9. Система фінансового права як галузі права, галузі законодавства та учбової дисципліни.

Фінангсове право - це самостійна галузь права із визначеним предметом та методами правового регулювання.

Фінансове право - це галузь законодавства, що є сукупністю законів та інших нормативно-правових актів, у яких фінансово-правові норми мають своє зовнішнє вираження і становлять джерело фінансового права.

Фінансове право - це навчальна дисципліна у системі загальноправових курсів, що являє собою системне викладення теоретичного та прикладного матеріалу з метою підготовки кваліфікованих кадрів, які здатні аналізувати складні процеси у сфері фінансової діяльності держави.

10. Джерела фінансового права.

Джерела фін права – це нормат-прав акти, санкціонований звичай, прецедент, міжнародні угоди... Види джерел фін.права: 1) загальнодержавні республіканські місцеві; 2) нормативні акти (містять норми загал характеру, прийняті компетентними органами в загальному порядку); ненормативні акти;

До джерел фін права належать: Конституція - Основний Зак України; загальні та спец закони; постанови ВРУ; укази Президента; постанови та декрети Кабміну; відомчі норм-правові акти (постанови Правління НБУ; накази Міністра фінансів; розпорядження Держ казначейства України тощо); міжнародні правові акти, звичаї та стандарти, що ратифіковані парламентом та входять до національного законодавства. Фін законодавство характеризується системністю, яку, поряд із іншими характеристиками, йому надають правила ієрархії норм, що містяться у правових актах. Використання цих правил дає можливість у разі виникнення колізій між нормат-правовими актами віддати перевагу одному нормат-правовому акту над іншим. Різні правила ієрархії нормат-правових актів зводяться до правил вертикальної та горизонтальної ієрархії.

11. Наука фінансового права.

Фін.п-во як наука містить сукупність знань, категорій, положень, що відображають зміст фін-прав. норм, особливості їх застосування на практиці. Наука фін права узагальнює наукові дослідження вчених юристів-фінансистів. Будучи суспільною наукою, фін право коригується поглядами, дослідженнями в галузі конституційного, адміністративного права та ін. Це пов’язано насамперед з тим, що предметом вивчення фінансово-правової науки є суспільні процеси, що визначаються рухом публічних грошових фондів.

12. Фінансово-правова норма: поняття, ознаки, особливості.

Правова норма – це загальнообо»язковий, писаний, виражені в категор.формі приписи компетентних органів, що створюють правила поведінки для суб»єктів правовідносин у галузі стабілізації, розподілу та використання публічних фондів коштів. Основне призначення : регулювання відносин фін.діяльності. В нормах фін права містяться загальнообов»язкові, категоричні приписи, вони виключають зміну умов та обставин, можливість вибору моделі поведінки.

Фінансово-правові норми - це загальнообов'язкові приписи компетентних органів державної влади та місцевого самоврядування з приводу мобілізації, розподілу й використання коштів централізованих та децентралізованих фондів, що виражені у категоричній формі й забезпечені силою державного примусу. Види фін-пр. Норм: 1) матеріальні, що закріплюють види та обсяг доходів і видатків відповідних фондів. Вони визначають матеріальний зміст юридичних прав та обов’язків учасників фінансових правовідносин; 2) процесуальні, що закріплюють порядок (процедуру) дій у напрямках мобілізації, розподілу та витрачання фондів. Фінансове право, на відміну від інших галузей права, поєднує в собі матеріальні й процесуальні норми. Структура фін-прав норм це складові частини, в яких відбиваються особливості фін. відносин. ГІПОТЕЗА (передбачає умови, за яких виникають права, обов»язки у галузі фін діяльності), ДИСПОЗИЦІЯ (розкриває зміст правила поведінки; встановлює права та обов»язки), САНКЦІЯ (передбачає наслідки за невиконання або неналежне виконання приписів норми, визначає вид і міру юридичної відповідальності порушників).

Фінансово-правові санкції: 1) зазвичай мають грошовий характер, їх застосовують у вигляді штрафу, пені, примусового списання коштів, припинення фінансування тощо; 2) поширюються на всіх учасників фінансових правовідносин; 3) поєднують у собі правовідновлювальні й карні (штрафні) елементи, тобто не тільки здійснюється покарання винної особи, а й забезпечується належне виконання ЇЇ фінансового обов’язку; 4) відображають безпосередній зв’язок з фінансово-правовою відповідальністю.

Структура фінансово-правовнх норм, тобто їх внутрішня будова, складові частини (елементи), не відрізняється від структури норм інших галузей права, але в складових частинах відбиваються особливості суспільних відносин, які ними регулюються. Гіпотеза фінансово-правових норм визначає умови, за яких можуть виникати у громадян І організацій передбачені нормою юридичні права й обов'язки у галузі фінансової діяльності. Ці умови завжди виражені конкретно. Основою норми є диспозиція, що вказує, якою має бути поведінка сторін фінансових відносин за наявності передбаченихгіпотезою фактичних обставин. Вона містить вимоги норми, встановлює права Й обов'язки суб'єктів фінансових відносин і завжди виражена в безумовно визначеній формі. Гіпотеза норми, що міститься в статті податкового закону, визначає умови, за яких сплачується податок: наявність самостійного джерела доходів. Диспозиція приписує означеним суб'єктам сплачувати податок.