Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЗМІСТ 3.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
07.09.2019
Размер:
148.84 Кб
Скачать

2.3 Динаміка домінантності у когнітивних інтеракціональних моделях політичних дебатів

Визначення функціональних особливостей висловлювань, де вербалізується домінантність, можливе лише з врахуванням їх ситуативної обумовленості. Саме в контексті комунікативної ситуації висловлювання сигналізує про справжні інтенції мовця. Розуміючи контекст, слідом за Т.А. ван Дейком, як притаманну учасникам мовленнєвої взаємодії ментальну репрезентацію соціальної ситуації, в якій відбувається дана взаємодія, ми визначили “контекстні моделі” (термін Т.А. ван Дейка) як феноменологічні ментальні структури, що формують сукупність знань та уявлень про особливості контекстуальних обмежень на комунікацію. Дискурсивна реалізація домінантності залежить від актуалізації контекстних моделей у її учасників. Контекстні моделі – персональні та унікальні, однак їм властиві деякі спільні соціально-політичні виміри, тобто всі комуніканти поділяють певний набір знань про контексти та ритуально-конвенційні обмеження, що ними накладаються на інтеракціональну структуру і мовне оформлення політичних дебатів [Т.А. ван Дейк 1989: 293].

Інакше кажучи, контекстні моделі мають ієрархічну будову, що означає розміщення одних категорій контексту над іншими. Така різнорівнева категоризація контекстних моделей дозволяє виділити макромоделі та мікромоделі контексту, які формують їх парадигму у всіх учасників комунікації.

Макромоделі контексту передвиборчих політичних дебатів відзначаються своєю глобальною спрямованістю, а саме –складаються зі знань та установок учасників про базові та загальні поняття, що визначають концептуальні сфери, які є обов’язковими для визначення фрейму політичних дебатів у будь-якому демократичному суспільстві, а саме: ПОЛІТИКА, ВЛАДА, КРАЇНА, ДЕМОКРАТІЯ, ВИБОРИ, ПРЕЗИДЕНТ, НАРОД і т. ін. Щоб краще зрозуміти цей фрейм, звернемося спочатку до самого визначення. Фрейм (англ.frame - рамка) – сталий та достатньо стереотипно відтворюваний жанр мовленнєвої взаємодії комунікантів, набір мовленнєвих засобів, задіяний мовцями в актах взаємодії, які найчастіше трапляються в житті [Семенюк та ін. 2010: 232].

Цікавим матеріалом для дослідження функціонування фреймових комплексів є розвиток ідей європейської інтеграції у дискурсі федерального канцлера Німеччини Герхарда Шредера (1998-2004). Підзаголовок статті «Deutsche Elefanten» у журналі «Spiegel» - «Kanzler Schröder will verstärkt Industrieinteressen in der EU durchsetzen» - є по суті, фреймом, що відображає стратегію керівника німецького уряду в межах ЄС. Із моменту початку роботи Комісії ЄС з 1 листопада 2004р. Г.Шредер вимагав інтенсивнішого відстоювання інтересів індустріальних країн, на відміну від проваджуваної раніше політики спільноти. Адже впродовж десятиліть сільське господарство і всі, хто його лобіював, мали переваги. Згідно із визначеними в 2000р у Лісабоні цілями, федеральний канцлер передбачає розвиток ЄС до 2010р. як найбільш конкурентоспроможного і динамічного регіону землі, що базуватиметься на досягненнях науки («Jetzt pocht der deutsche Regierungschef, die EU bis 2010 «zur weltbewerbsfähigsten und dynamischensten wissenbassierten Region der Erde zu entwickeln») [Spiegel №17 2004: 28].

Інакше кажучи, фреймова лексика, відповідаючи на питання: що є основним джерелом проблеми або зацікавленості в ній ? – допомагає зрозуміти передусім авторську позицію. Адже важливою рисою процесу політичної комунікації є те, що сприйняття висловлювання в її межах пов’язане не з простим розумінням значення окремих речень, а з розумінням висловлювання в рамках усього тексту. Саме тому презентація за допомогою фреймової лексики не лише надає дискурсивного характеру самому викладу інформації, а й значно полегшує та інтенсифікує процес її сприйняття та засвоєння.

Mентальні репрезентації макромоделей контексту політичних дебатів створюють презумпції про персуазивність політичного дискурсу взагалі та рекламну природу передвиборчої комунікації зокрема, що проявляється в політичних дебатах як змагання між двома індивідами, їхніми індивідуальними моделями контексту та їх дискурсивним вираженням.  Тому контекстні макромоделі визначають конфліктність та конкурентність дискурсів кандидатів, що викликає домінантність одного з них і сприймається швидше як норма, ніж відхилення.

Мікромоделі контексту передвиборчих дебатів – це елементи комунікативного процесу, які в переважній більшості лінгвістичних досліджень називають ситуацією і вивчають за допомогою соціолінгвістичних та етнометодологічних підходів (Р. Белл).  Цілям нашого дослідження в найбільшій мірі відповідає трактування комунікативної ситуації як динамічного набору взаємодіючих факторів об’єктивного та суб’єктивного плану, які обумовлюють участь людини в мовній комунікації та визначають і обмежують її мовленнєву поведінку [Ущина 2003: 10].

Висловлювання з вербалізованою домінантністю належать до таких ілокутивних мовленнєвих актів як репрезентативи, директиви та комісиви, виключаючи, однак, вживання експліцитного наказу або менасива. Комплексна перлокутивна мета висловлювань, в яких досягається домінантність одного із мовців-політиків. Таким чином, домінантні мовленнєві дії мовця-політика спрямовані на досягнення інтеракціональної домінантності як проміжної мети. Прототипні когнітивно-інтеракціональні моделі стереотипної ситуації політичних дебатів обмежують можливість вживання директивів з конкретними ілокутивними функціями та обумовлюють деякі структурно-семантичні особливості реалізації в них директивів з допустимими ілокутивними функціями – непрямих мовленнєвих актів, які можуть інтерпретуватися безпосередніми слухачами як заклики до дії: граматичні конструкції “es ist schon Zeit ...”, функціональні кореляти типу “Es ist wichtig...”, “Es ist notwendig...”, модальні дієслова із значенням примусовості дії sollen, müssen, haben, імперативи з морфологічним показником “Lassen”, який можна розглядати як ядро інклюзивності, що створює у слухача ілюзію спільних дій з мовцем-політиком [Ущина 2003: 11].

Групу контролюючих ініціатив складають виправлення, дозвіл та оцінювання, що виражені простими однослівними номінативними (“Botschafter”, „Staatsbeamte“, “München, Bundesland Bayern”, etc), запитальними (“Habe ich die Möglichkeit zu antworten?” ) та заперечними (“Sie ändern meine Meinung nicht”) реченнями, еліптичними (“Sicher“, “Wahrscheinlich”) та граматичними конструкціями з вираженням реальної/нереальної умови (“Wenn ich es sagen könnte…” “Wenn Sie es sagen möchten”), модальними дієсловами (“können”, dürfen”), дискурсивними маркерами згоди (“Ja”, “Jawohl”, “Sicher”) і т. ін.

Обмежуючі ініціативи спрямовані на позбавлення співрозмовника права на мовленнєвий хід. Вони реалізуються з допомогою звертань-вокативів (“Kanzlerin Merkel”,“Präsindent Obama”), апеляцій до конвенційно-ритуальних норм проведення заходу (“Wir haben nur noch eine Minute Zeit”) та заключних етикетних реплік (“Vielen Dank”).

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.