31) Охарактеризуйте процес делегування повноважень в орг.-ії:

Делегування повноважень – це процес передавання керівником частини будь-якої своєї роботи та повноважень, необхідних для її виконання, підлеглому, який приймає на себе відповідальність за її виконання. За допомогою делегування повноважень встановлюються формальні відносини та посадові зв`язки працівників в організації. Саме вони слугують основою для упорядкування спільної діяльності підрозділів і забезпечують можливості координувати роботу організації.

Делегування повноважень охоплює: передавання повноважень (надання підлеглому обмеженого права приймати рішення, використовувати ресурси і спрямовувати зусилля підлеглих на виконання поставлених завдань);

прийняття відповідальності (прийняття підлеглим зобов’язань виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх задовільне вирішення);

підзвітність (це вимога до підлеглого, який, використовуючи свої повноваження, має усвідомлювати наслідки своїх дій і повідомляти про них своєму безпосередньому начальнику).

допомогою заохочення у випадках позитивного результату виконання завдання; б) за допомогою покарання – у випадках негативного результату виконання завдання.

Повноваження, що передаютья підлелим, бувають трьох типів: лінійні; штабні; функціональні.

Лінійні повноваження – це повноваження, які передаються від начальника безпосередньо йому підлеглому і далі іншим підлеглим. Делегування лінійних повноважень утворює ієрархію рівнів управління в організації. Така ієрархічна побудова називається "скалярним принципом організації". Отже, повноваження лінійного керівника знаходяться у прямому ланцюгу команд від вищого керівника до виконавця.

Штабні повноваження (апаратні, адміністративні) – це повноваження, що передаються особам, які здійснюють консультативні, обслуговуючі функції щодо лінійних керівників. Повноваження штабного керівника пов’язані з експертизою, підготовкою рекомендацій, підтримкою лінійних керівників. Сутність штабних посадових зв’язків полягає у їх дорадчому характері.

Функціональні повноваження - це повноваження, що дозволяють особі, якій вони передаються, в межах її компетенції пропонувати або забороняти певні дії підлеглим лінійних керівників.

32) Поняття та характерні ознаки організації. Організація - відкрита система

Організація – одна з основних функцій управління, яка реалізується у створенні і вдосконаленні системи у підтриманні порядку її функціонування.

Орг-ія як соціальна система – відносно автономна група людей з чітко структурованими спільними цілями, що створюється для досягнення певної мети.

Орг-ія – група людей, діяльність яких свідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети.

Існують різноманітні соціальні орг.: політичні, військові, творчі, спортивні, релігійні тощо.

Організація як відкрита система – сукупність взаємозалежних частинф(елементів), які складають цілісне утворення, наділене властивостями, які є сумою властивостей його складових частин.

Закрита система має жорсткі фіксовані межі, а її дії відносно незалежні від середовищаю

Усі організації мають загальні для них характеристик :

1. всі організації використовують 4 основні види ресурсів:людські, фінансові, фізичні, інформаційні

2. будь-яка організація є відкритою системою

3. розподіл праці в організації може бути :

n горизонтальний

n вертикальний

Наявність горизонтального вимагає наявність вертикального .

Діяльність пов’язана з координацією регулюючої діяльності окремих виконавців в широкому розумінні називається управління. Глобальною метою діяльності організації є досягнення успіху. Складовими успіху виступають:

1. виживання

2. результативність та ефективність

За словами Дракера результативність є наслідком того, що робляться потрібні, слушні речі, а ефективність є наслідком того, що правильно (вірно) створюються ці самі речі . Результативність є передумовою ефективності.