11. Історія виникнення і розвитку адміністративного права.

Етапи: 1. Виникнення науки камералістики (від нім. «kameralistik» – управління двірцевою казною та майном), який припадає на початок XVIII ст., основний розвиток відбудеться в Німеччині. Зростання потреби у фінансах для утримання держави, чиновників і війська стали головними чинниками виникнення та розвитку наукових знань, що вивчалися камералістикою. 2. Історично обумовлений поділ камералістики на «стару» «Нова» камералістика, орієнтуючись на тодішнє розуміння поліції як управління містом, державою, по суті, займалась питаннями державного управління (державної політики) у різних сферах суспільного життя. 3. Становлення поліцейського права (як галузі, призначеної здійснювати внутрішнє управління), 4. Перехід до адміністративного права (друга половина ХІХ ст.), що стався під впливом буржуазних революцій, коли права та свободи людини були протиставлені всемогутності держави. 5. Новітній етап, який характеризується кардинальним переглядом сутності, змісту та призначення адміністративного права, переходом від державоцентриського призначення адміністративного права та людиноцентриського із акцентом на особу як основного суб’єкта адміністративно-правових відносин та на призначення державних органів на створення необхідних умов для реалізації та захисту права, свобод та інтересів особи.

11. Поняття адміністративно-правових норм.

Адміністративно-правова норма — це обов'язкове правило поведінки, що встановлене й охороняється державою, метою якого е регулювання суспільних відносин, що виникають, змінюються і припиняються у сфері публічного управління. Норми цієї галузі права конкретизують управлінську волю держави, перетворюють її на обов'язкове правило поведінки для керованих суб'єктів.

11. Структура адміністративно-правових норм.

Структура адміністративно-правової норми — це її внутрішня будова, визначений порядок взаємозв'язку, взаємозумовленості та взаємозалежності складових частин норми. Структура адміністративно-правової норми, як правило, традиційна і складається з трьох компонентів: гіпотези, диспозиції і санкції. Гіпотеза вказує на фактичні умови, за наявності яких слід керуватися цією нормою. Диспозиція — це сформульоване у вигляді приписів, заборон, дозволів правило поведінки. Санкція вказує на зміст реагування держави у разі порушення тих чи інших правил, передбачених нормою.

21. Склад суду та відводи

Стаття 23. Здійснення адміністративного судочинства суддею одноособово

1. Усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених КАСУ.

Стаття 24. Здійснення адміністративного судочинства колегією суддів

вирішуються колегією у складі трьох суддів.

-дміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються;

-кружному адміністративному суді та у місцевому загальному суді як адміністративному суді

- апеляційному порядку здійснюється колегією у складі трьох суддів.

- касаційному порядку здійснюється колегією у складі не менше трьох суддів.

-ідсудні Київському апеляційному адміністративному суду як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуються колегією у складі трьох суддів.

вирішуються колегією у складі трьох суддів.

-дміністративні справи, підсудні Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції

-итання про допуск адміністративної справи до провадження Верховного Суду України вирішується у Вищому

-перегляд судових рішень в адміністративних справах у Верховному Суді України здійснюється колегіально.

Відповідно до ст.ст. 27, 28 КАСУ Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться:

1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї ж справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередньої постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.