Телевізійним фільмам властиве специфічне «розтягнуте» оповідання. При монтажі телефільмів враховуються рекламні блоки в ефірній мережі телеканалів — на інтригуючому моменті робиться пауза, і після передбачуваної реклами триває продовження з невеликим «відкотом» сюжету.
Як жанр, телефільм виник на початку 1960-их років із злиття телебачення і класичного кінематографа. Спочатку телебаченням демонструвалися звичайні кінофільми. Незабаром почали створюватися фільми за замовленням телеканалів. В процесі випуску таких фільмів була вироблена певна телевізійна специфіка, що, власне, і привело до появи «телефільму».
Особенности
Важнейшим фактором в производстве телефильмов является размер телевизионного экрана. Поскольку телеэкран значительно меньше киноэкрана, телефильмы отличаются от кинофильмов меньшим числом общих планов и отсутствием высокодетализированных изображений. Также, в то время как на телевидении наиболее распространённым соотношением сторон экрана всё ещё остаётся традиционное полноэкранное 4:3 (1.33:1) и с развитием телевидения высокого разрешения только набирает популярность широкоэкранное 16:9 (1.78:1), в киноиндустрии самым популярным на данный момент является суперширокоэкранное соотношение 2.39:1. Телефильмам свойственно специфичное «растянутое» повествование. При монтаже телефильмов учитываются рекламные блоки в эфирной сетке телеканалов — на интригующем моменте делается пауза, и после предполагаемой рекламы следует продолжение с небольшим «откатом» сюжета.