Тема 17. Цінова політика підприємств агропродовольчого комплексу

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

У попередній темі було з'ясовано, що на ефективність агропромис­лового виробництва істотно впливають ціни на продукцію, яку вироб­ляють аграрні й переробні підприємства та АПФ. Тому проблемі цін і ціноутворення потрібно приділити особливу увагу. Насамперед слід ґрунтовно засвоїти визначення ринкової ціни, а також з'ясувати, чому в макроекономічному плані ціна розглядається як глобальний критерій, що характеризує кон'юнктуру ринку. Водночас потрібно детально про­аналізувати ціноутворювальні фактори вищого рівня (співвідношення між попитом і пропонуванням, зміна курсу валюти, купівельна спро­можність населення тощо) і нижчого рівня, які виявляються в процесі безпосередніх взаємовідносин суб'єктів ринку (умови постачання това­ру, канали дистрибуції тощо).

Майбутнім економістам необхідно пам'ятати, що в ринковій еконо­міці діють кілька видів цін. Важливо у зв'язку з цим добре засвоїти сутність оптових і роздрібних цін та з'ясувати, за яких умов ці види цін набувають форми готівкових і кредитних. Водночас треба скласти чітке уявлення про внутрішню структуру згаданих цін, що безпосередньо відбивається на їхньому рівні (оптова ціна підприємства, оптова ціна продажу, роздрібна ціна). Крім того, потрібно знати, коли в укладених угодах ціни називають базовими, а коли — цінами фактичних угод, атакож — що потрібно розуміти під ціною пропонування, біржовим ко­тируванням, підтримувальною ціною, світовою ціною і трансфертними цінами. Під час дальшого вивчення теоретичних засад формування цін у ринковій економіці потрібно зосередити увагу на понятті конкурент­ної ціни, а також на тактиці підприємств, які виробляють товар, анало­гічний товарам головних товаровиробників-конкурентів. Обов'язково слід проаналізувати (графічним способом), як змінюється частка під­приємства на ринку від співвідношення ціни підприємства з конкурент­ною ціною. У ціноутворенні потрібно також ураховувати і витрати на виробництво продукції. Читач у змозі це питання вивчити глибше, ви­конавши завдання 17.1.

Оскільки студенти спеціалізації «Економіка агропромислових фор­мувань» готуються як майбутні фахівці для агропромислового вироб­ництва, їм вкрай важливо ґрунтовно засвоїти особливості ціноутворен­ня в сільському господарстві. Зокрема, потрібно знати, що через дію рентного принципу ціноутворення аграрні підприємства і АПФ, які мають середні та ліпші за родючістю землі, крім «нормального» при­бутку одержують і диференціальну ренту. Бажано, щоб читач на графі­ку простежив, як формується структура доходів тих підприємств, які використовують різні за якістю земельні ділянки, в яких випадках вони можуть зазнати збитків і яку тактику можуть вибрати такі суб'єкти гос­подарювання, щоб їх уникнути. Необхідно також пам'ятати, що важли­вою особливістю ціноутворення і ціни на сільськогосподарську проду­кцію є те, що для більшості її видів притаманне сезонне коливання цін. У зв'язку з цим необхідно з'ясувати, яких заходів треба вживати на макро- і мікрорівні, щоб знизити негативний вплив цього фактора. Читач має змогу детальніше вивчити це питання, виконавши завдання 17.3.

Важливо також не пропустити повз увагу й умови формування цін на екологічно чисту (так звану органічну) сільськогосподарську продук­цію, виробництво якої набуває дедалі більшого поширення в країнах з розвиненою ринковою економікою. Започатковане таке виробництво і в деяких аграрних підприємствах України¹. Особливо слід запам'ятати, що такі ціни не мають бути низькими для виробника і водночас вони не повинні гальмувати збут, отже, не мають бути надто високими для по­купців, які готові купити екологічно чисту сільськогосподарську про­дукцію за значно вищими цінами порівняно з цінами на продукцію, що виробляється за інтенсивними технологіями. Ціну пропонування еколо­гічно чистої продукції рослинництва можна визначити за формулою

СЕП + у ЦЕП =Пр

у ЕП У де С_ЕП — собівартість одиниці органічної (екологічно чистої) продук­ції; ОП₃ — операційний прибуток на гектар посіву за інтенсивної тех­нології; У_ЕП — урожайність культури, одержаної за органічної техно­логії; П_р — премія за ризик, коефіцієнт більший від одиниці.

Читачеві важливо знати, що в ринковій економіці ціна є тим орієн­тиром, який дає змогу товаровиробникам приймати правильні рішення стосовно того, що саме виробляти, коли виробляти і скільки, а також що саме і в якій кількості купувати. Слід скласти чітке уявлення про те, в який спосіб ціни виконують стимулювальну, синхронізувальну і сиг­нальну функції. Це дасть змогу правильно зрозуміти раціоналізм пове­дінки на ринку виробників товару і покупців (споживачів), а також діа- лектичність суперечності між їхніми інтересами, яка стимулює вироб­ництво в напрямі збільшення випуску потрібних і якісних товарів за прийнятними цінами. Водночас потрібно усвідомити, що в умовах рин­ку ціни мають бути адаптивними, тобто оперативно реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища. У зв'язку з цим необхідно знати, якими способами може здійснюватись адаптація цін залежно від конкретної ситуації.

Майбутнім фахівцям економічного профілю вкрай важливо ґрунтов­но засвоїти питання цінової конкуренції і цінової конкурентоспроможно­сті. Зокрема, необхідно знати причини виникнення цінової конкуренції, механізм її вияву, обставини виникнення «цінових воєн», а також про можливість виникнення негативних наслідків для тих товаровиробників, які в процесі цінової конкуренції пішли на надмірне зниження ціни, не врахувавши психологічного фактора — поведінки потенційних покупців. Необхідно ґрунтовно засвоїти сутність поняття «цінова конкурентоспроможність», методику визначення цінової конкурентоспроможності і важ­ливість досягнення підприємствами високого значення цього показника для зміцнення своєї позиції на ринку. Слід усвідомити при цьому суть так званої мінімальної ціни, умови її виміру на підприємствах, а також важливість зниження її рівня проти мінімальної ціни конкурентів для до­сягнення вищої цінової конкурентоспроможності. Ґрунтовніше дане пи­тання читач може засвоїти, виконавши завдання 17.2.

Для глибокого розуміння будь-якої проблеми, у тому числі пробле­ми цін, необхідно вивчити її в історичному аспекті. Це дасть змогу пра­вильно оцінити стан її розв'язання на сучасному етапі й окреслити мо­жливі напрямки пошуку більш раціональних варіантів такого розв'язан­ня в майбутньому. З огляду на сказане читачеві варто простежити, як змінювалося за роки незалежності законодавчо-правове поле України в галузі цін і ціноутворення, звернувши особливу увагу на ті серйозні прорахунки, що були допущені в цей період і внаслідок яких став істо­тно поглиблюватись диспаритет цін на сільськогосподарську продук­цію і промислову продукцію, що виробничо споживається сільськогос­подарськими товаровиробниками.

Потрібно знати, що станом на 2010 р. на сільськогосподарську про­дукцію і продовольство існували договірні ціни, вільні ринкові ціни, регульовані ціни і граничні ціни. Необхідно з'ясувати суть кожного з названих видів цін і особливості їх формування на ринку України. Так, наприклад, Кабінетом Міністрів України ухвалена постанова № 373 від 17.04.08, якою запроваджено порядок формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання. Цим порядком передбачено, що оптова ціна продовольчого товару розраховується на підставі повної планової собівартості виробництва з урахуванням ви­значеного вповноваженим органом з регулювання цін нормативу рен­табельності без податку на додану вартість або інших податків і зборів, що нараховуються суб'єкту господарювання — покупцеві товару. Фор­малізовано регульована ціна на окремі продовольчі товари має вигляд:

Ц = (ВС + В_а + Вз + Вф) ■ Р,

де ВС — планова виробнича собівартість продовольчого товару (прямі матеріальні витрати, прямі витрати з оплати праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі ви­трати); В_а — планові адміністративні витрати (загальногосподарські ви­трати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництвом, які є розподіленими за нормативної потужності відповідно до сумарного обся­гу виробництва продовольчих товарів); В_з — планові витрати зі збуту то­вару; Вф — планові фінансові витрати, пов'язані з виробництвом продо­вольчого товару (витрати зі сплати відсотків за користування кредитами та витрати, пов'язані із залученням кредитів для виробництва продоволь­чих товарів, крім фінансових витрат, що включаються до вартості квалі­фікаційних активів); Р — норматив рентабельності виробництва продо­вольчого товару. Крім того, варто простежити за динамікою і сучасним рівнем цін на основні види сільськогосподарської продукції як на внут­рішньому, так і на зовнішньому ринках, а також спробувати узагальнити причини, що справили і справляють істотний вплив на коливання цін, а отже, на доходи аграрних підприємств та АПФ.

На особливу увагу під час вивчення даної теми заслуговує питання методів визначення рівня ціни пропонування. Потрібно знати сутнісні і методичні підходи до застосування таких методів, як «середні витрати плюс прибуток», «за рівнем поточних цін на аналогічну продукцію конкурентів», метод «пробного продажу в різних сегментах ринку — за рівнем попиту», установлення цін на підставі результатів закритих тор­гів. Потрібно орієнтуватись і в інших підходах до встановлення ціни пропонування.

Скажімо, нерідко використовується метод установлення цін з ура­хуванням транспортних витрат до базисного пункту, який являє собою певний географічний район (область, місто). Отже, у ціну включають ці транспортні витрати незалежно від того, куди транспортуватиметься товар. Існує також метод установлення цін з різними знижками, метод установлення цін за місцем походження товару (товар передається транспортній організації за умови «франко-вагон»). Це означає, що піс­ля цього відповідальність за товар, а отже, усі права на нього перехо­дять до покупця.

Важливо опанувати методичні підходи до визначення ціни на товар для експорту. Наприклад, ціна FOB вміщує: виробничу собівартість то­вару, витрати на доробку і передпродажну підготовку, на транспорту­вання FOB і страхування FOB, оплату ліцензій, мита, митних зборів. Якщо всі ці витрати підсумувати, дістанемо повну собівартість на умо­вах FOB. Додавши до них бажаний прибуток, визначимо контрактну ціну пропонування FOB. Ціна CIF визначається на аналогічних засадах, але з тією особливістю, що в неї включають витрати на транспортуван­ня CIF внутрішнє і транспортування CIF зовнішнє, на страхування CIF внутрішнє і зовнішнє.

Читачеві потрібно знати конкретний механізм установлення рівня ціни пропонування з урахуванням гуртової ціни підприємства, акцизно­го збору, податку на додану вартість і торговельної надбавки. Опанува­ти це питання допоможе виконання завдання 17.4. Для засвоєння особ­ливостей визначення рівня ціни в молокопродуктовому підкомплексі пропонується виконати завдання 17.5. В агропромисловому виробницт­ві нерідко приходиться приймати рішення щодо вибору терміну прода­жу продукції з урахуванням певних чинників. Це досить непросте за­вдання. Тому для його опанування необхідно виконати завдання 17.6.

Потрібно також ураховувати, що ціна є важливим інструментом аналізу виробничих та економічних параметрів діяльності підприємст­ва. Тому необхідно знати, як з її допомогою можна визначити беззбит­ковість виробництва продукції у плановому періоді за певного рівня су­купних витрат і як розрахувати ступінь ризикованості на стадії вироб­ництва і на стадії реалізації продукції. Для засвоєння методичних під­ходів до розв'язання цих питань потрібно виконати завдання 17.7.

Варто мати на увазі, що вибір методу ціноутворення і механізму встановлення рівня ціни є важливим, але не єдиним етапом в розробці цінової політики підприємства. У зв'язку з цим потрібно усвідомити сутність поняття «цінова політика», її роль і значення в діяльності під­приємства з урахуванням типу ринку. Важливо пам'ятати, що в проце­сі управління цінами можуть бути використані різні види політики цін залежно від того, яких цілей намагається досягнути підприємство в коротко- і довгостроковому періодах. Зокрема, слід знати сутність та умови застосування таких різновидів політики: поступового зниження цін; проникнення; «знімання вершків»; диференціювання цін; «шику­вання» цін; престижних цін; гнучких і стабільних цін; цінової політики виживання.

Одним із ключових питань теми, яке заслуговує на особливу увагу, є паритет цін на сільськогосподарську продукцію і на продукцію проми­словості, що виробничо споживається аграрними підприємствами. Не­обхідно знати мету встановлення паритетності цін, а також методику визначення індексу паритету за міновою концепцією (Commodity-Terms-of-Trade), а також за дохідною концепцією (Income-Terms-of-Trade). Ба­жано простежити, як за роки реформ наростав диспаритет цін і який рі­вень індексу паритету за міновою концепцією склався за останні роки.

Потрібно детально з' ясувати, як саме диспаритет цін впливає на під­вищення собівартості сільськогосподарської продукції безпосередньо і через який механізм цей диспаритет зумовлює подорожчання сільсько­господарського виробництва опосередковано. Розуміння цього питання і характеру дії інших чинників, що збільшують витрати аграрних під­приємств і АПФ, дасть змогу читачеві з'ясувати основні підходи до пом'якшення диспаритетності цін через систему заходів, що забезпе­чують паритетність доходів.

Завдання 17.1. З урахуванням економічних інтересів АПФ визнач­те орієнтовну оптову ціну підприємства (ціна пропонування) 1 т насін­ня соняшнику, яка буде братись як орієнтир у переговорах з потенцій­ними покупцями під час укладення з ними угод купівлі-продажу даного виду продукції.Вихідна інформація. Для розрахунку ціни пропонування економіч­ною службою АПФ підготовлена така інформація: