17.Методики та показники оцінки інтенсивності конкуренції.

Для визначення рівня інтенсивності конкуренції на конкретному ринку використовують 3 основні групи методик:

1) через розподіл ринкових часток між конкурентами,

2) шляхом оцінки темпів зростання ринку,

3) через оцінку рентабельності ринку.

Розподіл ринкових часток та інтенсивність конкуренції

До показників, які часто використовують для аналізу інтенсивності конкуренції, відносяться: чотирьохчастковий показник концентрації та індекс Герфіндаля-Гіршмана.

Для оцінки характеру розподілу ринкових часток між конкурентами як правило користуються чотирьохчастковим показником концентрації (CR4), який показує ступінь монополізації ринку і є величиною, зворотною до інтенсивності конкуренції. Він розраховується за формулою:

,

Суттєвим недоліком коефіцієнта концентрації є те, що він не враховує загальну кількість фірм, які діють в певній галузі. До того ж він нечутливий до різних варіантів розподілу часток між конкурентами.

Цих недоліків позбавлений індекс Герфіндаля (Іh).

Індекс Герфіндаля дозволяє здійснити оцінку розподілу ринкових часток за допомогою суми квадратів ринкових часток конкурентів. Значення індексу зростає при зростанні рівня концентрації в галузі і сягає 1 при чистій монополії (в галузі, де діє 100 рівнопотужних підприємств з рівними частками Іh=0,01). Обраховується за формулою:

,	0 Іh1 або 0 Іh10000

У відповідності до різних значень коефіцієнта концентрації й індексу Герфіндаля-Гіршмана виділяють три типи ринків

Таблиця 2.

Типи ринків за рівнем концентрації

№	Тип ринку	Значення CR4, %	Значення Ih	Рівень інтенсивності конкуренції
1.	Висококонцентрований	від 70 до 100	від 2000 до 10000	низький
2.	Помірноконцентрований	від 45 до 70	від 1000 до 2000	середній
3.	Низькоконцентрований	менше 45	менше 1000	високий

З практики бізнесу відомо, що існує певна критична пропорція часток двох незалежних конкурентів, коли прагнення до зміни цієї пропорції згасає. Звичайно цю пропорцію визначають як 2 до 1 і більше. З іншого боку, найбільша конкурентна активність спостерігається при наближеній рівності ринкових часток. Тому для врахування впливу розподілу ринкових часток між конкурентами на інтенсивність конкурентної боротьби доцільно також застосувати квадратичний коефіцієнт варіації, який дорівнює відношенню середньоквадратичного відхилення часток (σ(D)) до їх середньоарифметичного значення (Dcp). Чим вище квадратичний коефіцієнт варіації, тим нижче інтенсивність конкуренції та навпаки.

Формули для розрахунків мають вигляд:

, або

де Ud – рівень інтенсивності конкуренції на досліджуваному ринку, виміряний на основі оцінки ступеня подібності часток конкурентів;

– квадратичний коефіцієнт варіації ринкових часток конкурентів.

Темпи росту ринку та інтенсивність конкуренції

Для оцінки впливу темпів зростання ринку на інтенсивність конкуренції Г.Л. Азоєв пропонує наступний показник:

,

де Uтр – показник інтенсивності конкуренції, який враховує темпи зростання обсягів продаж на досліджуваному ринку;

Тр – річний темп зростання обсягів продаж на відповідному ринку, %;

140% і 70% – верхнє і нижнє граничні значення річних темпів зростання ринку, встановлені на основі дослідження практики бізнесу [3, с. 42].

Г.Л.Азоев дотримується наступної логіки: Чим вище темпи росту ринку, тим більше його ємність, тим менш напруженою представляється боротьба за споживача серед конкурентів. І навпаки. Чим менше темпи росту, а особливо в ситуації, коли вони стають негативними, тим більше загострюється боротьба за кожного споживача. З цього випливає, що інтенсивність конкурентної боротьби при цьому збільшується.

Визначимо шкалу значень показника Uтр і рівень інтенсивності конкуренції при різних темпах зростання річних обсягів реалізації продукції галузі (див. табл. 3).

* Темп зростання показує, у скільки разів поточний рівень показника більший від базового рівня. Темпи зростання виражаються як у коефіцієнтах, так і в процентах [9, с. 133-134]. У запропонованій шкалі, наприклад, темп зростання 70% показує, що обсяги продаж збільшились в 0,7 рази, тобто – скоротились на 30 %.

Рентабельність ринку та інтенсивність конкуренції

Іншим важливим економічним фактором, який визначає інтенсивність конкуренції, є середньогалузева рентабельність. Вплив цього фактору можна оцінити за допомогою формули:

Up = 1 – Pp ,

де Up – показник інтенсивності конкуренції, який враховує рівень рентабельності ринку (Pp).

Чим вище середньогалузева рентабельність, тим меншим є тиск конкурентного середовища і, отже, нижчим є рівень інтенсивності конкуренції.

Узагальнення часткових показників Ud , Uтр і Up можна здійснити на основі середньої геометричної:

Результати проведеного аналізу інтенсивності конкуренції можуть бути використані при формуванні конкурентних стратегій окремих фірм–виробників, при прийнятті рішень щодо входження нових підприємств у галузь або стосовно доцільності продовження функціонування в галузі існуючих продуцентів.

18.Сутність поняття “галузь”; необхідність та структура аналізу галузі.

Необхідною передумовою розробки дієвої конкурентної стратегії підприємства, визначення найбільш ефективних напрямків інвестування виступає проведення аналізу галузі. Галузь - сукупність підприємств, які випускають однорідну продукцію, використовують однотипну сировину та матеріали, характеризуються спільністю виробничо-господарської діяльності (технологічних процесів, складу обладнання, близьким складом та кваліфікацією кадрів) і конкурують за споживачів між собою.

Мета аналізу галузі - діагностувати структуру і динаміку галузі, визначити характерні для неї можливості і існуючі загрози, виявити ключові чинники успіху галузі і з урахуванням результатів оцінки розробляти стратегію поведінки підприємства на ринку.

Галузевий аналіз може включати [21]:

аналіз основних характеристик галузі (дозволяє отримати чітку картину галузі, в якій діє компанія; базується на використанні таких критеріїв, як: прибутковість галузі, розмір і структура ринку, життєвий цикл галузі, технологічні зміни в галузі; завдання аналізу - визначення меж галузі з точки клієнтів, конкурентів, постачальників, виробництва і обслуговування);

аналіз конкурентного середовища всередині галузі (одна з найбільш широко використовуваних і відомих методик галузевого аналізу модель п'яти сил Портеру, яка дозволяє виявити ті чинники, які мають критично важливе значення для конкуренції);

виявлення стратегічних груп і визначення ключових факторів успіху в цій галузі (поділ компаній в будь-якій галузі на стратегічні групи є доцільним, оскільки сприяє чіткішому визначенню тих компаній, з якими реально конкурує підприємство; визначення КФУ дозволяє керівникам зосередити зусилля на тому, що їх бізнес здатний робити краще, ніж конкуренти).

Загалом, порядок проведення аналізу галузі можна звести до семи послідовних етапів: визначення профілю галузі та її загальна характеристика; оцінка рушійних сил розвитку галузі; діагностування основних сил конкуренції; оцінка конкурентних позицій підприємств-суперників; аналіз найближчих конкурентів; визначення провідних (ключових) чинників успіху в галузі, їх оцінка; оцінка перспектив розвитку галузі [88].