6. Швидкість обігу грошей: поняття, фактори, що визначають швидкість обігу, вплив її на масу і сталість купівельної спроможності.

Швидкість обігу грошей – це середня кількість разів на рік, яку кожна грошова одиниця з загальної маси грошей, що знаходиться в обігу, використовується для купівлі готових товарів. Оптимальний розмір грошової маси в обігу значно залежить від інтенсивності використання грошей у платіж­ному обороті, тобто швидкості обігу грошей. Вивчення швидкості обігу грошей має не тільки теоретичне, але і практичне значення. Теоретичне тому, що ця проблема е складовою частиною загальної формули визначення кількості грошей, необхідних для обігу. Практичною тому, що неможливо прогнозувати і планувати грошову .часу в обігу, не знаючи швидкості обігу грошей. Дослідження грошового обігу, отже, обов'язково повинні містити аналіз факторів, що впливають на зміни у швидкості обігу грошей. Виходячи з того, що ВВП є системоутворюючим фактором в економіці, під швидкістю обігу грошей у монетарній теорії та практиці розуміють кількість оборотів грошей, обслу­говуючих рух ВВП протягом певного часу, як правило, року. Тому показник швидкості обігу грошей визначається формулою: V = ВВП / Грошова маса по визначеному агрегату. Цей агрегований показник дозволяє оцінювати взаємо­зв'язок грошових і матеріальних потоків у рамках наці­ональної економіки. Між потребами господарського обороту в платіжних засобах та їх кількістю в обігу існує сталий зв'язок, порушення якого приводить до знецінення національної грошової одиниці, диспропорційного розвитку економіки, розладу всієї системи існуючих товарно-грошових відносин. Отже, однією з важливих умов збалансованого розвитку національної економіки є регулювання обсягу грошової маси у відповідності з потребами господарського обороту. Монетарна політика, як політика регулювання обігу, має за мету як недопущення в обіг надлишкової маси грошей, що супроводжується збільшенням попиту і можливим зростанням цін, так і недопущення нестачі, дефіциту платіжних засобів у господарському обороті, що також супроводжується негативними для економіки наслід­ками, гальмує економічне зростання.

7. Закон грошового обігу, його суть, вимоги й наслідки порушення. Рівняння обміну і.Фішера та формула закону кількості грошей к.Маркса.

Грошовий обіг не є простим повторенням обігу товарів і підпорядковується своєму специфічному закону. Сутність його полягає в тому, що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна, об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням: Мф = Мн, де Мф - фактична маса грошей в обігу, а Мн - об'єктивно необхідна для обігу їх маса. Якщо Мф перевищує Мн - значить в обігу з'явилися зайві гроші, і навпаки, якщо Мф менше від Мн - їх нестача. Найскладнішим питанням у розумінні закону грошового обігу є трактування величини Мн. Це пояснюється значною різноманітністю форм грошей, що є в обігу, та багатофакторністю формування їх маси. Якщо виходити з принципу монізму в трактуванні сутності грошей, єдності процесу їх обігу, то необхідно визнати, що величина Мн включає в себе всі форми грошей, які обслуговують потреби обігу, а вимоги закону грошового обігу поширюються на всю його сферу - готівкову і безготівкову. Таке визначення набуває особливої актуальності за умов переходу до ринкової економіки, в межах якої вирішального значення набувають економічні методи регулювання грошового обороту як єдиного об'єкта. Рівняння обміну Фішера: MV=PQ, де М – кількість грошей (грошова маса), V – швидкість обігу грошей, Р – середньозважений рівень цін, Q – кількість усіх товарів (рівень фактичного обсягу в-ва): сума грошей, яку витрачено на блага, має дорівнювати загальній кількості цих благ, помноженій на їхні ціни, випливає що рівень цін повинен зростати або падати від змін кількості грошей, якщо водночас не змінюватиметься швидкість їх обігу Кількість грошей, у середньому необхідних для обігу протягом певного часу (Мн), прямо пропорційна масі товарів і рівню їх цін та обернено пропорційна середній швидкості обігу грошової одиниці. Цю залежність можна виразити формулою: Мн=Р*Q/V де Р*Q - сума цін товарів, що реалізуються за певний період, V - середня кількість оборотів грошової одиниці за цей же період.