Висновки

В результаті написання курсової роботи, було досягнуто вирішення поставлених завдань:

1. Міжнародна трудова міграція - це насамперед добровільний рух населення з одного центру накопи­чення капіталу до іншого. В цьому полягає економічна природа сучасної трудової міграції і її головна причина. Однак міжнародними трудовими мігрантами стають не лише безробітні, а й частина працюючого населення, для яких рушійним мотивом міграції є пошук вигідніших умов праці. Національні відмінності в заробітній платі є об'єктивним чинником міграції праці. Цей процес значною мірою залежить від гуманітарних, соціально-культур­них, екологічних, психологічних, правових, сімейних чинників.

2. Більшість країн, які активно імпортують трудові ресурси, є економічно-розвинутими і використовують селективний підхід при регулюванні імміграції: держава не перешко­джає в'їзду тих категорій працівників, які потрібні певній країні, обмежуючи в'їзд усіх інших. Переважна кількість мігрантів належать до категорії працівників, які готові за мінімальну плату виконувати і некваліфіковану роботу: буді­вельні, підсобні, сезонні, вахтові, муніципальні робітники. Кваліфіковані працівники дуже ціняться за кордоном.

В високорозвинених країнах практикуються програми стимулювання рееміграції. Проте, незважаючи на активні дії урядів країн-реципієнтів, більшість програм стимулювання рееміграції не досягли поставлених цілей: на початку їх здійснення ре­еміграція зростала і різко зменшувалася зі скороченням фінансування програм. Основною причиною їх низької ефективності є незацікавленість уряду країн, які експортують робочу силу, в її реекспорті і зменшенні обся­гів міграції.

   3.   Провідними міжнародними організаціями в сфері міграцій є Міжнародна організація праці та Міжнародна організація міграцій. Організації спрямовують спрямовують свої зусилля на сприяння оперативному реагуванню на нагальні міграцій­ні проблеми та стимулюють досягнення поваги до людської гідності мігрантів , захищають інтереси трудя­щих на основі соціального партнерства, поліпшують умо­ви праці.

4. Позитивним наслідком міжнародної трудової міграції є перерозподіл трудових ресурсів відповідно до потреб кра­їн, що найбільш динамічно розвиваються. Він призводить до концентрації працьовитого населення в головних еконо­мічних центрах, освоєння нових районів і їх природних ресурсів, підвищення матеріального добробуту і зростання професійного рівня десятків мільйонів людей. Країна, що приймає, отримує користь за рахунок змін на ринку робо­чої сили, а також завдяки позитивному впливу на держав­ний бюджет, тоді як країна еміграції втрачає в обох цих випадках.

5. Україна вийшла на арену різноспрямованих та різнохарак­терних міграційних процесів непідготовленою. Кількість поїздок за кордон різко збільшилась після здобуття Україною незалежності.

Досвід роботи за кордоном найчастіше мають жителі західних областей України, рідше мешканці Центрального та Східного регіонів і ще рідше жителі південних областей.

Жителі Східного і Центрального регіонів країни частіше за решту тру­дових мігрантів працюють у Росії та Білорусі. Мешканці південних об­ластей України, поступаючись в інтенсивності трудових поїздок за кордон своїм співвітчизникам із інших регіонів, знаходять роботу, як правило, в Росії, Німеччині, Польщі й частіше за них вирушають на заробітки до Туреччини

Доволі значним є потенціал молоді віком до 30 років, що бажає залучитися до практики закордонного заробітку . Чоловіки частіше за жінок планують вирушити працювати до інших країн .

Наявними позитивними результатами поширен­ня зовнішньодержавної трудової міграції для України є надходження іноземної валюти,зниження безробіття, зниження соціально-економічного напруження в країні.

Особливо серйозну загрозу економічній безпеці Україні створює досить потужний "відплив мізків" - виїзд за кордон представників інтелектуальної праці, науково-технічних кад­рів. Основними імпорте­рами робочої сили "вищої якості" є США, Канада, Велика Британія, Росія. Наслідком процесу відтоку кваліфікованих робітників є неможливість створення в перспективі конкурентних переваг національної економіки, а в стратегічній перспективі вірогідність зникнення галузей, які формують економічну безпеку держави

Основними невирішеними питаннями у сфері трудової міграції, які потребують врегулювання насамперед є забезпечення акумуляції валютних коштів трудових-мігрантів-українців та інвестування цих коштів в українську економіку, реорганізація органів державної вла­ди, удосконалення окремих поточних міграційних меха­нізмів; формування електронної системи обліку міжнарод­них трудових мігрантів, активізація заходів, спрямованих на формування конкурентоспроможного внутрішнього ринку праці; посилення правового і соціального захисту трудящих-мігрантів, а саме громадян України, які працюють за кордоном; удосконалення заходів запобігання нелегальним трудовим міграціям, залучення до України висококваліфікованих іноземних працівників, пере­важно етнічних українців, участь у міжнародних конфе­ренціях, форумах із проблем гуманізації ставлення до співвітчизників.

Трудові міграції в Україні були і надалі залишаються одними з найчисленніших серед усіх видів територіального переміщення населення. Тому посилення заходів державного регулю­вання різних форм міграцій набуває особливого значення і потребує адекватного наукового підходу, який враховує і узгоджує політичні, економічні та соціальні інтереси дер­жави.