4.1. Порядок поточного і підсумкового оцінювання знань студентів Поточний контроль знань студентів

Об’єктом поточного контролю знань студентів є:

• систематичність та активність роботи протягом семестру над вивченням програмного матеріалу дисципліни (максимальна оцінка — 20 балів);

• рівень виконання модульних завдань (максимальна оцінка — 20 балів).

Структуру системи поточного контролю знань студентів ілюструє таблиця.

Напрямки поточного контролю знань студентів
І. Діапазон оцінки 0—20 балів		ІІ. Діапазон оцінки 0—20 балів
Перелік робіт, що їх зобов’язаний виконати студент	Оцінка балів	Модульний контроль	Оцінка балів
1. Відвідування лекцій та практичних (семінарських) занять: — менш як 50% — 50 — 70 % — понад 70%	0 3 5	Проводиться двічі на семестр у формі тестових завдань, які містять по 10 запитань. Сумарна кількість правильних відповідей оцінюється таким чином: менш як 4 відповіді 5—8 відповідей 9—12 відповідей 13—16 відповідей 17—20 відповідей	0 5 10 15 20
2. Активність на практичних (семінарських) заняттях та середня поточна оцінка: — менш ніж 3 бали — від 3 до 4 балів — 4 бали і вище	0 3 5
3. Виконання завдань для самостійного вивчення дисципліни: а) складання та розв’язання задач; б) розгляд кейсів; в) письмовий огляд статей. Середня оцінка менша 3 балів від 3 до 4 балів 4 бали і вище	0 3 5
4. Участь у студентських конференціях, гуртках, олімпіадах, підготовка тез доповідей та статей за тематикою дисципліни	5

Поточний контроль знань студентів може проводитись кількома методами:

А. Оцінювання роботи студента при проведенні семінарських та практичних занять;

Б. Виконання домашніх завдань;

В. Проведення проміжних тестів;

А. Оцінювання знань студентів у процесі проведення семінарських та практичних занять проводиться (за 5-бальною шкалою) за такими критеріями:

1. розуміння, ступінь засвоєння теорії та методології проблем, що розглядаються;

2. ступінь засвоєння фактичного матеріалу курсу;

3. обізнаність з основною (обов’язковою) та додатковою літературою, а також із сучасною вітчизняною та іноземною літературою з питань, що розглядаються;

4. вміння поєднувати теорію з практикою при розгляді виробничих ситуацій (кейсів), розв’язання задач, проведення розрахунків тощо при виконанні завдань, винесених на розгляд в аудиторії;

5. логіку, структуру, стиль викладення матеріалу при виступах в аудиторії, вміння захищати свою позицію та здійснювати узагальнення інформації, отриманої з доповідей інших осіб.

Оцінка «відмінно» може бути отримана студентом у разі відповідності його участі в аудиторних заняттях всім п’яти зазначеним критеріям. Відсутність тієї або іншої складової знижує оцінку на відповідну кількість балів.

Б. Виконання домашніх завдань є невід’ємною частиною засвоєння курсу. Домашні завдання передбачають:

1. виконання розрахункових задач;

2. підготовку рефератів (с. 133);

3. підготовку кейсів (с. 135);

4. письмовий розгляд кейсів (с. 138);

5. письмовий огляд статей.

Особлива увага при оцінюванні виконаних домашніх завдань приділяється:

• якості та самостійності виконання завдань;

• своєчасності представлення завдань викладачу (згідно графіка учбового процесу).

Викладач має право здійснювати детальну поточну оцінку роботи студента за допомогою застосування системи бальних заохочень за певні досягнення у виконанні передбачених робіт та бальних штрафів за недоліки в роботі. Наприклад, за творчий характер виконуваних завдань та своєчасність їх представлення викладачеві студент отримує максимальну оцінку та заохочувальні бали і, навпаки, за порушення встановленого графіку учбового процесу¹, неякісне виконання завдань, за списування — знімаються бали набраної суми.

В. Проміжний тестовий контроль здійснюється за допомогою тестів, що проводяться два рази за семестр у терміни, передбачені графіком навчального процесу. Тест містить 10 запитань одиничного, множинного, впорядкованого вибору та завдань щодо перевірки знань основних категорій курсу.

Результати поточного контролю знань студентів у цілому оцінюються в діапазоні від 0 до 40 балів. Якщо за результатами поточного контролю знань студент отримав менше 20 балів, він не допускається до іспиту. Оформлення недопуску здійснюється від­повідно до вимог наказу ректора університету від 13.12.2001 р. № 604.

Результати поточного контролю знань студентів, які отримали 20 і більше балів, вносяться до заліково-екзаменаційної відомості без переведення їх у 4-бальну систему.

У разі невиконання поточного контролю з об’єктивних причин, студент має право за дозволом декана скласти їх до останнього семінарського заняття. Порядок складання визначає викладач дисципліни на потоці.

Контроль знань студентів у формі іспиту

Основними завданнями проведення іспиту у письмовій формі є:

• підвищення об’єктивності оцінювання рівня знань студентів;

• забезпечення комплексності оцінювання рівня знань за всією програмою дисципліни;

• посилення мотивації студентів щодо оволодіння програмним матеріалом дисципліни упродовж усього семестру.

Екзаменаційні завдання іспиту складаються на основі затвердженої програми курсу «Антикризове управління підприємством». Структурно екзаменаційний білет складається з 6 завдань, які містять:

Блок теоретичних завдань

1. Теоретичне питання, що потребує розгорнутої відповіді.

2. Методологічне питання, що потребує розкриття певної методики.

Блок тестових завдань

3. Тестове завдання передбачає відповідь на 10 тестових запитань.

Блок практичних завдань

4, 5, 6. Розгляд кейса, який передбачає відповіді на запитання:

а) сутнісного характеру;

б) аналітичного характеру;

в) конструктивного характеру.

Оцінювання знань студентів на іспиті здійснюється за 60-баль­ною системою. Кожне завдання екзаменаційного білету оцінюється окремо за такою шкалою: 10; 5; 0 балів.

Для оцінювання рівня відповідей студентів на теоретичні запитання використовуються такі критерії:

• відмінному рівню (10 балів) відповідає виявлення всебічного системного і глибокого знання програмного матеріалу; засвоєння основної і додаткової літератури; вільне володіння понятійним апаратом, методами, методиками та інструментами, передба­ченими програмою дисципліни; вміння використовувати їх для розв’язування як типових, так і нетипових практичних ситуацій; виявлення творчих здібностей у розумінні, викладі і використанні навчально-програмного матеріалу;

• задовільному рівню (5 балів) відповідає виявлення знань основного програмного матеріалу; засвоєння інформації в основному з лекційного курсу; володіння необхідними методами, методиками та інструментами, передбаченими програмою; вміння використовувати їх для вирішення типових ситуацій, припускаючись окремих незначних помилок;

• незадовільному рівню (0 балів) відповідає виявлення значних прогалин у знаннях основного програмного матеріалу; володіння окремими поняттями, методиками та інструментами, припускаючись під час їх використання принципових помилок.

Для оцінювання рівня відповідей студентів на тестові завдання використовуються такі критерії:

• відмінний рівень (10 балів) — від 8 до 10 правильних відповідей;

• задовільний рівень (5 балів) — від 4 до 7 правильних відповідей;

• незадовільний рівень (0 балів) — від 0 до 3 правильних відповідей.

Письмове розв’язання кейсів, що дозволяє перевірити наявність відповідних умінь та навичок, оцінюється на «відмінно» (10 балів), «задовільно» (5 балів) та «незадовільно» (0 балів) залежно:

а) від точності відповідей на задані питання;

б) повноти відповідей на задані питання;

в) ступеня аргументованості відповідей на запитання.

У разі, якщо відповіді студента оцінені менше ніж в 30 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами іспиту та незадовільну загальну підсумкову оцінку. У цьому разі результати поточного контролю не враховуються.

Загальне підсумкове оцінювання рівня знань студентів

Загальна підсумкова оцінка з дисципліни складається з суми балів за результатами поточного контролю знань (за умови, що студент набрав 20 і більше балів) та за виконання завдань, що виносяться на іспит (за умови, що студент набрав 30 і більше балів).

До екзаменаційної відомості вносяться результати поточного контролю і підсумкового контролю, а також їх сумарна оцінка за 100-бальною системою. Після цього здійснюється переведення сумарної оцінки у 4-бальну систему за критеріями:

• оцінка «задовільно» — 50—60 балів;

• оцінка «добре» — 65—80 балів;

• оцінка «відмінно» — 85—100 балів.

Оцінка за 4-бальною шкалою оцінювання виставляється в екзаменаційні відомості поряд із загальною підсумковою оцінкою в 100-бальній шкалі.

4.2. Перелік питань, що охоплюють зміст робочої програми дисципліни «Антикризове управління підприємством»

1. Сутність концепції ЖЦ реально існуючих технічних та соціально-економічних систем.

2. Необхідність вивчення та прогнозування взаємовпливу ЖЦ продукції, технології, організаційної форми, підприємства, галузі тощо.

3. ЖЦ конкурентної переваги та її роль у формуванні підприємства.

4. Характеристика особливостей прояву основних фаз ЖЦ різних систем, у тому числі підприємств різних типів: МП, комерційних та безприбуткових підприємств, корпорацій, державних та приватних підприємств, організаційних об’єднань тощо.

5. Вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на конфігурацію та тривалість ЖЦ підприємства.

6. Методи аналізу впливу факторів на життєздатність підприємства.

7. Прогнозування тривалості та конфігурації ЖЦ підприємства, зміст підходів щодо управління ЖЦ підприємства: основні характеристики системи управління на різних етапах ЖЦ.

8. Криза як одна з фаз ЖЦ системи.

9. Кризовий стан середовища та його вплив на діяльність підприємства.

10. Загальна характеристика статичних та динамічних моделей середовища функціонування підприємства: переваги та обмеження.

11. «Хвильові процеси» у зовнішньому середовищі: необхідність та можливість прогнозування тривалості та періодичності, методи розрахунку показників, джерела інформації, — згідно з концепціями циклів Кондратьєва, Кузнєца, Джаглєра, Кітчина, Шумпетера, Хуберта, Ростоу, Форрестера, Шипоши тощо.

12. Генезис, механізми перебігу, взаємовпливу окремих довго-, середньо- та короткострокових господарських циклів тощо.

13. Зв’язок довгострокових циклів із ЖЦ окремих складових.

14. Окремі фази циклів та їх вплив на конфігурацію ЖЦ підприємств різних типів.

15. Оцінювання можливостей розвитку окремих галузей та підприємств на різних фазах макроекономічних циклів.

16. Багатоваріантність визначення кризових явищ на макро- та мікрорівні в економіці: збій, кризова ситуація, локальна криза, системна криза, стратегічна криза, катастрофа.

16. Сутність, загальні та особливі характеристики кризових явищ.

17. Типологія кризових явищ та причин їх виникнення.

18. Механізми взаємозв’язку кризових явищ під час формування системної кризи реальної системи.

19. Роль кризи зростання та кризи занепаду як рушіїв розвитку або занепаду системи.

20. Особливості кризових явищ на підприємствах різного типу та механізмів їх перебігу.

21. Симптоми, причини, джерела та рівні прояву кризових явищ на підприємствах України.

22. Принципова схема взаємозв’язку кризових явищ у формуванні системної та стратегічної кризи підприємства.

23. Можливості попереднього діагнозу та методи ідентифікації кризових явищ різної глибини в умовах підприємств України: підходи, моделі, показники, технології отримання та використання інформації.

24. Слабкі сторони підприємства як основа визначення «кризових точок».

25. Механізми визначення та прогнозування типу, глибини та наслідків розвитку кризових явищ на підприємстві.

26. Симптоми, причини та механізми формування локальної кризи збуту підприємства під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.

27. Типологія кризових ситуацій, що призводять до кризи збуту.

28. Ринкові процеси як джерело та внутрішні фактори кризи збуту.

29. Аналіз складу, структури та реалізації продукції, що випускається, рівня конкурентоспроможності продукції.

30. Методи оцінювання номенклатури та асортименту продукції, що виготовляється, оцінювання рівня конкурентоспроможності продукції та «портфеля» підприємства.

31. Характеристика способів та підходів до ідентифікації кризи збуту.

32. Виникнення стратегічної кризи збуту та роль маркетингу в її подоланні.

33. Можливості та обмеження впливу підприємства на перетворення кризи збуту в системну кризу всього підприємства.

34. Блок-схеми механізмів розвитку «керованої» та «некерованої» кризи у системну, стратегічну кризи.

35. Сутність та методи проведення продуктової реструктуризації. «Загрози» для продуктово-товарних стратегій.

36. Характеристика та варіанти побудови антикризової стратегії збуту.

37. Структура, механізми формування та узгодження відповідних планових документів.

38. Антикризові компоненти підсистеми маркетингу та збуту як забезпечення керованості (запобігання) кризи.

39. Симптоми, причини та механізм формування фінансової кризи підприємств України.

40. Місце фінансової кризи підприємства у формуванні системної кризи, зв’язок з іншими локальними кризами.

41. Механізм появи феномену неплатоспроможності; «вузькі місця» у фінансовій системі підприємства, загальні та типові причини неплатоспроможності різних підприємств.

42. Види аналізу неплатоспроможності підприємства (зовнішній та внутрішній, «горизонтальний» та «вертикальний»).

43. Нормативна система критеріїв для оцінювання неплатоспроможності: методи розрахунків відповідних показників.

44. Комплексні підходи щодо оцінки фінансового стану підприємства: двофакторна модель, Z-розрахунок Альтмана, підхід У. Бівера.

45. Механізм діагностики фінансового стану підприємства.

46. Процедура аналізу грошових потоків підприємства.

47. Розробка процедур фінансового оздоровлення підприємства: подолання неплатежів, забезпечення достатнього рівня грошей, економія поточних витрат, реструктуризація кредиторської заборгованості (зокрема, за основним боргом, заборгованостями із пені, за фінансовими санкціями тощо).

48. Ідентифікація стратегічної фінансової кризи підприємства, оцінка можливостей її подолання.

49. Сутність та механізм проведення фінансової реструктуризації.

50. Характеристика та варіанти побудови антикризової фінансової стратегії, оцінка її ефективності.

51. Програма фінансового оздоровлення підприємства.

52. Антикризові компоненти у фінансово-економічній підсистемі підприємства як забезпечення керованості подолання (запобігання) кризи.

53. Симптоми, причини та механізм формування локальної кризи постачання підприємства під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.

54. Типологія кризових ситуацій, що призводять до кризи постачання.

55. Зв’язок кризи постачання з іншими локальними кризами на підприємстві.

56. Можливості та обмеження діяльності в «зонах стратегічних ресурсів» підприємства.

57. Моделі та методи аналізу системи постачання, окремих постачальників та зон стратегічних ресурсів.

58. Можливості ідентифікації кризи постачання, а також впливу на її подолання.

59. Характеристика стратегічної та локальної кризи постачання.

60. Загрози для стратегій діяльності в зонах стратегічних ресурсів.

61. Характеристика та варіанти побудови антикризової стратегії постачання.

62. Перегляд переліку та змісту контрактів: критерії оцінки та технологія внесення змін.

63. Логістика постачання як антикризовий компонент системи управління.

64. Симптоми, причини та механізм формування локальної виробничо-технологічної кризи.

65. Типологія кризових ситуацій, що призводять до виробничо-технологічної кризи.

66. Зв’язок виробничо-технологічної кризи з іншими локальними кризами під час формування системної кризи.

67. Аналіз виробничого потенціалу підприємства: аналіз стану стабільності та пропорційності виробництва, оцінка спрямованості та гнучкості виробничого потенціалу, аналіз стану основних фондів, аналіз витрат на виробництво тощо.

68. Зв’язок виробничого та науково-технічного потенціалів підприємства.

69. Аналіз видів та рівня технологій, що використовуються на підприємстві (в т. ч. методи визначення тривалості та конфігурації їх ЖЦ).

70. Визначення характеру виробничо-технологічної кризи: стратегічна чи локальна?

71. Місце інноваційного процесу в подоланні кризи підприємства, робота з «технологічними ризиками».

72. Сутність та характеристика процесу виробничо-техноло­гічної реструктуризації.

73. Методи формування антикризових виробничо-технологіч­них стратегій та оформлення їх у вигляді відповідних планових документів.

74. Антикризові компоненти у виробничій підсистемі підприємства як забезпечення керованості в подоланні (запобіганні) кризи.

75. Симптоми, причини та механізм формування кризи управління персоналом.

76. Роль і місце персоналу у формуванні, ідентифікації та подоланні кризи персоналу, а також інших локальних криз та кризових явищ взагалі.

77. Взаємозв’язок конфліктів та системної кризи підприємства; «людська складова» у перетворенні кризових ситуацій у локальні кризи відповідних підсистем, а останніх — у системну стратегічну кризу підприємства.

78. Характеристика типових реакцій персоналу на розвиток кризових явищ («шок», «відкочування назад», «визнання кризи», «робота з подолання кризи»).

79. Оцінка кадрового потенціалу, його відповідності новим умовам господарювання: методи, технологія, основні показники.

80. Методи формування організаційної поведінки персоналу з антикризовою складовою.

81. Мотивація ефективної поведінки в умовах кризи.

82. Особливості підготовки фахівців з антикризового управління (санаторів, ліквідаторів, кризових управляючих), характеристики антикризових керівників, особливості добору та навчання персоналу для підсистем антикризового управління.

83. Стратегії накопичення людського капіталу як антикризова стратегія.

84. Роль персоналу як стабілізатора діяльності та санатора під­приємства.

85. Симптоми, причини та механізм формування організаційної кризи підприємства.

86. Класифікація та ознаки «організаційних криз» на різних стадіях ЖЦ підприємства, причини формування та типові методи подолання.

87. Методи діагностики організаційного рівня та організаційного потенціалу підприємства.

88. Розбалансування організаційного, функціонального та виробничого потенціалів підприємства як причина системної кризи.

89. Зміна форми власності та корпоратизація як джерело кризи та створення можливості її подолання.

90. Організаційні структури управління (ОСУ) як джерела кри­зових ситуацій та криз.

91. Роль організаційної кризи у формуванні системної та стратегічної криз підприємства.

92. Сутність, основні принципи та технологія впровадження організаційно-управлінської реструктуризації.

93. Організаційно-правові форми юридичних осіб та їхні характерні особливості з позицій реструктуризації.

94. Розподіл багаторівневої організаційної системи: створення юридично незалежних автономних організаційних формувань, дочірніх та залежних товариств, представництв та філій.

95. Створення об’єднань юридичних осіб як варіант реструктуризації.

96. Функціональна модель управління, ОСУ та договірні від­носини у реструктурованих компаніях; характеристика варіантів організаційних рішень при створенні антикризової підсистеми на підприємстві: організаційне оформлення та функціонування.

97. Антикризова підсистема підприємства як організаційно-управлінське забезпечення запобігання криз та виводу підприємства з кризи.

98. Стратегічний та оперативний контролінг як організаційні важелі подолання кризи підприємства.

99. Стратегії організаційного розвитку підприємств та їх документальне оформлення.

100. Основні підходи до подолання кризових явищ на підприємстві.

101. Типи антикризової реакції та антикризового управління (реактивне, активне, планове).

102. Характеристика основних етапів антикризового управління: діяльність по запобіганню кризи (вплив на збої та кризові ситуації), управління в умовах кризи (вплив на окремі локальні та системну кризу), діяльність із виведення підприємства з кризи (досягнення стабілізації та ліквідація наслідків кризи), перехід до зростання або ліквідація підприємства.

103. Місце оперативних та стратегічних заходів по подоланню кризи.

104. Сутність та зміст наступальної та оборонної тактики, типових оперативних (фінансових та організаційних) заходів щодо впливу на розвиток кризових явищ на підприємстві.

105. Часові характеристики та черговість впровадження оперативних заходів.

106. Форма здійснення оперативних заходів, фінансове та організаційне забезпечення їх упровадження.

107. Зміст, перелік та порядок здійснення основних заходів щодо стабілізації діяльності кризовою^: підприємства, характеристики організаційно-економічного механізму забезпечення стабілізації роботи підприємства та переходу його до режиму «нормального функціонування».

108. Концепція та методи подолання стратегічної кризи підприємства.

109. «Стратегічний набір» кризового підприємства як результат акумуляції заходів із запобігання (подолання) локальних криз: механізм узгодження, визначення необхідних витрат часу та гро­шей, оцінка ризиків.

110. Формування стратегічної антикризової програми та забезпечення її виконання.

111. Плани санації та реструктуризації як антикризові плани.

112. Організаційне забезпечення виконання антикризових заходів: методи обґрунтування та вибору організаційної форми підсистеми антикризового управління (ПАУ), типові підходи до діяльності ПАУ на різних стадіях розвитку кризових явищ на підприємстві.

113. Сутність, причини та ознаки банкрутства підприємства.

114. Поняття «банкрутство», «фіктивне банкрутство», «недоб­росовісне банкрутство», «санація», «ліквідація» як способи подолання кризи (санація) або оформлення «катастрофи» підприємства в разі неможливості вивести підприємство із системної кризи.

115. Причини та глибина кризових явищ як основа вибору способів впливу на них.

116. Історичний огляд становлення процедур банкрутства в Україні та за її межами.

117. Законодавство України, що регулює процедуру банкрутства (основна характеристика).

118. Ознаки банкрутства та підстави для початку процедури банкрутства згідно із Законом України «Про банкрутство».

119. Загальна схема процедури банкрутства; дії та функції суб’єктів процедури банкрутства — боржників, кредиторів (зборів та комітету кредиторів), санаторів, ліквідаторів (ліквідаційної комісії), Господарського суду, агентства з питань банкрутства тощо.

120. Основні документи, що використовуються при порушенні справ про банкрутство.

121. Процедура визнання підприємства-боржника банкрутом.

122. Склад та механізм створення ліквідаційної комісії. Взаємодія ліквідаційної комісії з банкрутом та кредиторами у процесі ліквідації підприємства.

123. Досвід оздоровлення (ліквідації) конкретних підприємств України: позитивні та негативні приклади.

4.3. Приклади типових завдань, що виносяться на іспит, наведені в завданнях для поточного контролю знань студентів заочної форми навчання (п. 4.4.2)

Завдання

Одним із типових завдань, що виноситься на іспит із дисципліни «Антикризове управління підприємством», є письмове роз­в’язання кейсів, що дозволяє перевірити наявність відповідних умінь та навичок.

Структурно кейс складається з таких частин:

1. Мета кейса.

2. Ситуація: конкретний опис наявної ситуації.

3. Проблеми: опис проблем, з якими зіткнулось керівництво в ситуації, що описується.

4. Рішення: критичний аналіз рішень, прийнятих керівниками організації з розв’язання проблем.

5. Питання до ситуації.

Під час розв’язання кейсу необхідно орієнтуватись на теоретичні концепції і моделі, які розглядались на лекціях.

Кейс ‹‹НВО «ЕЛЕКТРОТЯЖМАШ»

Мета: розробка комплексу антикризових заходів на підставі аналізу та оцінки ситуації, що склалася на підприємстві.

Ситуація: НВО «Електротяжмаш» — державне підприємство (Адреса: 310055, м. Харків, пр. Московський, 299; генеральний директор — Тимощенков Володимир Георгійович), одне з головних підприємств у СНД і єдине в Україні з виробництва турбо- і гідрогенераторів. Турбогенератори різної потужності з успіхом працюють не лише у країнах СНД, але й в Ірані, Китаї, Алжирі, Сирії, Югославії, Польщі, країнах Балтії й ін. Сьогодні виконуються замовлення на експорт в Індію і Бангладеш.

Завод «Електротяжмаш» засновано 1946 року. Спочатку підприємство спеціалізувалося лише на випуску електрообладнання для тепловозів. У 1950-х роках тут стали виробляти турбо- та гідрогенератори, а також інші великі електромашини.

«Електротяжмаш» був єдиним у колишньому Радянському Союзі підприємством, що виготовляло електрообладнання для тепловозів, другим (після ленінградського заводу «Електросила») за випуском генераторів та енергетичного обладнання.

Нині основною продукцією є електромашини індивідуального використання, генератори для парових турбін, генератори для гідротурбін потужністю від 200 кВт і вищою, вимикачі до пускорегулюючої апаратури, устаткування і запчастини до залізничного рухомого складу.

Із кінця 1980-х років освоєно виробництво складної побутової техніки: електросоковижималок, прасувальних машин «Харкі­в’янка», настільних деревообробних пристроїв (УБДН та УБОН), електром’ясорубок, змішувачів для ванн та мийок.

Проблема: З 1991 року стан справ заводу поступово погіршувався. На думку теперішньої адміністрації, це сталося принаймні з двох причин. По-перше, скоротилися обсяги залізничних перевезень як в Україні, так і в усьому СНД, а отже, менше стали купувати тепловозне обладнання. До розвалу «великого та могутнього» 65—70% завантаження підприємства припадало саме на тягове обладнання.

По-друге, кордон між Україною та Росією став перепоною на шляху співробітництва з росіянами — основними замовниками.

На кінець 1996 року підприємство знаходилося на грані банкрутства.

Кредиторська заборгованість на той момент складала 40 млн. грн, зокрема борг бюджету — біля 12 млн грн, заборгованість за електроносії — 9 млн грн, по заробітній платі — 3,5 млн грн, санаційний кредит — близько 4 млн грн.

З 1992 року в розвиток підприємства не було вкладено ні копійки. Основні фонди суттєво зношені: 30% обладнання «Електротяжмашу» старше 30 років; 37% — працює понад 20 років.

Крім основних засобів виробничого призначення, на балансі підприємства знаходяться: 5 дитячих садків, медсанчастина, палац культури, спорткомплекс, база відпочинку, піонерський табір, об’єкти житлокомунгоспу та інші об’єкти соціальної сфери, на утримання яких щорічно витрачається біля 1 млн грн.

Рішення: Нова дирекція (наприкінці 1996 року на «Електротяжмаші» відбулася зміна керівництва) вирішила створити новий суб’єкт господарської діяльності — науково-виробниче об’єд­нання (НВО) «Електротяжмаш», яке б функціонувало поряд з уже наявними структурами: Державним підприємством «Електротяжмаш» та Науково-дослідним інститутом (НДІ) «Електротяжмаш». На реалізацію ідеї було отримано дозвіл із Міністерства промислової політики. Державні мужі навіть списали безнадійні штрафи та пені за станом на 1 квітня 1997 року. «Нагорі» також було прийняте рішення про реструктуризацію на 10 років всієї податкової заборгованості «Електротяжмашу»: тепер завод щомісячно виплачує біля 40 тис. грн.

НВО було створене з метою виконання замовлень на виготовлення турбо- та гідрогенераторів, а також тепловозного обладнання. При цьому у розпорядженні НВО перебувають лише основні потужності турбогенераторного виробництва, а всі спеціа­лісти як і раніше є працівниками заводу та НДІ. Тому НВО під конкретне замовлення наймає необхідну кількість людей: щомісячно буває задіяно біля 3 тис. працівників заводу та НДІ (загальна чисельність працівників всіх трьох структур «Електротяжмашу» — близько 6 тис. осіб).

Останнім часом адміністрації НВО вдалося укласти біля десяти досить солідних контрактів. Найбільш вагомий із них — на реконструкцію гідроелектростанцій Дніпровського каскаду. він розрахований на період до 2001 року, вартість — біля 70 млн грн. Випробування, проведені в 1998 році на Київській ГЕС і ДніпроГЕС-1, показали, що роботи виконані «Електротяжмашем» на високому технічному рівні і навіть із перевищенням деяких параметрів, передбачених контрактом.

Разом із «Турбоатомом» і німецькою фірмою «Сіменс» «Електротяжмаш» реалізує проект із переобладнання Зміївської ГРЕС (передбачено виготовлення та встановлення на місті статора турбогенератора потужністю 325 МВт). Розпочато освоєння дизельних електростанцій потужністю 8 і 60 кВт.

Отже, сьогодні завантаження турбогенераторного виробництва досягає 100%. Водночас цехи, що спеціалізуються на виробництві тепловозного обладнання майже простоюють — вони завантажені лише на 15%. Обладнання з виробництва товарів народного споживання задіяне наполовину.

За перше півріччя 1998 року підприємству вдалося реалізувати продукції на 10,2 млн. грн. У 1997 році за той самий період було отримано суму 13,4 млн грн (усього за 1997 рік продано товарів на суму 27 млн грн). При цьому за шість місяців 1997 року було отримано 747 тис. грн, а за перше півріччя 1998 року збитки підприємства склали 700 тис. грн. Останню обставину в «Електротяжмаші» пояснюють просто: змінився порядок нарахування амортизаційних відрахувань. Проте, заробітна плата працівникам виплачується: у першому півріччі вона в середньому становила 118,5 грн щомісячно.

Найближчим часом «Електротяжмаш» буде переведений на власне водозабезпечення, що дозволить отримати значну економію. На території заводу вже пробурили три свердловини.

У 1998 році КМ видав Постанову про затвердження плану-графіка передприватизаційної підготовки ряду підприємств, зокрема НВО «Електротяжмаш» (Харків).

Разом з облдержадміністрацією Харкова у 1999 році в ході обговорення подальших перспектив розвитку промислового комплексу було прийняте рішення не приватизувати «Електротяжмаш» і зберегти за ним статус державного підприємства.

Питання до кейса

1. Визначити види криз, які розвиваються на «Електротяжмаші».

2. Розробити набір тактичних заходів, які, на вашу думку, допоможуть стабілізувати та покращити становище підприємства.

3. Запропонувати перелік стратегічних заходів щодо поліпшення роботи підприємства.

4.4. Завдання для поточного контролю знань студентів заочної форми навчання

Поточний контроль знань студентів здійснюється у формі перевірки виконаної студентом домашньої письмової роботи. Домашня письмова робота складається на основі затвердженої програми курсу «Антикризове управління підприємством». Струк-турно домашня письмова робота складається з двох завдань, які містять:

1. одне теоретичне запитання за програмою курсу;

2. одне практичне завдання.

Студенти непарних груп вибирають одне теоретичне запитання із блока «А» згідно з їхнім номером за списком групи, а студенти парних груп вибирають одне теоретичне запитання із блока «Б» згідно з їхнім номером за списком групи. Номер варіанта другого завдання визначається за останньою цифрою номера залікової книжки студента.

4.4.1. Перелік теоретичних запитань за програмою курсу

Блок А

1. Сутність концепції ЖЦ систем технічних та соціально-економічних, що реально існують.

2. Вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на конфігурацію та тривалість ЖЦ підприємства.

3. Криза як одна з фаз ЖЦ системи.

4. Кризовий стан середовища та його вплив на діяльність підприємства.

5. «Хвильові процеси» у зовнішньому середовищі: необхідність та можливість прогнозування тривалості та періодичності, методи розрахунку показників, джерела інформації, — згідно з концепціями циклів Кондратьєва, Кузнєца, Джаглєра, Кітчина, Шумпетера, Хуберта, Ростоу, Форрестера, Шипоши тощо.

6. Окремі фази циклів та їх вплив на конфігурацію ЖЦ підприємств різних типів.

7. Багатоваріантність визначення кризових явищ на макро- та мікрорівнях в економіці: збій, кризова ситуація, локальна криза, системна криза, стратегічна криза, катастрофа.

7. Сутність, загальні та особливі характеристики кризових явищ.

8. Типологія кризових явищ та причин їх виникнення.

9. Механізми взаємозв’язку кризових явищ при формуванні системної кризи реально існуючої системи.

10. Симптоми, причини, джерела та рівні прояву кризових явищ на підприємствах України.

11. Принципова схема взаємозв’язку кризових явищ у формуванні системної та стратегічної кризи підприємства.

12. Можливості попереднього діагнозу та методи ідентифікації кризових явищ різної глибини в умовах підприємств України: підходи, моделі, показники, технології отримання та використання інформації.

13. Механізми визначення та прогнозування типу, глибини та наслідків розвитку кризових явищ на підприємстві.

14. Симптоми, причини та механізми формування локальної кризи збуту підприємства під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів.

15. Типологія кризових ситуацій, що призводять до кризи збуту.

16. Характеристика способів та підходів до ідентифікації кризи збуту.

17. Можливості та обмеження впливу підприємства щодо перетворення кризи збуту на системну кризу всього підприємства.

18. Сутність та методи проведення продуктової реструктуризації. «Загрози» для продуктово-товарних стратегій.

19. Характеристика та варіанти побудови антикризової стратегії збуту.

20. Антикризові компоненти підсистеми маркетингу та збуту стосовно забезпечення керованості (запобігання) кризи.

21. Симптоми, причини та механізм формування фінансової кризи підприємств України.

22. Нормативна система критеріїв для оцінювання неплатоспроможності: методи розрахунків відповідних показників.

23. Комплексні підходи щодо оцінки фінансового стану підприєм­ства: двофакторна модель, Z-розрахунок Альтмана, підхід У. Бівера.

24. Розробка процедур фінансового оздоровлення підприємства: подолання неплатежів, забезпечення достатнього рівня грошей, економія поточних витрат, реструктуризація кредиторської заборгованості (зокрема за основним боргом, заборгованостями з пені, фінансовими санкціями тощо).

25. Характеристика та варіанти побудови антикризової фінансової стратегії, оцінка її ефективності.

26. Програма фінансового оздоровлення підприємства.

27. Симптоми, причини та механізм формування локальної кризи постачання підприємства під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів. Типологія кризових ситуацій, що призводять до кризи постачання.

28. Моделі та методи аналізу системи постачання, окремих постачальників та «зон стратегічних ресурсів».

29. Можливості ідентифікації кризи постачання, а також впливу на її подолання. Логістика постачання як антикризовий компонент системи управління.

Блок Б

1. Симптоми, причини та механізм формування локальної виробничо-технологічної кризи. Типологія кризових ситуацій, що призводять до виробничо-технологічної кризи.

2. Аналіз виробничого потенціалу підприємства: аналіз стану стабільності та пропорційності виробництва, оцінювання спрямованості та гнучкості виробничого потенціалу, аналіз стану основних фондів, аналіз витрат на виробництво тощо.

3. Сутність та характеристика процесу виробничо-технологіч­ної реструктуризації.

4. Антикризові компоненти у виробничій підсистемі підприємства стосовно забезпечення керованості в подоланні (запобіганні) кризи.

5. Симптоми, причини та механізм формування кризи управління персоналом.

6. Взаємозв’язок конфліктів та системної кризи підприємства; «людська складова» у перетворенні кризових ситуацій на локальні кризи відповідних підсистем, а останніх — на системну стратегічну кризу підприємства.

7. Характеристика типових реакцій персоналу на розвиток кризових явищ («шок», «відкат назад», «визнання кризи», «робота по подоланню кризи»).

8. Оцінка кадрового потенціалу, його відповідності новим умовам господарювання: методи, технологія, основні показники.

9. Мотивація ефективної поведінки в умовах кризи.

10. Симптоми, причини та механізм формування організаційної кризи підприємства.

11. Методи діагностики організаційного рівня та організаційного потенціалу підприємства.

12. Розбалансування організаційного, функціонального та виробничого потенціалів підприємства як причина системної кризи.

13. Організаційні структури управління (ОСУ) як джерела кризових ситуацій та криз.

14. Сутність, основні принципи та технологія впровадження організаційно-управлінської реструктуризації.

15. Антикризова підсистема підприємства як організаційно-управлінське забезпечення запобігання кризам та виводу підприємства з кризи.

16. Стратегічний та оперативний контролінг як організаційні важелі подолання кризи підприємства.

17. Основні підходи до подолання кризових явищ на підприємстві.

18. Типи антикризової реакції та антикризового управління (реактивне, активне, планове).

19. Характеристика основних етапів антикризового управління: діяльність по запобіганню кризи (вплив на збої та кризові ситуації), управління в умовах кризи (вплив на окремі локальні та системну кризу), діяльність виведення підприємства з кризи (досягнення стабілізації та ліквідація наслідків кризи), перехід до зростання або ліквідація підприємства.

20. Місце оперативних та стратегічних заходів по подоланню кризи.

21. Сутність та зміст наступальної та оборонної тактики, типових оперативних (фінансових та організаційних) заходів щодо впливу на розвиток кризових явищ на підприємстві.

22. Зміст, перелік та порядок здійснення основних заходів щодо стабілізації діяльності кризовою^: підприємства, характеристики організаційно-економічного механізму забезпечення стабілізації роботи підприємства та переходу його до режиму «нормального функціонування».

23. Концепція та методи подолання стратегічної кризи підприємства.

24. Формування стратегічної антикризової програми та забезпечення її виконання.

25. Плани санації та реструктуризації як антикризові плани.

26. Організаційне забезпечення виконання антикризових заходів: методи обґрунтування та вибору організаційної форми підсистеми антикризового управління (ПАУ), типові підходи щодо діяльності ПАУ на різних стадіях розвитку кризових явищ на підприємстві.

27. Сутність, причини та ознаки банкрутства підприємства.

28. Поняття «банкрутство», «фіктивне банкрутство», «недобросовісне банкрутство», «санація», «ліквідація» як способи подолання кризи (санація) або оформлення «катастрофи» підприємства в разі неможливості вивести підприємство із системної кризи.

29. Законодавство України, що регулює процедуру банкрутства (основна характеристика).

30. Досвід оздоровлення (ліквідації) конкретних підприємств України: позитивні та негативні приклади.

4.4.2. Перелік варіантів розрахункових задач

Варіант 0⁸

Основні показники діяльності підприємства за два місяці наведено в таблиці.

РОЗРАХУНОК МЕЖІ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ТА ЗАПАСУ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Показник	Попередній місяць	Звітний місяць
Виторг від реалізації продукції за відрахуванням ПДВ, акцизів та ін., тис. грн	17 967	34 220
Прибуток, тис. грн	3290	6720
Повна собівартість реалізованої продукції, тис. грн	14 677	27 500
Сума змінних витрат, тис. грн	13 132	25 000
Сума постійних витрат, тис. грн	1545	2500
Сума маржинального доходу, тис. грн	4835	9220
Доля маржинального доходу у виторгу, %	26,90	26,94
Межа рентабельності, тис. грн
Запас фінансової стійкості: тис. грн, %

1. Зробіть розрахунки межі рентабельності.

2. Розрахуйте запас фінансової стійкості.

3. Побудуйте графіки виторгу та витрат, позначте на графіку поріг рентабельності та запас фінансової стійкості.

Варіант 1⁹

Виробнича потужність підприємства розрахована на випуск 1000 виробів, які реалізуються за ціною 20 тис. грн. Уся вироблена продукція реалізується, незавершеного виробництва та залишків готової продукції на складах немає. Постійні витрати становлять 4 млн грн. Змінні витрати на одиницю продукції — 12 тис. грн.

1. Подайте графічно залежність між прибутком, обсягом реалізації продукції та її собівартістю.

2. Знайдіть точку беззбитковості . Які основні фактори впливають на зміну рівня беззбиткового обсягу продажу?

3. Визначте зону безпеки аналітичним методом.

Варіант 2¹⁰

Вартість позаоборотних активів дорівнює 5000 од., вартість товарно-матеріальних запасів — 1000 од., дебіторська заборгованість — 1000 од., грошові кошти — 500 од., вартість позичкового капіталу становить 6000 од. У результаті проведеної переоцінки вартість позаоборотних активів збільшилася на 30%, вартість запасів зменшилася на 10%, дебіторська заборгованість зменшилася на 20%. Грошові кошти та розмір позичкового капіталу не коригувалися.

1. Визначити оціночну вартість підприємства до переоцінки.

2. Провести розрахунки по коригуванню даних балансового звіту підприємства.

3. Визначити оцінну вартість підприємства після переоцінки.

Варіант 3¹¹

Підприємство має пакет замовлень на 1000 одиниць продукції за ціною 150 грн на загальну суму 150 тис. грн, що повинно забезпечити йому прибуток у розмірі 30 тис. грн. Собівартість 1000 виробів за планом 120 тис. грн, у тому числі постійні затрати складають 60 тис. грн.

Протягом року фактичний обсяг реалізації значно зменшився і, за прогнозами менеджерів, буде меншим, від планового на 40%. Щоб уникнути збитків, підприємству необхідно знайти вихід із даної кризової ситуації. Якщо від замовника надійде пропозиція на випуск продукції, яка потребує деяких змін у технології та відповідно додаткових витрат, то керівники можуть прийняти таке замовлення за ціною, нижчою за собівартість. Припустимо, замовник погодився придбати в поточному році 300 виробів за ціною 110 грн, яка є нижчою планової собівартості. При цьому підприємство повинно додатково витратити на конструкторсько-технологічну підготовку виробництва цієї партії продукції 5 тис. грн. Чи вигідно це підприємству?

1. Зробіть техніко-економічне обґрунтування рішення щодо прийняття додаткового замовлення на таких умовах.

2. Результати розрахунків подайте в таблиці.

3. Зробіть висновки. Обґрунтуйте свою точку зору.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОДАТКОВОГО ЗАМОВЛЕННЯ

Показник	Варіант І (100% пакета замовлень)	Варіант ІІ (60% пакета замовлень)	Варіант ІІІ (60% пакета замовлень + додаткове замовлення)
Обсяг виробництва	1000	600	600 + 300
Ціна за одиницю продукції, грн
Виручка від продажу, тис. грн
Змінні витрати на одиницю продукції, грн
Сума змінних витрат, тис. грн
Сума постійних витрат, тис. грн
Собівартість всього випуску продукції, тис. грн
Собівартість одиниці продукції, грн
Прибуток («+»), збитки («–»), тис. грн

Варіант 4¹²

Вихідні дані для обґрунтування рішення щодо заміни обладнання наведено в табл. 1.

Таблиця 1

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ ОБҐРУНТУВАННЯ РІШЕННЯ ЩОДО ЗАМІНИ ОБЛАДНАННЯ

Показники	Обладнання
	старе	нове
Витрати на придбання	10 000	12 000
Остаточна вартість	8000	—
Строк роботи після прийняття рішення про придбання, роки	4	4
Вартість старого обладнання при його реалізації в момент прийняття рішення про придбання нового обладнання	3000	—
Щорічні зміни витрати на експлуатацію обладнання	20 000	15 500
Річний обсяг продажу продукції, що виробляється на обладнанні	50 000	50 000

1. Розрахувати прибуток за чотири роки у випадку продовження експлуатації старого або придбання нового обладнання.

2. Розрахунки подайте в табл. 2.

3. За результатами розрахунків зробити висновки.

Таблиця 2

РОЗРАХУНОК ПРИБУТКУ ЗА ЧОТИРИ РОКИ У ВИПАДКУ ПРОДОВЖЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЇ СТАРОГО АБО ПРИДБАННЯ НОВОГО ОБЛАДНАННЯ

Показники	Обладнання
	старе	нове
Обсяг продажу
Змінні витрати
Амортизація нового обладнання
Амортизація старого обладнання
Втрати, пов’язані зі списанням старого обладнання, в момент придбання нового обладнання
Вартість старого обладнання, за якою його можна реалізувати у момент прийняття рішення про придбання нового обладнання
Прибуток

Варіант 5¹³

Дані щодо асортименту продукції підприємства та його можливих змін наведено в таблиці.

Постійні витрати за рік для першого варіанта становлять 1000 млн грн, для другого — 1000 млн грн, виторг від реалізації для першого варіанта — 5600 млн грн, для другого — 6000 млн грн.

ЗМІНА СТРУКТУРИ ПРОДУКЦІЇ

Вироби	Ціна, тис. грн	Змінні затрати на одиницю продукції, тис. грн	Питома вага
			Варіант І	Варіант ІІ
А	8	6	0,5	0,3
Б	12	8	0,3	0,2
В	18	12	0,2	0,4
Г	20	12	—	0,1

1. Оцініть можливі варіанти змін структури продукції.

2. Який із варіантів є найбільш прийнятним?

3. Зробіть висновки.

Варіант 6¹⁴

Підприємству необхідно прийняти рішення щодо додаткового замовлення на випуск 500 виробів типу А, якщо потужність його обладнання використовується максимально. В такому випадку необхідно зменшити випуск інших виробів, наприклад типу В. Дані про ці вироби наведено в таблиці.

Показники	А	В
Ціна виробу, тис. грн	15	12
Змінні витрати на одиницю, тис. грн	9	8
Ставка маржинального доходу, тис. грн	6	4
Час виробітку, хв	8	10

1. На скільки одиниць необхідно скоротити випуск продукції В, щоб прийняти замовлення на продукцію А?

2. Чи буде сприяти додаткове замовлення збільшення прибутку в даному періоді?

3. Якою має бути межа ціни виробу А, щоб підприємство могло прийняти замовлення?

Варіант 7¹⁵

Підприємство випускає два види продукції: куртки та пальто. Вихідні дані для аналізу:

	Пальта	Куртки
Змінні витрати на одиницю продукції, грн	160	130
Ціна, грн	250	200
Витрати матеріалу на одиницю, м	3	2
Маржинальний дохід на одиницю продукції, грн	90	70
Маржинальний дохід на 1 м тканини, грн	30	35
Попит, од.	5000	8000
Необхідні витрати матеріалу, м	15000	16000

Постійні витрати складають 500 тис. грн. На підприємстві існують обмеження за ресурсами, необхідними для виробництва даних видів продукції: витрати тканини обмежуються 25000 м.

1. Обґрунтувати можливі обсяги виробництва пальто та курток з урахуванням попиту та при умові обмеженості матеріальних ресурсів.

2. Який варіант виробництва продукції буде найбільш вигідним для підприємства?

3. Подайте розрахунки в табличній формі.

Варіант 8, 9

Одним із практичних завдань домашньої письмової роботи для студентів заочної форми навчання з дисципліни «Антикризове управління підприємством» є письмове розв’язання кейсів, що дозволяє перевірити наявність відповідних умінь та навичок.

Структурно кейс складається з таких частин:

1. Мета кейсу.

2. Ситуація: конкретний опис наявної ситуації.

3. Проблеми: опис проблем, з якими зіткнулось керівництво в ситуації, що описується.

4. Рішення: критичний аналіз рішень, прийнятих керівниками організації по вирішенню проблем.

5. Питання до ситуації.

Під час розв’язання кейса необхідно орієнтуватись на теоретичні концепції і моделі, які розглядались на лекціях.

4.4.3. Порядок оцінювання виконання домашніх письмових робіт

Оцінювання виконання студентами домашньої письмової роботи здійснюється за 40-бальною системою. Теоретичне запитання оцінюється за шкалою 10; 5; 0. Кожна відповідь на запитання у практичному завданні домашньої письмової роботи оцінюється окремо за такою шкалою: 10; 5; 0 балів.

Для оцінювання рівня відповідей студентів на теоретичні запитання використовуються такі критерії:

• відмінному рівню (10 балів) відповідає виявлення всебічного системного і глибокого знання програмного матеріалу; засвоєння основної і додаткової літератури; чітке володіння понятійним апаратом, методами, методиками та інструментами, передба­ченими програмою дисципліни; вміння використовувати їх для вирішення як типових, так і нетипових практичних ситуацій; виявлення творчих здібностей у розумінні, викладі і використанні навчально-програмного матеріалу;

• задовільному рівню (5 балів) відповідає виявлення знань основного програмного матеріалу; засвоєння інформації в основному з лекційного курсу; володіння необхідними методами, методиками та інструментами, передбаченими програмою; вміння використовувати їх для вирішення типових ситуацій, допускаючи окремі незначні помилки;

• незадовільному рівню (0 балів) відповідає виявлення значних прогалин у знаннях основного програмного матеріалу; володіння окремими поняттями, методиками та інструментами з припусканням під час їх використання принципових помилок.

Кожна відповідь при письмовому розв’язанні розрахунково-аналітичної задачі або кейсу, що дозволяє перевірити сформованість відповідних умінь та навичок, оцінюється на «відмінно» (10 балів), «задовільно» (5 балів) та «незадовільно» (0 балів) залежно від:

а) точності відповідей на задані питання;

б) повноти відповідей на задані питання;

в) ступеня аргументованості відповідей на запитання.

Виконані за дисципліною «Антикризове управління підприємством» домашні письмові роботи мають бути представлені на кафедру менеджменту за два тижні до складання іспиту або заліку.

Результати самостійно виконаної домашньої письмової роботи перевіряються викладачем, підлягають захисту у ході співбесіди зі студентом і в цілому оцінюються в діапазоні від 0 до 40 балів. Результати поточного контролю знань студентів, які отримали 20 і більше балів (25, 30, 35, 40) вносяться до залікової або екзаменаційної відомості без переведення їх у 4-бальну систему, за інших результатів у відомостях проставляється 0 (нуль) балів.

Якщо за результатами поточного контролю студент отримав менше 20 балів, він не допускається до іспиту. Оформлення не допуску здійснюється у відповідності до вимог наказу ректора університету від 13.12.2001 р. № 604.

У разі невиконання домашньої письмової роботи з об’єктив­них причин або незадовільного виконання (сума балів менше 20) студент має право ліквідувати цю заборгованість згідно з Положенням про екзаменаційну сесію студентів I—IV курсів КНЕУ зі змінами та доповненнями (ухвала Вченої ради від 29.11.2002 р.).

4.5. Зразок екзаменаційного білета

Екзаменаційний білет №

1. Теоретичне запитання № 1. Сутність концепції ЖЦ реально існуючих технічних та соціально-економічних систем.

2. Теоретичне запитання № 2. Комплексні підходи щодо оцінки фінансового стану підприємства: двофакторна модель, Z-розрахунок Альтмана, підхід У. Бівера.

3. Блок тестових завдань

Тестові запитання одиничного вибору. Відмітити одну правильну відповідь.

1. У підготовчому засіданні арбітражний суд виносить ухвалу, яка зобов’язує скликати перші загальні збори кредиторів не пізніше:

а) 1 місяця від дня одержання заяви про порушення справи про банкрутство;

б) 1 місяця від дня опублікування оголошення справи про банкрутство;

в) 3 місяців і 10 днів після дати проведення підготовчого засідання суду.

2. Вимоги, що не є задоволеними за недостатністю майна :

а) передаються власнику-наступнику;

б) залишаються у ліквідаційному балансі;

в) вважаються погашеними.

3. У разі порушення справи про банкрутство виникає комплекс процесуальних правовідносин між юридичними особами, що регулюються Законом України:

а) «Про банки і банківську діяльність»;

б) «Про організацію і діяльність Арбітражного суду»;

в) «Про підприємства в Україні»;

г) «Про банкрутство».

Тестові запитання множинного вибору. (Зазначити кілька правильних відповідей)

4. До основних завдань підсистеми постачання в умовах кризи належать:

a) формування запасів МТР;

б) збут та продаж МТР;

в) збереження наявних та освоєння нових ринків постачання;

г) оптимізація обсягів постачання та переліків МТР;

д) освоєння альтернативних постачань.

5. До довгострокової реструктуризації належать:

а) продуктова;

б) виробничо-технологічна;

в) фінансова;

г) правова (форми власності) ;

д) організаційна;

е) управлінська.

6. Причинами фінансової кризи є:

а) велика частка дебіторської заборгованості;

б) відсутність фінансового планування;

в) велика потреба в капіталі для розвитку;

г) висока частка займових коштів;

д) висока частка коштів, що використовується на споживання.

7. План санації боржника повинен містити:

a) заходи щодо відновлення платоспроможності боржника;

б) умови участі інвесторів у задоволенні вимог кредиторів;

в) строк та черговість виплати боргу кредиторам;

г) умови відповідальності інвестора за невиконання взятих зобов’язань.

8. Антикризовий стратегічний план із відновлення виробництва передбачає:

а) обґрунтування оптимальних розмірів підприємства та виробничого циклу;

б) принципову схему виготовлення продукту;

в) альтернативні розрахунки результатів /витрат згідно з різними схемами;

г) цілі та стратегії розвитку виробництва у зв’язку з іншими частинами «стратегічного набору»;

д) технологічна база виробництва та напрямки її вдосконалення;

е) контроль якості виготовлення продукту.

Тестові запитання впорядкованого вибору. Позначити цифрами у відповідному порядку послідовність робіт (етапів) або відповідність між частинами моделей, позначених цифрами і визначеннями.

9. Позначте цифрою «1» — внутрішні, а цифрою «2» — зовнішні завдання, які підприємство має розв’язати на етапі діагнозу поточної ситуації в умовах кризи:

• запобігання паніці;

• збір та узагальнення інформації;

• визначення можливих джерел допомоги;

• визначення системи звітності по вивченню та характеристиці кризи;

• інформування кредиторів та партнерів про кризу на підприємстві.

10. Зазначте порядок укладання контрактів на постачання / збут:

• інтеграція;

• створення «профілю пошуку» ;

• налагодження контактів;

• активний пошук;

• контроль за виконанням угод;

• очікування слушної ситуації;

• переговори;

• оцінювання кандидатів;

• оформлення контракту.

4. Запитання № 1 до кейса. Визначити види криз, які розвиваються на «Електротяжмаші» (див. п. 2. «Приклади типових завдань, що виносяться на іспит» ).

5. Запитання № 2 до кейса. Розробити набір тактичних заходів, які, на вашу думку, допоможуть стабілізувати та покращити становище підприємства.

6. Запитання № 3 до кейса. Запропонувати перелік стратегічних заходів щодо покращення роботи підприємства.

4.6. Список рекомендованої літератури

1. Про внесення змін до Закону України «Про банкрутство» № 784-ХІV від 30 червня 1999 року.

2. Антикризисное управление / Под ред. Минаева З. С., Панагу-шина В. П. — М.: «ПРИОР», 1998. — 432 с.

3. Антикризисное управление от банкротства — к финансовому оздоровленню / Под ред. Г. П. Иванова. — М.: Закон и право, 1995. — 320 с.

4. Крутько В. Введение в менеджмент кризисных ситуаций. — К., 1994.

5. Стратегия и тактика антикризисного управления / Под ред. А. П. Градова и Б. И. Кузина — Спб.: Спец. литература, 1999. — 510 с.

6. Теория и практика антикризисного управления / Под ред. С. Г. Беляева и А. В. Кошкина. — М.: Закон и право, 1996. — 469 с.

ЗАГАЛЬНИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ