54. Своеобразие соц.-психологических романов Стендаля.

Французький письменник Стендаль увійшов в історію всесвітньої літератури як один із засновників реалістичного роману. Стендаля без перебільшення можна вважати одним із найоригінальніших романістів ХІХ ст.. Бурхливі історичні і соціально-політичні події у Франції довели, що життя і доля людини залежать не тільки від її вдачі, але й, у першу чергу, від умов, в яких людина згідно взаємозв’язку між характером людини і історичними умовами, які його сформували, став роман Стендаля “Червоне і чорне”. У своєму творі письменник створив панорамну картину суспільного життя Франції часів Реставрації, зобразив представників різних верств населення, суспільних класів, розкрив основні політичні і моральні конфлікти. Творчі принципи письменника, якими він керувався в роботі над романом “Червоне і чорне”, дали можливість вивести яскраві й правдиві характери, розкрити їхню психологію. В центрі уваги Стендаля- письменника – людський характер. Стендаль був певен, що “немає цілком гарних, або цілком поганих людей”. Людина, на думку письменника, визначається тим, як вона “розуміє щастя” і “як вона на нього полює” тобто тим, яку життєву мету вона ставить і якими засобами домагається цієї мети. Свій принцип відображення дійсності Стендаль пояснював за допомогою образу дзеркала. У дзеркалі відображається все – і гарне, і погане. Цей принцип Стендаль застосував і для створення характерів своїх героїв. Образ головного героя Жюльєна Сореля – постать не абстрактна, а живий, суперечливий, складний характер, в якому узагальнене поєднується з індивідуальним. Багато в чому цей персонаж, а також інші герої роману (жіночі образи пані де Регаль і Матильди де Ма-Моль) нагадують їхнього автора: у них втілено ті риси чи поривання Стендаля, які за різних обставин він не зміг реалізувати. Трагічний фінал життя головного героя та його коханої жінки пані де Регаль стає моральною перемогою над суспільством і власними вадами. У долях героїв роману відображено конфлікти епохи. Створюючи своє панорамне полотно життя Франції, Стендаль переконливо доводить, що існуючі суспільні закони руйнують душі і долі людей.

В романі “Червоне і чорне” органічно поєднані риси психологічного роману (глибина розкриття внутрішнього життя персонажів) і роману філософського, в якому автор порушує найактуальніші й найскладніші проблеми історії, політики й естетики.

76. Епічний театр б.Брехта: теорія та практика

Брехт различает 2 вида театра: драматический или аристотелевский; и эпический.

Драматический театр покоряет эмоции зрителя, чтобы он испытал катарсис через страх и сострадание, чтобы он утратил ощущение разницы между театром и жизнью.

Эпический же театр должен апеллировать к разуму человека, должен рассказывать зрителю о жизненных ситуациях так, чтобы зритель мог вникнуть и понять, а не просто сопереживать. Зритель при этом должен ощущать спокойствие и контроль над своими чувствами и с ясным сознанием должен определять, наблюдать, думать. Создается дистанция межде зрителем и сценой, чтобы зритель мог как бы со стороны наблюдать и умозаключать.

Театр по Брехту – это школа жизни. Он должен показывать жизнь с подлинно научной позиции, в широкой исторической перспективе.

Жанр пьес Брехта определяют как пьесы-параболы (пьеса-пример), в которых максимален уровень иносказания, обобщения, а характер фабулы и построение действия несколько искусственно.

«Эффект очуждения» - худ-ный приём, который предназначен для того, чтобы показать явления жизни с необычной стороны, заставить по-иному посмотреть на них, критически оценить всё происходящее на сцене.

Суть этого приёма заключается в том, чтобы «вывернуть наизнанку» действия, перевернуть всё наоборот, сменить акценты. Неправильное возводится в ранг правильного.

Этот приём на практике воплощается с помощью введения в пьесу: хоров, сольных песен, которые объединяют и оценивают события; особое оформление сцены; музыка; необычная система актерского мастерства (актеру не обязательно вживаться в роль); на сцену могут выходить рассказчики и комментировать происходящее, даже актеры могут сами комментировать своих героев.

Эффект очуждения присутствует не только в образе, сюжете, мотивах, но и в языке.

Оформление сцены очень скупо, носит «намекающий» характер, содержит лишь необходимое, минимум декораций, реквизита; иногда применяются маски.

Идею театра Брехта можно выразить словами М.Маяковского: «Надо, чтобы не таскались с идеями на сцене, а чтобы уходили с идеями из театра».