4. Особливості правового статусу голів міст Києва і Севастополя

Слід зазначити, що відповідно до чинного законодавства місь­кі голови міст Києва та Севастополя володіють особливим правовим статусом, який визначається Конституцією України, Законом "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року, Законом України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 10 липня 2010 року, Законом "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 7 червня 2001 року. Законом "Про місцеві дер­жавні адміністрації" від 9 квітня 1999 року та законами, що безпосе­редньо регулюють спеціальний правовий статус про ці міста. У цьому контексті слід зазначити, що нині в Україні прийнято лише один про­фільний закон — Закон "Про столицю України — місто-герой Київ" від 15 січня 1999 року.

Особливе місце правового статусу міських голів Києва та Севас­тополя, пояснюється тим, що ці міста, відповідно до ч. 3 ст. 133 Кон­ституції України, мають спеціальний статус, обумовлений специ­фічними завданнями і функціями, які держава на них покладає. Спеціальний статус міста Києва обумовлений функціями, які покла­даються па нього як на столицю України, а Севастополя — функціями, які він має у зв'язку з розміщенням на його території інфраструкту­ри ВМС України та Чорноморського Флоту Росії, що безпосередньо впливає на специфіку здійснення місцевого самоврядування.

Таким чином, класифікація функцій міського голови відповід­но до характеру правового статусу адміністративно-територіальних одиниць обумовлена, перш за все, характером основних напрямів і видів його локальної діяльності, безпосередньо пов'язаної з вирішен­ням питань місцевого значення.

Особливістю специфіки правового статусу голів цих міст є й те, що вони мають додаткові повноваження, пов'язані з локальною нормотворчістю та активною роллю в процесі розробки соціально-економічних та культурних програм, які торкаються цих міст.

Так, наприклад, у зв'язку з тим, що держава гарантує здійснен­ня містом Києвом столичних функцій шляхом надання йому певних додаткових правових, організаційних та фінансових можливостей, у тому числі за рахунок державного бюджету, Київський міський голо­ва наділений додатковими повноваженнями, які знаходять своє за­кріплення у ст. 17 Закону України "Про столицю України — місто-герой Київ". Він бере участь:

• у підготовці проектів законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, відповідних програм, що стосуються міста Києва;

• у вирішенні питань щодо прове­дення в місті заходів загальнодержавного та міжнародного характеру;

• у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу при розгляді питань, що стосуються столиці України — Києва;

• та­кож здійснює інші додаткові повноваження відповідно до цього За­кону.

У той же час Київський міський голова має подвійну природу, яка полягає в тому, що він паралельно (одночасно) виконує функ­ції голови державної виконавчої влади у місті Києві. Відповідно до цього його також наділено повноваженнями, які прямо закріплені у ст. 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації " від 9 квіт­ня 1999 року.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішення №21-рп/2003 від 25 грудня 2003 року дав роз’яснення про те, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади — Кабінету Міністрів України.

Київську міську державну адміністрацію має очолювати лише особа, обрана Київським міським головою, яка Президентом України призначається головою Київської міської державної адміністрації. Як голова Київської міської державної адміністрації Київський міський голова з питань здійснення виконавчої влади є відповідальним перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітним і підконтрольним Кабінету Міністрів України.

На посадову особу, яка є Київським міським головою і одночасно головою Київської міської державної адміністрації, не поширюються вимоги про граничний вік перебування на державній службі.

Закон України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 10 липня 2010 року в прикінцевих положеннях (п.5-1) передбачає, що до прийняття Закону України, який встановлює особливості здійснення місцевого самоврядування у місті Севастополі, вибори Севастопольського міського голови не проводяться.

За таких обставин, Президентом України, відповідно до ст.118 Конституції України, призначається на посаду та звільняється з посади Голова міської державної адміністрації у м. Севастополі.

Голова міської ради обирається зі складу депутатів ради на термін її повноважень.

Оскільки на законодавчому рівні питання правового статусу голови м. Севастополя не визначено то організація діяльності і взаємодія Севастопольської міської державної адміністрації та Севастопольської міської ради регламентується відповідною угодою між цими суб’єктами владних повноважень.

Спеціальний правовий статус міста Севастополя традиційно визначався відповідно до Конституції СРСР 1977 року, Конституції УРСР 1978 року як місто республіканського підпорядкування, а також зумовлюється тим, що в ньому розташований Військово-Морський флот України та Чорноморський флот Російської федерації. Цей чинник відбився на особливому порядку здійснення державної виконавчої влади та місцевого самоврядування у м. Севастополі. Згідно з частиною третьою 3 ст. 133 Конституції України спеціальний статус міста Севастополя має бути врегульований законом України, але до сьогодні цей закон не прийнято.

Адміністративно-територіальними одиницями, що поєднують особливості населених пунктів та регіонів, у сучасній Україні є так звані міськради, міські округи, які виникли у результаті адміністра­тивного підпорядкування місту (як правило, обласного, рес­публіканського (Автономна Республіка Крим) чи загальнодержавно­го значення) Інших населених пунктів зі збереженням за ними стату­су самостійних адміністративно-територіальних одиниць. Так, у складі Севастополя — чотири райони, місто районного значення Інкерман, селища та 29 сіл. Причому в одному з районів міста Севас­тополя — Балаклавському, окрім міста Інкерман, є власне місто — Балаклава. У системі місцевого самоврядування Севастополя — міська рада, чотири районних у місті ради, Інкерманська міська рада районного значення, Качинська селищна та чотири сільських ради. Якщо враховувати, що ця надто складна та незвичайна структура роз­ташована на величезній площі понад 1000 кв. км, то цілком зро­зуміло, чому в Конституції України у ст. 140 говориться, що особли­вості здійснення місцевого самоврядування у містах Києві та Севас­тополі визначаються окремими законами України. Основний Закон держави також вказує на особливості здійснення виконавчої влади у місті.

Така «дивовижна» конструкція внутрішнього муніципального уст­рою Севастополя породжує численні проблеми з реалізацією місце­вого самоврядування жителями міста — первинним локальним суб'єктом публічної влади. На ці проблеми звертає увагу на сторінках підручника «Муніципальне право України» М. Баймуратов. Він вка­зує, що коли виділити в окрему територіальну громаду жителів цього міста, то потрібно буде окремо створювати територіальну громаду з інших жителів Балаклавського району, що призведе до створення двох територіальних громад, які функціонують практично на одній території. Таким чином, створення територіальних громад на тери­торії міста Севастополя на рівні сіл, селищ та інших населених пунктів, що входять до його складу, призведе до створення щонайменше 37 відповідних місцевих рад, яким відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування і Конституції України мають бути надані повноваження щодо встановлення місцевих податків і зборів на своїй території, прийняття місцевого бюджету, вирішення земельних питань, управління комунальною власністю тощо. У результаті тако­го підходу на території міста Севастополя, де мешкає понад 400 тисяч осіб, діятимуть 37 «варіантів» місцевих податків.