10.Криміналістична профілактика.

як діяльність уповноважених суб’єктів і напрям наукових досліджень, базується на загальних кримінологічних рекомендаціях щодо встановлення причин і умов, що сприяють конкретним злочинам, вживанню спеціальних криміналістичних заходів для їх профілактики, запобігання і припинення. Виходячи з цього, сутність криміналістичної профілактики — це сфера практичної діяльності та один із наукових напрямів криміналістичної науки.

Правову основу попередження злочинів становлять норми різних галузей права. Відповідні положення, що стосуються попереджувальної діяльності, містяться в ряді міжнародних правових актів: Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про цивільні і політичні права, Кодексі поводження посадових осіб з підтримання правопорядку, Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживань владою та ін. Правові основи криміналістичної профілактики злочинів містяться у відповідних нормах КПК, законах України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про судову експертизу» та інших нормативно-правових актах.

Встановлення причин злочину й умов, що сприяли його вчиненню, є однією з обставин, які підлягають доказуванню у кримінальній справі. Так, відповідно до ст. 23 КПК при провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор зобов’язані виявити причини й умови, які сприяли вчиненню злочину. Орган дізнання, слідчий, прокурор, встановивши причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов (ч. 1 ст. 231 КПК). Суд, за наявності на те підстав, виносить окрему ухвалу (постанову), якою звертає увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, і вимагають прийняття відповідних заходів (ч. 1 ст. 232 КПК).

11.Зміст теорії криміналістичного прогнозування.

Формування змісту та структури криміналістичної прогностики є обов'язковим елементом процесу її становлення й розвитку. Суть теорії цієї науки - матеріалізований сукупний результат пізнання, який отримується в міру дослідження, розробки окремих елементів предмета. У такому значенні предмет кри-міналістичної прогностики стає організуючим началом для її змісту. Отже, загалом змістом теорії криміналістичної прогностики є система знань, обсяг і структура якої змінюються відповідно до розвитку даної теорії. Чим глибше вдається проникнути в сут-ність кожного об'єкта багатоаспектного пізнання (прогнозу), тим більш багатим виявляється зміст даної теорії, ускладнюється її структурна схема (архітектоніка). При цьому зміст криміналістичної прогностики визначає її місце в загальній теорії криміналістики, зумовлює характер і специфіку зв'язків і відносин з окремими криміналістичними теоріями.

Звичайно, структура менш динамічна, ніж зміст, який дозволяє уявити досить усталену архітектоніку будь-якої теорії. Вчені-криміналісти намагаються розв'язати це завдання стосовно теорії криміналістичного прогнозування. Так, Р.С. Бєлкін елементами структури даної теорії пропонує вважати такі положення:

поняття та методологічні основи;

основні напрями;

поняття, зміст та види вихідних даних;

методики;

критерії та методи оцінки прогнозів;

шляхи та форми реалізації прогнозів .