Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Shpora_Na_Dek.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
13.09.2019
Размер:
558.08 Кб
Скачать

3. Загальні теоретичні положення функцій грошей. Співвідношення функцій міри вартості та засобу обігу. Поєднання функцій нагромадження та засобу платежу.

Гроші це економічна категорія в якій проявляються та за участю якої будуються суспільні відносини. Вони є загальновизнаним засобом платежу, обігу та нагромадження. Суть грошей визначається лише на основі їх функціонального застосування. Функції грошей: 1. міра вартості-проявляється через вимір грошової вартості, тобто, ціни товару. Без кількісної визначеності цін товару не можливий еквівалентний зв’язок між товаровиробниками. Ціна є грошовим вираженням вартості товару і залежать як від вартості товару так і від вартості самої грошової одиниці 2. засіб обігу – тобто, гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів, основи реального руху споживчих вартостей товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках. 3. засіб платежу-виконується при наданні та погашенні грошових позик, погашення заборгованості по зарплаті, тощо. 4. засобу заощадження-гроші тимчасово припиняють свій рух. 5. світові гроші-проявляються у взаємовідносинах між країнами або між партнерами різних країн.

Гроші як засіб нагромадження з простого посередника обміну трансформуються у загальновизнаний засіб платежу. Гроші реалізують себе у будь-якій споживній вартості, що пропонується ринком. Здійснити це призначення вони можуть лише за умови, коли гроші спроможні виступати у ролі засобу збереження вар­тості, виконувати функцію нагромадження. Наприклад, коли в період швидко­го наростання інфляційних процесів знецінені гроші перестають використовуватися не лише як засіб нагромадження, а й у функціях міри вартості та засобу платежу, поступаються місцем бартерному обміну. Органічна єдність функцій нагромадження і засобу платежу, що формує більш високу, ніж у поєднанні функцій міри вартості й засо­бу обігу форму грошей, виявляється і в іншому аспекті, який слід ураховувати. Цілком зрозуміло, що акумулювати в собі вартість і на цій основі виступати у ролі засобу нагромадження можуть не лише гроші, а й будь-який інший актив — коштовності, житловий будинок, акції, облігації тощо. На відміну від інших товарів грошам притаманна ліквідність. Ліквідність виз­начають як можливість використання певного активну в ролі засо­бу платежу і водночас як здатність цього активу зберігати свою но­мінальну вартість незмінною. Відповідно до цього гроші кваліфі­кують як актив, що характеризується повною ліквідністю. Гроші можуть бути використані як засіб платежу лише тоді, коли вони не змінюють свою власну номінальну вартість. Отже, поєднання функцій нагромадження і засобу платежу визначає одну з принци­пово важливих ознак грошей — їхню абсолютну ліквідність.

4. Поняття грошового обороту. Загальна схема грошового обороту. Грошові платежі як складові елементи грошового обороту. В умовах товарно-грошових відносин у процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також задоволення різного роду зобов'язань у грошовій формі виникають розрахунки і платежі. Такі розрахунки здійснюються і при розподілі та перерозподілі грошових коштів. Сукупність усіх грошових платежів, безперервний рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання націонал. продукту створює грошовий оборот, формує грошовий обіг. Грошовий оборот поділяється на дві взаємопов'язані частини: 1) сферу безготівкового обігу; 2) сферу готівкового обігу. Готівка, як правило, використовується при утворенні доходів населення (домогосподарств) та при їх витрачанні (виплата заробітної плати, пенсій, стипендій тощо). Основним видом готівкових кредитних грошей в обігу є банкнота. Кредитна природа банківських білетів зумовлена випуском їх в обіг шляхом банківського кредитування. Особливості безготівкових грошових розрахунків поляг.: у розрахунках готівкою беруть участь платник і отримувач готівки (чек, вексель). У безготівкових грошових розрахунках троє учасників: платник, отримувач, комерційний банк, у якому здійснюються такі розрахунки; учасники безготівкових грошових розрах. знаходяться в кредитних відносинах з комерційним банком (банками). Ці відносини проявляються в сумах залишків коштів на рахунка учасників таких розрахунків. Аналогічні кредитні відносини у готівковому обігу відсутні; переміщення грошей від платника до отримувача здійснюється шляхом записів на їх рахунках, у результаті змінюються окремі відносини комерційних банків з учасниками таких розрахунків. Отже, тут здійснюється кредитна операція за допомогою грошей, обіг готівки заміщується кредитною операцією Поряд з широким розповсюдженням безготівкових грошових розрахунків певний розвиток отримало використання різноманітних цінних паперів для здійснення платежів без безпосереднього обороту грошових коштів. Безготівковий грошовий обіг має значні переваги порівняно з обміном готівки: економляться кошти, прискорюється оборот грошей. Сфери безготівкового і готівкового грошового обігу взаємопов'язані, взаємозумо-влюють одне одну: постійно відбувається перетворення грошей з безготівкової форми у готівку і навпаки.

5. Поняття грошової маси її агрегати та фактори, що визначають її зміни. Поняття базових грошей. У сучасній економічній літературі існують різні підходи до визначення економічної сутності грошової маси, її ролі та місця в системі економічного регулювання, а також до методів обґрунтування. У залежності від ступеня ліквідності в сучасних умовах застосовується цілий набір грошових агрегатів - показників грошової маси. При всій різноманітності статистичних методів обрахування грошової маси в різних країнах, грошові агрегати у найбільш загальному вигляді можуть бути представлені так (стандарти Міжнародного Валютного Фонду): М0 - національна готівкова валюта; М1 = М0+ депозити до вилучення (поточні); М2 = М1 + строкові та накопичувальні депозити, депозити в іноземній валюті, депозитні сертифікати, цінні папери, що перекуповуються за угодою; М3 = М2 + дорожні чеки, комерційні папери; М4 = М3 + ліквідні державні цінні папери, облігації, що вільно обертаються, євровалютні рахунки, пасиви окремих фінансових посередників. Грошові агрегати ранжуються по мірі зменшення ліквідності. Агрегати М0 і М1 характеризують найбільш ліквідну складову грошової маси. До складу грошової маси, яка розраховується Національним банком України, входять такі показники: М0 -готівка, гроші поза банками; М1 = М0 + кошти на розрахункових і поточних рахунках у національній валюті; М2 = М1 + строкові кошти в національній валюті та валютні кошти; М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків. НБУ визначає структуру грошової маси в обігу агрегатним методом з 1993 року, а кошти клієнтів затрастовими операціями банків (відповідно й агрегат М3) почали враховуватися лише з 1995 року. Грошовий обіг виконує в ринковій економіці два основних завдання: а) перерозподіляючи грошові засоби між суб'єктами ринку, забезпечує вільний перелив капіталу з однієї сфери економіки в іншу і тим забезпечує їх взаємозв'язок; б) збільшує або зменшує грошову масу в обігу, що забезпечує потребу в грошових засобах усіх сфер економіки. Оптимальний розмір грошової маси в обігу значно залежить від інтенсивності використання грошей у платіжному обороті, тобто швидкості обігу грошей (V=ВВП / грошова маса по визначеному агрегату). У грошовій масі розрізняють активні гроші – застосовувані в наявному й безготівковому обігу та пасивні – (нагромадження, резерви, залишки на рахунках) які лише потенційно можуть бути використані в угодах.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]