- •Курсова робота
- •Розділ 1. Трудові міграцій в системі перерозподілу людських ресурсів світу
- •1. 1. Поняття міжнародна трудова міграція
- •1.2. Етапи розвитку міжнародної трудової міграції
- •1.3. Міжнародне регулювання трудової міграції
- •2.1. Міграційна політика країн-експортерів та країн–імпортерів трудових ресурсів
- •2.2. Вплив міжнародної міграції на світову економіку та соціальний-економічний розвиток територій
- •2.3. Система міжнародної трудової міграції в Україні
- •Висновки
- •Список використаних джерел
1.3. Міжнародне регулювання трудової міграції
Міжнародне регулювання трудової міграції – це встановлена міжнародними договорами система стандартів щодо регулювання трудової міграції, яку держава, яка приєдналася до відповідного договору (ратифікувала його), використовує в національному законодавстві.
Міжнародні організації, пов′язані з регулюванням міграційних процесів, можна поділити на дві групи:
1) інституції, які вирішують міграційні проблеми в аспектах своєї основної функціональної компетенції: МОП, МОМ, ПРООН, ЮНЕСКО, ВООЗ та ін.;
2) міжнародні органи, пов′язані метою міжурядової кооперації з упорядкування саме міграційних процесів та статусу мігранта: Міжнародна організація міграцій, Управління Верховного Комісара ООН із справ біженців, Міждержавний фонд допомоги біженцям і вимушеним переселенцям (на рівні СНД).
Окрім вищеназваних суб′єктів міжнародного регулювання можуть бути різноманітні об′єднання держав: Рада Європи, Європейських союз, СНД, які здійснюють різноманітні заходи з питань трудової міграції та захисту прав мігрантів .
Центральне місце в регулюванні цього питання належить ООН - суб′єкту міжнародного регулювання міграцій та її спеціальному підрозділу Міжнародній організації праці (МОП), яка за допомогою Конвенцій регулює всю сукупність економічних прав трудящих-мігрантів. З 1946 р. у рамках МОП розроблено близько 140 міжнародних Конвенцій та приблизно стільки рекомендацій.
Найбільш важливим серед цих актів з точки зору інтернаціонального ринку праці є Конвенція №97 про трудящих мігрантів 1949 року, що затвердила національний режим щодо іноземних працівників і передбачає заходи контролю за міграцією робочої сили.
Головна мета МОП - сприяти встановленню соціальної справедливості в сфері праці, захищати інтереси трудящих на основі соціального партнерства, поліпшувати умови праці.
МОП має свою структуру. МОП вирішує такі завдання, як: розробка узгодженої політики і програм, спрямованих на вирішення соціально-трудових проблем; розробка й прийняття міжнародно-трудових норм (конвенцій та рекомендацій) для втілення прийнятої політики в життя; допомога країнам-членам МОП у вирішенні проблем зайнятості та скорочення безробіття; розробка методів щодо викорінення порушень прав таких соціально не захищених груп трудящих, як жінки, молодь, люди похилого віку, трудящих-міграцій; допомога організаціям, найманим робітникам та підприємцям в їх роботі разом з урядом щодо регулювання соціально-трудових відносин.
Рис.1.2.Схема організаційна структура МОП
До організації входить 170 країн-членів, у тому числі Україна. Штаб-квартира цієї організації знаходиться в Женеві. Особливістю МОП, яка відрізняє її від інших міжнародних організацій, є те, що кожна країна член МОП представлена трьома соціальними верствами: урядовцями, підприємцями, трудівниками.
Міжнародна організація з міграції (MOM) - провідна міжнародна організація, яка спрямовує свої зусилля на сприяння оперативному реагуванню на нагальні міграційні проблеми та стимулює досягнення поваги до людської гідності мігрантів.
MOM була створена у 1951 р. як міжурядова організація для розселення переміщених осіб, біженців та мігрантів в Європі. MOM підтримує тісні робочі відносини з установами та агенціями системи ООН і партнерські з широким колом міжнародних та неурядових організацій.
За участю своїх представництв у різних країнах світу MOM надає допомогу урядовим структурам та суспільству, вживаючи таких заходів: надання гуманітарної допомоги у випадку виникнення непередбачених міграційних потоків; забезпечення повернення після ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; надання допомоги мігрантам при облаштуванні на новому місці; сприяння процесам трудової міграції; допомога нелегальним мігрантам у добровільному поверненні; допомога висококваліфікованим працівникам-мігрантам у поверненні на батьківщину; надання допомоги мігрантам у скрутному становищі; підготовка державних службовців; боротьба з торгівлею людьми; медичні міграційні програми та програми охорони здоров'я; доступність інформації та освіти для мігрантів.
РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНИЙ ПЕРЕРОЗПОДІЛ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ