5. Маркетингові дослідження при розробці екопрограм.

Отже, завдання фахівців з урбоекологічного геомаркетингу екологічного туризму - після виявлення й оцінки туристських ресурсів і потенціалу досліджуваної території, а також визначення цільових груп розробити свої власні екотуристські програми та розпочати їх про­сування на туристичний ринок.

Оцінивши екотуристичний потенціал та доступні екотуристські ресурси території, важливо визначити цільові групи, для яких певні варіанти екотуристського продукту є найбільш привабливими.

Для визначення цільових груп як потенційних по­купців певного типу еколого-туристського продукту не­обхідно зібрати про них дуже різнобічні дані. Як мінімум, має бути встановлено:

* інтереси і загальне ставлення цільової групи (клієнтів) до екологічної проблематики, у тому числі ро­зуміння ними суспільних екологічних проблем, потреб і обов'язків, а також їх занепокоєність особистою еко­логічною безпекою;

* бажання та готовність брати участь у турах ви­ключно екологічного спрямування або взагалі у природоорієнтованих турах;

* загальна інформованість про екотуризм та про особливості тематики і програми пропонованого екотуру;

* схильність до активної екологічної діяльності, можливої і доступної в межах туру і спрямованої на вирішення певних природоохоронних та природовідтворюючих завдань.

Також необхідно встановити чинники, що визначають загальні інтереси і уподобання клієнтів. Важливим інстру­ментом такого аналізу є еколого-соціологічні опитування.

З усіх цільових груп найменш звичними, але найбільш перспективними клієнтами для більшості природогосподарських та природоохоронних територій є туристичні організації (туроператори, турагенти), працівники бірж і частково представники мас-медіа. Взаємодія з представниками великої групи вимагає від менеджерів екологічного туризму певних спеціальних фахових навичок. І ця взаємодія може бути найбільш продуктивною у тому випадку, якщо екотуристські ресурси та екотуристичний потенціал є фахово виявленими та проаналізованими на відповідному науко­вому рівні, а послуги і продукт, що пропонуються туристам, повинні бути підготовленими та апробованими.

Налагоджуючи контакти з туроператорами і турагентами, менеджерам екологічного туризму варто врахову­вати не тільки подібність інтересів, що полягає в ба­жанні отримати прибуток від реалізації турпродукту і туристських послуг, але й розходження в інтересах цих двох груп партнерів.

Так, у загальному випадку і ті, і інші завжди шука­ють нові можливості і намагаються познайомитися із широким набором турів і послуг. Проте серед туроператорів часто зустрічаються спеціалізовані, що розробля­ють досить вузький сегмент ринку і шукають цілком конкретні варіанти для формування спеціальних турів з досить жорсткими заданими умовами. Турагенти, як правило, є більш універсальними.

Туроператори заради формування та освоєння ново­го туристського продукту спроможні вкладати свої власні капітали і засоби, їх цікавить наявність не­обхідного спектра туристських послуг, достатнього для формування цілісного туру - транспорт, розміщення, харчування, основні об'єкти показу або ключові рекре­аційні ресурси, торгівля, розваги тощо.

Турагентів, насамперед, цікавлять умови отримання комісійних від продажу чужого продукту, на створення та просування якого свої ресурси вони не витрачають. Вони, передусім, намагаються виявити серед окремих запропонованих послуг або турпродуктів ті, які вони зможуть швидко, легко і вигідно продати.

Проте варто мати на увазі, що в сучасному українському туризмі зазначені вище розходження між туроператорами і турагентами не настільки яскраво виражені, як в іноземному.

7