Визначення якості плодів

Яблука. Час зберігання плодів від зрілості збиральної до відчут­ного погіршення смакових якостей (при відповідних оптимальних умовах зберігання) називають лежкістю плодів. Якість (товарний сорт) яблук встановлюють за формою, розміром, забарвленням, зрілістю, наявністю на плодах механічних ушкоджень, пошкоджень сільськогосподарськими шкідниками або хворобами.

Керуючись вимогами стандарту, досліджуваний зразок яблук за зовнішнім виглядом поділяють на три групи:

• плоди нормальні, здорові, без дефектів і з різними допусти­мими вадами;

• плоди загнилі не більше як на половину плода (харчові відходи);

• плоди повністю або майже повністю згнилі (абсолютний брак).

Подальшому дослідженню підлягають тільки яблука першої групи.

Для визначення товарного сорту яблук, кожний плід оцінюють

окремо. Плоди з декількома дефектами (удар, прокол, пошкодження плодожеркою та ін.) відносять до однією із груп, за найбільш суттє­вим дефектом.

Яблука калібрують за найбільшим поперечним діаметром. Плоди, що відповідають вимогам стандарту за розміром, сортуються за якістю. Спочатку їх ділять на дві підгрупи:

• до першої підгрупи відносять плоди повністю здорові, чисті, й які відповідають вимогам стандарту.

• до другої підгрупи входять плоди з різними допустимими дефектами. Другу групу, керуючись вимогами стандарту, сортують і відносять до певного сорту або нестандартних.

У партіях яблук вищого сорту нормують кількість плодів, які за розмірами і якістю відносяться до 1 сорту, у партіях 1 сорту - наявність таких плодів II сорту.

Яблука вищого і І сортів повинні бути одного помологічного сорту, а 11 - можуть мати різні помологічні сорти і використовуються переважно для переробки.

Кожну групу плодів зважують і результати відображають у відсотках відносно до загальної маси досліджуваного зразка.

Товарні сорти груш визначають за такими ж показниками, що й товарні сорти яблук.

У кожному сорті нормують кількість плодів, які відносять до нижчого сорту за розміром і сумою допустимих відхилень за якістю. Якщо таких плодів більше від допустимих норм, партію переводять у нижчий сорт, або ж у нестандартну продукцію.

Кісточкові. Товарний сорт кісточкових плодів визначають за такими показниками: зовнішній вигляд (типовість форми, забарвлення, наявність або відсутність плодоніжки); стиглість, розмір (крім сливи домашньої й аличі крупноплідної); механічні пошкодження, ураження хворобами і шкідниками.

У всіх видах і сортах кісточкових не допускаються плоди гнилі й зелені. В партіях продукції гнилі й зелені плоди вилучають і враховують окремо. Наявність плодів, які погнили, не є підставою для проведення партії у нижчий сорт.

У партіях кісточкових плодів вищого сорту допускається певна кількість плодів І сорту, в партіях І-ІІ сорту - плодів ІІ - ІІІ сорту відповідно.