Розділ 1. Трудові міграцій в системі перерозподілу людських ресурсів світу

1. 1. Поняття міжнародна трудова міграція

Зростання міграції робочої сили та застосування мі­грантами різних форм організації праці зумовлюють по­требу класифікувати таке явище як міжнародну трудову міграцію. Аналізуючи джерела , можна зробити таке узагальнююче визначення поняття міжнародної трудової міграції.

Міжнародна трудова міграція – переміщення працездатного населення в межах країни, а також однієї країни в іншу з метою вступу в трудові відносини з роботодавцями в іншій країні та пошуку кращих умов життя.

Міжнародна трудова міграція зумовлена внут­рішніми та зовнішніми чинниками економічного розвит­ку кожної країни, станом міжнародної економіки в ціло­му та економічними зв'язками між державами.

Проаналізувавши джерела, можна дійти висновку, що серед найважливіших спонукальних мотивів і причин міжнародної трудової міграції дослідники виділяють різні фактори економічного й неекономічного характеру.

До причин економічного характеру належать:

• Відмінності в рівні економічного розвитку окремих країн (як свідчить досвід, робоча сила мігрує в основному з країн з низьким рівнем життя до країн з більш високим рівнем)

• Відмінності у розмірах заробітної плати

• Існування органічного (або постійного, яке не має тенденції до скорочення) безробіття в деяких країнах

• Міжнародний рух капіталу і функціонування міжнародних корпорацій (як відомо, корпорації сприяють об’єднанню робочої сили з капіталом)

• Нерівномірність темпів і обсягів нагро­мадження капіталу на різних ділянках світового госпо­дарства

• Діяльність ТНК що пов'язана з нею міжнародна мо­більність капіталу

• Зростання цін на житло, комунікаційні та медичні послуги

До цих чинників долучаються й причини неекономічного характеру:

• політична та економічна кризи колишньої соціаліс­тичної системи; поглиблення регіональної та світової економічної інтеграції;

• зростання попиту з боку лідерів світової економіки на інтелектуальну робочу силу;

• стрімкий розвиток сучасних засобів зв'язку, комунікацій та транспорту;

• відсутність перспектив професійного зростання для багатьох здібних людей;

• зростання корупції і злочинності, погіршення екології і непередбачених техногенних аварій.

А також військові та релігійні конфлікти, роз­пад федеративних держав, національні, сімейні та етнічні причини .

Окремо слід відзначити, що поштовхом до трудової еміграції в іншу країну є також особисті знайомства, що супроводжуються певною матеріальною підтримкою та здешевленням транспортних послуг.

Сьогодні у світі за різними оцінками нараховується від 150-175 млн. осіб (3% населення світу), які проживають за межами країни свого походження. Кожного року ця цифра збільшується принаймні ще на 3 млн.

Прогнозується, що кількість мігрантів буде і надалі зростати. В 2050 р. в світі буде налічуватися біля 230 млн. мігрантів.

Рис. 1.1. Світове населення іноземного походження

Класифікація видів трудової міграції здійснюється залежно від обраних критеріїв. Найбільш поширеною серед існуючих класифікацій є така:

За просторовими параметрами:

а) зовнішня міграція - переміщення населення за межі своєї країни (наприклад, за межі України);

б) внутрішньо-континентальна міграція -перемі­щення населення в межах одного континенту (напри­клад, переміщення робочої сили між країнами Європи);

в) міжконтинентальна міграція - переміщення населення за межі континентів (наприклад, переміщен­ня населення між Європою і Америкою).

За часовими параметрами:

а) сезонна (кочова ) міграція - виїзд робочої сили з однієї країни в іншу на певний період часу (наприклад, із Італії у Францію восени для збирання винограду) з поверненням на Батьківщину;

б) тимчасова (поворотна) міграція - виїзд населен­ня із одної країни в іншу на певний період часу як, правило, не більше одного року (наприклад, із Украї­ни в Португалію для проведення будівельних робіт);

в) маятникова міграція - періодичний або часто повторюваний виїзд населення а країни, де воно по­стійно проживає, на роботу в іншу як правило, сусід­ню країну; вона характерна для населення прикордон­них районів (наприклад, поляки їздять працювати в прикордонні німецькі землі);

г) постійна (безповоротна) міграція - виїзд насе­лення в іншу країну на постійне місце проживання (на­приклад, виїзд єврейського населення із України до Ізраїлю на постійне місце проживання).

За характером органзації міграційних потоків:

а) непримусова міграція;

б) примусова міграція - виселення громадян із своєї країни на основі рішення судових організацій;

в) організована міграція - переміщення населення згідно національного законодавства (наприклад, за візовим режимом);

г) нелегальна міграція - самовільне переміщення населення за межі своїх країн (наприклад, масове пе­реселення албанців до Італії).

За професійним складом;.

а) міграція робітників (наприклад, виїзд із України до Росії гірників для робіт на алмазних копальнях Якутії);

б) міграція спеціалістів (наприклад, виїзд із країн СНД програмістів);

в) міграція представників гуманітарних професій (наприклад, виїзд співаків, акторів та ін,).

За якісним складом:

а) міграція робочої сили низької кваліфікації (на­приклад, виїзд для виконання хатніх робіт у закордон­них родинах);

б) міграція робочої сили високої кваліфікації (на­приклад, виїзд конструкторів із країн СНД);

в) міграція вчених або "відплив інтелекту" (напри­клад, щорічний виїзд із України біля 150 вітчизняних учених).

За напрямками руху:

а) еміграція - виїзд населення за межі своєї вітчизни;

б) імміграція - в'їзд іноземців у країну з метою про­живання протягом визначеного терміну;

в) рееміграція - повернення емігрантів у свою краї­ну ("Вітчизну").

Як свідчить практика, форми міжнародної трудової міграції постійно зазнають змін залежно від змін у міжнародному середовищі.

За формою трудової угоди :

а) індивідуальна;

б) колективна;

Характерними ознаками міжнародної трудової мігра­ції є: добровільність, тимчасовість (зворотність), економіч­на мотивація. До трудових мігрантів не зараховують ко­мерсантів «човників», а також осіб, що виїжджають за кордон у службові відрядження (за відсутності контракту з іноземними роботодавцями).

Трудовий мігрант (працюючий мігрант) - особа, яка з метою наймання на роботу до іноземної фізичної або юридичної особи на законній підставі переїжджає на певний строк до країни, грома­дянином якої не є.

Відповідно до останніх розробок Міжнародної органі­зації праці виокремлюють кілька основних категорій тру­дових мігрантів:

1. Сезонні робітники-мігранти - люди, що працюють у країні, яка не є їх батьківщиною, протягом певного періо­ду року, оскільки виконувана ними робота залежить від се­зонних умов.

2. Працюючі мігранти, пов'язані з реалізацією проекту особи, допущені в країну на визначений термін для зайнятості у певному проекті, реалізованому в цій державі робо­тодавцем. Роботодавець відповідає за забезпечення проекту всіма необхідними для його виконання ресурсами, включаючи трудові. Роботодавець або агент, що може діяти як посередник, повинен гарантувати виїзд із країни працюючих мігрантів, пов'язаних з реалізацією проекту, відразу ж після завершення роботи.

3. Мігранти, що працюють за контрактом - люди, які працюють за межами своєї країни за контрактним догово­ром, в якому встановлено строк зайнятості й тип виконуваної ними роботи. Мігрантам-контрактникам не дозволяється змінювати роботу, й передбачається, що вони виїдуть із країни по закінченню строку контракту незалежно від того, тривають роботи, які вони виконували, чи ні. В окре­мих випадках можливе продовження контракту, але й тоді, як правило, обов'язковим є виїзд із країни працевлаштування до поновлення контракту.

4. Тимчасово працюючі мігранти - особи, які допущені в країну, що не є їхньою батьківщиною для здійснення, протягом обмеженого терміну, професійної діяльності. Тимчасово працюючі мігранти можуть змінювати робото­давців і поновлювати дозвіл на роботу без необхідності виїзду з країни працевлаштування.

5. Працюючі мігранти, що влаштувалися - люди, яким після перебування в країні працевлаштування протягом кількох років надається дозвіл на постійне проживання і дозвіл на роботу без особливих обмежень. Таким особам не потрібно виїжджати з країни за відсутності роботи, їм надається право возз'єднатися з членами родини при виконанні деяких умов, що стосуються забезпеченості роботою і житлом.

6. Висококваліфіковані працюючі мігранти - особи, щодо яких завдяки їхній кваліфікації застосовується ре­жим сприяння допуску в країну, що не є їхньою батьківщиною. На них поширюється менше обмежень щодо тер­міну перебування, зміни місця роботи й возз'єднання з ро­диною.