26. Поняття та способи фіксації слідів транспортних засобів.

Сліди транспортних засобів - це сліди, які відображають зовнішню будову частин транспортного засобу: сліди - відображення (сліди коліс на ґрунті); предмети, що відокремилися від транспортного засобу (частки фарного скла); речовини (плями мастила).

Колісний транспорт залишає сліди статичного походження - сліди кочення, а під час різкого гальмування утворюються сліди динамічного походження -сліди гальмування. Сліди автотранспорту залишаються у вигляді відбитків протектора. Вони можуть бути об'ємними (на снігу, глині, іншому ґрунті) і поверхневими (на асфальті).

За слідами транспортного засобу можна визначити: групову належність (тип, марку, модель); ототожнити транспортний засіб або його частину; встановити деякі обставини розслідуваної події (напрямок руху, довжину шляху гальмування, швидкість гальмування, механізм і характер ушкоджень та ін.). Вивчення слідів дозволяє встановити: колію (відстань між середніми лініями слідів колес, встановлених на одній осі), базу (відстань між передньою та задньою осями), кількість осей та колес, ширину бігової доріжки, довжину кола колес.

Способи фіксації слідів транспортних засобів:

опис у протоколі;

фотографування;

виготовлення схем, замальовок;

копіювання;

виготовлення зліпків.

У протоколі слідчого огляду необхідно зазначати: місцезнаходження слідів і час їх виявлення; вид і стан ґрунту або покриття дороги, де виявлено сліди; вид слідів (об'ємні, поверхневі); кількість слідів, їх розташування між собою; ширину кожного сліду; глибину об'ємних слідів стосовно поверхні дороги; розмір колії; форму малюнка протектора шин, їх розміри, індивідуальні особливості; довжину сліду одного оберту колеса; довжину шляху гальмування; ознаки напрямку руху; ознаки шляху гальмування і ступінь його відображення.

Поверхневі сліди протектора можуть бути скопійовані на фотопапір або прошкурену листову гуму. У випадку виявлення слідів на картоні, фанері, папері, одязі потерпілого вони вилучаються в натурі.

З об'ємних слідів транспортних засобів виготовляють гіпсові зліпки (зліпки повинні бути завдовжки 600-700 мм). Для фіксації окремих деталей використовують полімерні матеріали.

27.Судова балістика — це галузь криміналістичної тех¬ніки, яка вивчає ознаки вогнепальної зброї і боєприпа¬сів, закономірності виникнення слідів їх застосування, розробляє засоби і методи збирання й дослідження та¬ких слідів для встановлення певних обставин розсліду¬ваних злочинів, а також рекомендацій щодо запобігання злочинам, пов'язаним із вогнепальною зброєю. У війсь¬ково-технічній галузі означає — це вчення про закони по¬льоту снарядів, випущених із вогнепальної зброї. У судо¬вій же балістиці досліджується вогнепальна зброя і на¬слідки застосування її зі злочинною метою. Дослідження зброї надає можливість висунути обґрунтовані версії, ви¬явити суттєві обставини у справі, встановити винну особу. Судова балістика пов'язана з іншими галузями знань. Найбільш близький зв'язок судової балістики з судовою медициною та судовою хімією, методи яких використову¬ються при дослідженні зброї та слідів пострілу. Судова ба¬лістика пов'язана також з іншими галузями криміналісти¬чної техніки — трасологією, судовою фотографією та ін.

Речовими доказами при використанні вогнепальної зброї можуть бути зброя та її частини, патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, пробоїни, пижі, несгорілі порошинки, при¬строї, пристосування і матеріали, що застосовувалися при кустарному виготовленні зброї та боєприпасів. Завдання судової балістики:

1) визначення властивостей вогнепальної зброї та боєпри¬пасів (наприклад, чи є вилучений у затриманого предмет вогнепальною зброєю; чи придатна зброя до стрільби; чи можливий мимовільний постріл із вказаної зброї та ін.);

2) визначення групової належності зброї та боєприпа¬сів або їх частин (наприклад, до якого виду чи зразку від¬носяться патрон, куля, гільза; зі зброї якої моделі (систе¬ми) відстреляно дану кулю, гільзу тощо);

3) ідентифікація зброї та боєприпасів (наприклад, чи з даної зброї відстреляна куля, гільза; з одного чи різних ек¬земплярів зброї відстреляні дві кулі або гільзи, які вияв¬лені в різних місцях; чи були куля і гільза до пострілу час¬тинами одного патрона та ін.);

4) встановлення окремих обставин застосування вогне¬пальної зброї (наприклад, відстань, з якої стріляли; на¬прямок пострілу; взаємне розташування зброї та пере¬шкоди; кількість пострілів та ін.).