153. Державний контроль у сфері економіки.

Найбільш широко використовуються ревізії та перевірки. Порядок їх проведення, відповідне оформлення матеріалів встановлюються відомчими нормативними актами (накази, листи, розпорядження та ін.). За результатами здійснення контрольної діяльності у межах повноважень, визначених чинним законодавством, органи контролю мають право:

- застосовувати заходи адміністративного примусу, у тому числі притягувати винних до адміністративної відповідальності;

- передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння з ознаками злочину;

- вносити пропозиції, подання, клопотання щодо: приведення відповідно до законодавства прийнятих рішень; припинення дій, які порушують норми закону; здійснення відповідних заходів; припинення окремих прав; притягнення до відповідальності керівників підприємств, які порушили встановлений порядок

- видавати накази та розпорядження, обов'язкові до виконання;

- видавати приписи про усунення порушень та недоліків або рекомендації щодо припинення дій або бездіяльності і деякі інші;

- надавати висновки із спірних питань тощо.

154. Загальна характеристика банківської системи як об’єкта державного управління.

До банківської системи як об'єкта державного управління слід віднести сферу діяльності таких інституцій, як банки, банківські об'єднання та філії іноземних банків.

Так, згідно зі ст. 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» НБУ здійснює державне регулювання діяльності банків у формі адміністративного та індикативного регулювання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національний банк України» банківське регулювання — одна із функцій НБУ, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Водночас згідно з положеннями ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» НБУ є, зокрема, особливим центральним органом державного управління.

При цьому слід враховувати спільні риси між: а) державним регулюванням діяльності банків; б) функціями, якими наділяється на підставі закону НБУ; в) банківським регулюванням. Наприклад, формою адміністративного регулювання діяльності банків є реєстрація банків і ліцензування їх діяльності. У свою чергу НБУ виконує таку функцію, як ведення Державного реєстру банків, здійснює ліцензування банківської діяльності.

154. Національний банк України як суб’єкт державного управління.

Конституція України визначає НБУ (водночас НБУ не належить до жодної з гілок державної влади) центральним банком держави (ст. 99), поклавши на нього основну функцію — забезпечення стабільності грошової одиниці України.

він визначений особливим незалежним центральним органом державного управління, який не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями НБУ.

НБУ, маючи певну частку владних повноважень, цілеспрямовано впливає на розвиток банків та економічної ситуації через укладання цивільно-правових договорів з банками, надаючи їм кредити, продаючи державні облігації тощо. Тобто НБУ керує грошово-кредитною системою двояко: як керуючий суб'єкт — методом обов'язкових для виконання приписів, і як господарюючий суб'єкт — економічними методами шляхом укладення договорів.

Керівними органами центрального банку держави є Рада та Правління НБУ.