4 Автори

1. Історія світової та української культури : підруч. для студ. ВНЗ / В. Греченко, І. Чорний, В. Кушнерук, В. Режко. – К. : Літера, [2005]. – 464 с. – ISBN 966-95287-8-Х.

2. Український орфографічний словник : близько 170 000 слів / за ред. В. М. Русанівського ; [уклали : В. В. Чумак, І. В. Шевченко, Л. Л. Шевченко, Г. М. Ярун] ; НАН України ; Укр. мовно-інформ. фонд ; Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. – Вид. 6-е, переробл. і допов. – К. : Довіра, 2006. – 960 с. – (Словники України). – ISBN 966-507-206-4.

3. Використання техногенної сировини для виготовлення кераміки / І. С. Субота, Т. І. Булка, О. А. Шмельова, Р. А. Шугайло // Буд-во України. – 2008. – № 2. – С. 22–23.

4. Реальны ли перспективы энергетического развития Украины? / А. И. Амошина, В. В. Федоренко, Н. Г. Белопольский, Д. К. Турченко // Економіка та держава. – 2007. – № 10. – С. 4.

5 Авторів і більше

1. Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки, 1918–1945 рр. : навч. посіб. для студ. ВНЗ / Баран З. А., Кипаренко Г. М., Мовчан С. П. [та ін.] ; за ред. М. Швагуляка. – Львів : Афіша, 2005. – 288 с. – ISBN 966-325-052-6.

2. Правова статистика : підручник / [авт. кол. : Моісєєв Є. М., Джужа О. М., Василевич В. В. та ін.]. – К. : Атіка, 2008. – 392 с. – ISBN 978-966-326-262-8.

3. Вища математика : навч. посіб. для студ. ВНЗ : у 2 ч. / Лиман Федір Миколайович, Власенко Віталій Федорович, Петренко Світлана Віталіївна та ін.]. – Суми : Університет. книга, 2006. – 624 с. – ISBN 966-680-230-9.

4. Нейтронні дослідження взаємодії молекул поверхнево-активних речовин в неполярному розчиннику / В. І. Петренко, Л. А. Булавін, М. В. Авдєєв [та ін.] // Укр. фіз. журнал. – 2008. – № 3. – С. 229–234. – Резюме рос., англ. – Бібліогр. : с. 233.

Газета

1. Урядовий кур’єр : газ. центр. органів виконав. влади України / засн. Кабінет Міністрів України ; голов. ред. Алла Ковтун. – 1990– . – К. : Преса України, 2008– . – Виходить у вівт., сер., четв., п’ятн. та суботу.

2008, 25 листоп., № 221 (3881).

Журнал

1. Вища школа : наук.-практ. журн. / засн. М-во освіти і науки України ; голов. ред. Вакарчук І. О. – 2001– . – К. : Знання, 2008– . – Щомісяч. – ISSN 1682-2366.

2008, № 8–10.

Дисертація

1. Панчишин Тарас Володимирович. Інвестиційна діяльність в умовах ринкової трансформації економіки України : дис. ... канд. екон. наук : 08.01.01 / Панчишин Тарас Володимирович. – Львів, 2005. – 214 с. – Бібліогр. : с. 192–205.

2. Мацевко Ірина Іванівна. Неославізм у суспільнополітичному житті Галичини (1908–1914 рр.) : дис. ... канд. іст. наук : 07.00.02 / Мацевко Ірина Іванівна. – Львів, 2001. – 200 с. – Бібліогр. : с. 171–200.

Автореферат

1. Мацюк Г. П. Кодифікація української мови в галицьких граматиках першої половини ХІХ ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / Мацюк Галина Петрівна ; Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні НАН України. – К., 2002. – 32 с.

2. Гуцуляк І. Г. Мовостиль українського поетичного бароко : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / Гуцуляк Ірина Георгіївна ; Чернів. нац. ун-т імені Юрія Федьковича. – Чернівці, 2005. – 20 с.

Картографічні видання

1. Історичний атлас Галичини [Карти] : карти, схеми, автентичні гравюри і печатки з праісторичних часів до ХХ ст. / уклад. Володимир Грабовецький. – Івано-Франківськ : [б. в.], 1996. – 49 с. : іл., карти, схеми. – ISBN –.

Електронні ресурси (віддалені)

1. Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі [Електронний ресурс] : електронні ресурси в науці, культурі та освіті : підсумки 10-ї Міжнар. конф. „Крим-2003” / Л. Й. Костенко, А. О. Чекмарьов, А. Г. Бровкін, І. А. Павлуша // Бібліотечний вісник. – 2003. – № 4. – С. 43. – Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03klinko.htm. – Загол. з екрану. – Дата доступу : 04.07.2010.

2. Масенко Л. Суржик як соціолінгвістичний феномен [Електронний ресурс] / Масенко Л. – Режим доступу : http://www.panianka.info/mova. – Загол. з екрану. – Дата доступу : 08.09.2010.

Опис з помилкою

1. Чарнецький [має бути Чарноцький] Адам Зоріан // Довідник з історії України (А–Я) / Ін-т іст. дослідж. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка ; вид-во „Генеза” ; [за заг. ред. І. Підкови і Р. Шуста]. – Вид. 2-е, доопрац. і допов. – К. : Генеза, 2001. – С. 1038–1039. – ISBN 966-504-179-7.

Рубрикація – це членування тексту на складники, графічне відділення одного складника від іншого, а також використання заголовків, нумерації та ін. Особливо важливою і часто вкрай необхідною для чіткого і повного сприйняття інформації є рубрикація текстів наукового та офіційно-ділового стилів.

Найпростішим і найпоширенішим видом рубрикації будь-якого тексту є виділення у ньому абзаців, тобто частин тексту, що виражають одну відносно закінчену думку. Графічно початок нового абзацу (нової думки) позначається відступом праворуч (5 знаків машинопису) від початку рядка.

Класичний абзац має три частини:

• зачин (формулює тему абзацу – про що йтиметься);

• фраза (містить основну інформацію абзацу);

• коментар (підсумок усього абзацного змісту).

Правильне виділення і оформлення абзаців дозволяє читачеві чітко і легко сприймати текст. Натомість, про низьку культуру писемного мовлення укладача тексту свідчать непомірно великі блоки інформації, зведені в один абзац, невиділення графічно початку абзацу або оформлення кожного речення тексту окремим абзацом.

Виділення більших структурних за змістом частин текстів різних стилів часто досягається за допомогою надання тексту в цілому та окремим його частинам заголовків. Сучасні норми озаглавлення тяжіють до розумної мінімальності заголовків.

Заголовок повинен:

1) точно відповідати змістові документа або його частини;

2) бути логічно повноцінним – недвозначним і несуперечливим;

3) бути по можливості якнайкоротшим.

Заголовки як засіб рубрикації тексту є необхідним компонентом традицій­ної системи рубрикації. Поруч із заголовками у цій системі активно застосо­ву­ється і графічне або словесне найменування більших за абзац рубрик тексту (параграфів, розділів, частин, глав та ін.) та їх нумерування.

У традиційній системі нумерація частин тексту може доповнювати члену­ван­ня тексту на абзаци (нумерують тези, правила, пункти тощо) або використо­ву­ється всередині абзаців для оформлення якихось переліків тощо.

Обираємо той чи інший варіант нумерації залежно від змісту, логічної струк­тури тексту, його обсягу: у невеликому, простому тексті користуємося для рубрикації однотипними графічними знаками (літерами або цифрами), у біль­шому та складнішому за структурою будемо вдаватися до використання графіч­них знаків різних типів. Необхідно пам’ятати, що, нумеруючи систему нуме­ра­ції складових частин тексту, треба враховувати традиції, що склалися, і нумеру­вати найбільші, значні за обсягом частини тексту (глави, розділи) – римськими циф­рами (І, ІІ, ІІІ), підрозділи в межах глав і розділів – арабськими (1,2,3), пунк­ти в межах розділів, параграфи – малими літерами в алфавітному порядку (а, б, в).

При оформленні переліків всередині абзацу (речення) використовується також спеціальний знак – тире, що починає кожен пункт переліку, або спеці­альні вставні слова по-перше, по-друге, по-третє і т.д.

Нумеруючи рубрики, необхідно дотримуватися таких правил:

- рубрики можуть нумеруватися лише тоді, коли є хоча б два однорідні елементи переліку;

- однорідні засоби нумерації (слова, цифри, букви) можна використову­вати тільки до однотипних частин;

- комбіновані способи нумерації вимагають точного дотримання правил нумерації.

Чіткість, зрозумілість і точність сприйняття тексту залежить і від дотримання пунктуаційних правил оформлення синтаксичних конструкцій з переліками.

Основні пунктуаційні правила перелічувальних конструкцій такі:

1. Після рубрик переліку, якщо вони не складні за будовою, ставимо кому, якщо ж ускладнені однорідними членами речення, вставними конструкціями, зворотами, ставимо крапку з комою.

2. У кінці рубрик переліку, коли вони досить поширені і кожна з них становить закінчене речення, ставиться крапка. Якщо окремі рубрики тексту, що починаються з абзаців (і нумеровані, і ненумеровані), закінчуються крапкою, то перше слово після двокрапки пишеться з великої літери.

3. Перед словами а саме, як-от, як та іншими, що стоять у реченні з одно­рідними членами після узагальнюючих слів, ставиться кома, а після них дво­крапка. (Наприклад: «Практика визначила суттєві для ділового спілкування три групи знаків несловесного зв’язку, а саме: 1) знаки щирості та захоплення; 2) оціночні жести та пози й 3) знаки захисту»). Перед узагальнюючим словом, що стоїть після однорідних членів речення, ставиться тире (може стояти кома і тире).

4.Позначення (нумерація) рубрик переліку може бути буквеним (а), б), в)), цифровим (1), 2), 3)), словесним (по-перше, по-друге, по-третє). Після цих позначень може ставитися крапка, тоді речення починається з великої літери, а фразу закінчуємо крапкою. Але здебільшого буквені позначення подаються без крапки і після них перше слово переліку починається з малої літери, а цифрові позначки мають крапки після цифр без дужок. Словесна нумерація передбачає здебільшого завершення речення, крапку в його кінці, кому після вставного слова по-перше, по-друге і т.д.

Варіант 1. Інвентаризації підлягають:

а) склади, б) бібліотеки, в) кабінети…

Варіант 2. На кафедрі повинні бути такі документи:

1. протоколи засідань,

2. плани роботи (навчальні, наукові, виховні),

3. індивідуальні робочі плани викладачів.

Варіант 3. Ухвалили:

1. Класним керівникам провести батьківські збори, на яких проаналізувати результати 1 навчального семестру.

2. Голові методоб’єднання підготувати проект плану роботи.

Варіант 4. Вважати що з метою подолання виявлених недоліків необхідно про­вести реорганізацію клубів за інтересами, для чого: по-перше, прове­с­ти опитування думки студентської молоді про цю форму роботи; по-друге, вивчити досвід Київського університету в справі організації дозвілля студентів.

Увага! Слід пам’ятати, що для системи буквеної рубрикації літери ґ, є, з, і, ї, й, о, ч, ь не використовуються.

Останнім часом значного поширення набула нова система нумерації час­тин тексту. Ця система передбачає використання лише арабських цифр і дає змо­гу обійтися без заголовків та інших засобів словесного або графічного ви­ді­лення структурних частин тексту. Зручним у новій системі є також і те, що но­мер кожної рубрики містить повну інформацію про місце її у структурі розділу, глави, частини та тексті в цілому.

Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті змісту й позначаються арабськими цифрами без крапки: 1, 2, 3 й т.д.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера підроз­ділу, відокремлених крапкою: 1.1, 1.2, 1.3 й т.д.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу й порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового но­ме­ра пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять: 1.1, 1.2 або 1.1.1, 1.1.2

Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати за винятком додатків, порядковими номерами. Номер підпункту складається з номера роз­ділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту й порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою: 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 і т.д.

Правила цитування.

Дотримання специфічних правил вимагають цитати. Вони можуть бути у віршованій і в прозовій формі. Віршовані (обсягом у строфу або півстрофу) рекомендуємо виносити на новий рядок, записувати без лапок, розташування пропорційно на аркуші (це позбавляє неточностей у написанні кожного рядка строфи з великої чи малої літери, що при записуванні суцільним текстом слід враховувати. Цитати ж із прозових творів (або окремі слова іншого автора) записуємо як пряму мову, тобто беремо її в лапки. Щоправда, великі за обсягом цитати теж можна виносити в наступний рядок, але записувати весь текст треба, змістивши його вправо відносно основного тексту. У цитатах слід зберігати всі особливості авторського написання, не можна змінювати жодного слова, на місці пропущених слів ставимо три крапки; коли якесь слово потребує пояснення, то вказуємо, що це пояснення наше (наприклад, ”І якби вони (минулі покоління. – І. Г.) не зберегли мову – цей нетлінний національний скарб, нас би вже не було як українців”). Якщо в цитаті підкреслюють слово чи частину фрази, то після цитати в дужках указуємо: (підкреслення наше. – І. Г.); якщо слово виділяємо в друкованому тексті курсивом чи напівжирним шрифтом, зазначаємо: (виділено нами. – І. Г.). Цитату слід подавати у властивому їй колориті, у точному її значенні, без найменшої видозміни.

Цитування можна застосовувати у писемній і в усній формі мовлення. Вправність у цих випадках залежить від знання предмета мовлення, досвіду людства у цій галузі та від почуття міри в посиланнях на чужі здобутки.

В иди скорочень
загальновживані	спеціальні	локаль­ні

До загальновживаних, які використовуються в більшості видів літерату­ри, належать скорочення:

а) після переліків;

б) перед іменами та прізвищами;

в) перед географічними назвами;

г) при цифрах;

д) при посиланнях.

До спеціальних належать скорочення в бібліографічних описах.