14.Мусульманська архітектура

Ісламська архітектура

Ісламська архітектура — сукупність архітектурних стилів країн Близького та Середнього Сходу, Кавказу, Індії та Піренейського півострова. Принципи мусульманської архітектури сформувалися після VII ст. під впливом ісламу як панівної релігії в регіоні. Традиційно виділяють п'ять архітектурних шкіл: сирійсько-єгипетську, перську, індійську, магрибську та османську (дрібніші — іракська, середньоазійська, вважаються похідними)

Історія

Архітектурний стиль виник у VII ст. на Близькому Сході. Перша мечеть була побудована у Медині одразу після хіджри пророка Мухаммеда. З північного боку (звернутого до Єрусалиму) на пальмових стовбурах був закріплений дах для захисту віруючих від сонця.

Вже перші мечеті, що були збудовані у великих містах, завойованих мусульманами, мали дах, що спирався на колони. Іноді це були стовбури дерев, іноді використовували колони зруйнованих будівель греко-римсько-візантійського періоду. Після того, як Мекка підкорилась ісламу, у кожній мечеті встановлювалась ніша — міхраб, що вказувала на кіблу — напрямок на Мекку.

Перші мечеті будувалися з огляду на візантійську церковну архітектуру. Після перетворення церкви Івана Хрестителя у Дамаску на мечеть, на завойованих землях стали будувати мечеті, що повторювали план цієї будівлі. Деякі з них повторювали хрестоподібних план, характерний для візантійських церков. За таким планом збудована мечеть султана Хасана в Каїрі. Пізніше такі мечеті почали обростати допоміжними приміщеннями: бібліотеками, школами, безкоштовними їдальнями

Типи будівель

Мечеть — місце для молитви і богослужіння, молитовний дім у мусульман. У середньовіччі мечеть окрім релігійних функцій відігравала і соціальні — у ній відбувалося навчання, зібрання жителів, надавався притулок подорожнім і т. д.

Медресе — мусульманські релігійні навчальні заклади. Медресе відкривалися зазвичай при великих мечетях. У них готували служителів культу, вчителів початкових мусульманських шкіл, а також службовців держапарату

Ханака (перс. خانگاه), Завія (араб. زاوية), Текіє (тур. tekke) — приміщення для проживання суфійських вчителів та їх послідовників

Рибат — споруда, що одночасно була мусульманським монастирем та фортецею [ред.]

Громадські споруди

Для ісламської архітектури характерними є караван-сараї (заїжджі двори), криті ринки, громадські лазні (хаммам) та ін. споруди

Стилі

Перська ісламська архітектура

Ісламське завоювання Ірану у VII ст. призвело до того, що ісламська архітектура раннього періоду перейняла і прийняла архітектурні традиції колишньої Перської імперії.

У Х ст. з'являється новий тип мечетей, які плануються на взірець зороастрійських храмів — квадратне приміщення увінчується куполом. Характерним для іранських культових споруд став айван (ніша зі склепіннями).

Для перського стилю властиві конусоподібні цегляні колони, великі аркади та арки, які підтримуються кількома колонами. У Південній Азії були запозичені елементи індуїстської архітектури, та пізніше вони були витіснені перськими мотивами.

У іранській ісламській архітектурі велике значення надавалося відкритому простору внутрішнього двору. Це виявлялося як у цивільній архітектурі (житлових будинках, караван-сараях, палацах), так і культових спорудах (мечетях та медресе)

Магрибська ісламська архітектура

З будівництвом Великої мечеті в Кордобі (нині кафедральний собор) у 785 р. пов'язане виникнення ісламської архітектури на Іберійському півострові та Північній Африці. Ця мечеть відома своїми величними арками. Апогеєм магрибської архітектури стала — Альгамбра — розкішна фортеця-палац у Гранаді. Її стіни прикрашені стилізованими рослинними мотивами, арабськими надписами та арабесками; вкриті глазурованою плиткою.

Навіть після закінчення Реконкісти тривав ісламський вплив на іспанську архітектуру

Індо-ісламська архітектура

Мусульманська архітектура Індії сформувалася під впливом традицій перської архітектури. Проте індійська архітектурна школа відрізняється від перської передовсім матеріалами, що застосовувалися під час будівництва.

Найвидатнішим прикладом індо-ісламської архітектури вважається Тадж Махал, будівництво якого було закінчене у 1648 р імператором Шахом Джаханом на пошанування пам'яті про свою дружину Мумзат Махал

Османська архітектура

Ісламська архітектура Туреччини розвивалася під впливом Візантії, Персії та Сирії. Турецькі архітектори створили власний тип купола. Понад 500 років принципи візантійської архітектури (собор св. Софії) слугували основою для будівництва більшості мечетей.

Османи оволоділи технікою будівництва будівель з великим внутрішнім простором під невагомими на вигляд, але масивними куполами, й досягли неперевершеної гармонії між зовнішнім та внутрішнім простором