- •Методологічні проблеми визначення поняття культури.
- •Поняття національної культури.
- •Джерела формування української культури.
- •Поняття міфу та специфічні риси слов'янської міфології.
- •Київська Русь як соціокультурна система.
- •Запровадження християнства в Київській Русі та його значення для української культури.
- •Візантійський канон та його інтерпретація у мистецтві Київської Русі.
- •Архітектура Київської Русі.
- •Перекладна та оригінальна література Київської Русі.
- •Галицько-Волинська земля як політичний і культурний правонаступник Києва.
- •Розвиток гуманістичних ідей в українській культурі XV - XVI ст.
- •Магдебурзьке право та зародки громадянського суспільства в Україні.
- •Архітектура і живопис України XVI ст.
- •Запорізька Січ та її внесок у творення української нації та розвиток вітчизняної культури (Петро Конашевич Сагайдачний).
- •Поняття та специфічні риси Відродження в Україні.
- •Діяльність Острозького культурно-освітнього осередку.
- •Братський рух в Україні.
- •Розвиток полемічної літератури в Україні
- •Києво-Могилянська академія як центр освіти і науки в Україні.
- •Загальна характеристика культури українського бароко.
- •Значення творчості г.С. Сковороди для розвитку української культури.
- •Вияви класицизму в Україні.
- •Творчість і.Котляревського.
- •Періодизація та загальна характеристика української культури XIX ст.
- •Дворянський період української культури XIX ст.
- •Народницький період української культури XIX ст.
- •Модерний період розвитку української культури XIX ст.
- •Романтизм та його розвиток в Україні: загальна характеристика.
- •Життя і творчість т.Г.Шевченка.
- •Розвиток науки та освіти в Україні XIX ст.
- •Харківський університет та його внесок у розвиток української філософії та науки.
- •Київський Університет св. Володимира та його внесок у розвиток науки та освіти в Україні.
- •Архітектура України хіх ст.
- •Просвітництво в Україні першої половини XIX ст.
- •Роль Кирило-Мефодіївського братства в духовному відродженні Наддніпрянської України.
- •Культурні товариства «Громада», «Просвіта».
- •Розвиток музичного й театрального мистецтва в Україні XIX ст.
- •Українська література XIX ст.
- •Загальна характеристика української культури XX ст.
- •Стиль «модерн» у розвитку українського мистецтва
- •Культурно-історична і політична сутність феномену "українізації".
- •Феномен «Розстріляного Відродження».
- •Феномен «шістдесятників» в українській культурі XX ст.
Романтизм та його розвиток в Україні: загальна характеристика.
Романти́зм— ідейний рух у літературі, науці й мистецтві. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю Романтизм призвів до постання нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.
Своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокрема українського. Першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у Петербурзі «Грамматика малороссийского наречия» Олександра Павловського і збірка Миколи Цертелева «Опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії. До виявів українського передромантизму зараховують також виданий у Москві 1827 збірник «Малороссийские песни» М. Максимовича і балади П. Гулака-Артемовського («Твардовський» і «Рибалка», 1827).
Другим осередком чи й етапом українського романтизму, уже з багатшим на мистецькі засоби і літературні жанри творчим доробком і з виразнішим національним і політичним обличчям, був Київ другої половини 1830—40-х pp. з М. Максимовичем, П. Кулішем, Т. Шевченком, автором виданого вже 1840 року «Кобзаря», Філософський романтизм членів цього гуртка і близьких до нього тогочасних київських учених, профессорів Київського університету, поєднаний з вивченням української народної творчості і історії та ідеями слов'янофільства вплинув на постання Кирило-Мефодіївського братства з його виробленою М. Костомаровим романтично-християнською програмою — «Книгами Битія українського народу» і, з другого боку, дав нову за поетичними засобами і діапазоном політичного мислення поезію Т. Шевченка з його візією майбутньої України. Третім етапом українського романтизму була діяльність, згуртованих навколо журналу «Основа» письменників і діячів, між якими були: кирило-методіївці В. Білозерський, М. Костомаров, автор першого романтичного роману «Чорна Рада» (1857) й видавець альманаха «Хата» (1860) П. Куліш і Т. Шевченко, автор перейнятих національно-політичним пафосом, але романтичних в основі подражаній пророкам і поем «Юродивий» і «Неофіти».
Життя і творчість т.Г.Шевченка.
Тарас Григорович Шевченко (1814-1861) відіграв виняткову роль в українському національно-визвольному русі. Народившись у сім'ї кріпака, він завдяки своєму таланту і долі зумів здобути волю і глибоку освіту Шевченка як громадянина і патріота не могли не хвилювати проблеми української школи. Великий український поет, художник, мислитель Т.Шевченко залишив глибокий слід в історії духовної культури українського народу, реалістично відобразив у своїх творах життя і побут українського народу, висловив його мрії та сподівання. Вихід у світ "Кобзаря" (1840 р.),*юеми "Гайдамаки" (1841 р.) і збірки "Три літа" (1843—1845 pp.) вивели поета до вершин української літератури. Т.Шевченко насамперед повернув зі сфери небуття історичну пам'ять українців. До минулого звернені його поеми-етюди "Тарасова ніч", "На вічну пам'ять Котляревському", "До Основ'яненка", "Гамалія", "Іван Підкова" та героїко-романтична поема "Гайдамаки", де Україна зображена "зболеною і розтерзаною, вкритою могилами" на багатолюдному всесвітньому роздоріжжі. Низка поетичних творів Т.Шевченка присвячена Б.Хмельницькому — організаторові боротьби народу України за незалежність ("Розрита могила", "Стоїть в селі Суботові", "Даби-то ти, Богдане, п'яний", "Великий льох"). Його твори пройняті ідеями соціального та національного визволення України. Отже, національна ідея — одна з провідних і визначальних ідей світогляду Т.Шевченка. Шлях її втілення в життя поет вбачав у народній революції та побудові Соборної Української держави. Водночас він формулював своє бачення єдиної панслов'янської спільноти: "Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись, нехай братаються знову зі своїми ворогами. Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, нероз-межованою останеться навіки од моря і до моря — слов'янськая земля". У слов'янській федерації, що на демократичній основі об'єднала б усіх слов'ян, Т.Шевченко вбачав одну з форм державного устрою, яка могла б сприяти утвердженню української державності. Ідеал поета — єднання сучасних йому народів на антикріпосницькій та антимонархічній основі. Однак воно не повинне призвести до забуття рідної мови, розмивання національної самосвідомості. Слов'янську федерацію поет розглядав як один із можливих шляхів визволення України, утвердження її мови, культури й історії, самоусвідомлення українцями себе як окремого народу, нації. Ідея братання слов'янських народів у творчості Т.Шевченка ґрунтується на засадах гуманізму, тобто братання рівноправного, в основі котрого міститься національна рівність, а не підпорядкування одного народу іншому. Гуманізм і щирий український демократизм поглядів, поряд з ідеями самостійництва і державницт-ва, — характерна ознака його світогляду. Творчість Т.Шевченка мала великий вплив на духовну культуру українського народу. Вона ввійшла у золотий фонд європейської та світової культури. Твори Великого Кобзаря, за визначенням І.Франка, принесли йому "невмирущу славу і всезростаючу радість". Відомий грузинський поет А.Церетелі, зазначаючи світове значення творчості Т.Шевченка, писав, що він "... перший дав мені зрозуміти, як треба любити батьківщину і народ... Таких великих людей породжує велика нація, але вони, крім своєї нації, — належать іншим". Під впливом творчості Т.Шевченка відбувалася літературна діяльність цілої плеяди відомих українських поетів і прозаїків, творчість яких пройнята ідеями гуманізму, демократизму, народності