17. Горизонтальний та вертикальний аналіз активів банку

Загальний аналіз активів банку ґрунтується на застосуванні методик вертикального та горизонтального аналізу.

Горизонтальний(трендовий) аналіз активів передбачає встановлення динаміки (зміни) за періоди , шляхом порівняння з датами у минулому. Аналіз проводиться в абсолютних сумах а в окремому випадку – у % відносно таких показників: основні робочі активи, неробочі активи, витрати на власні потреби, іммобілізація активів. Результати цього аналізу оформляються графічно у формі стовпчикових діаграм та лінійних графіків.

У процесі вертикального(структурного) аналізу активів визначається питома вага активів за їх цільовим використанням, ступенем ліквідності, рівнем дохідності, склад і структура кожного виду активів:кредитного портфеля, портфеля ЦП, високоліквідних та інших активів. Дає змогу робити висновки про перерозподіл вкладень у різні види активів і про зміни джерел фінансування п-ва. Результати цього аналізу використовуються в процесі оцінки якості складу активів та їх оптимізації. Вони як правило оформляються в таблиці та графічно у формі секторних або стовпчикових діаграм.

Горизонтальний і вертикальний аналіз проводиться за допомогою таких показників як абсолютний приріст(кін-поч), відносний ріст(темп росту), темп приросту.

Вертикальний і горизонтальний аналіз зазвичай здійснюються одночасно.

18. Аналіз ліквідності та ризиковості активів

Оцінюючи якість активів банку, слід враховувати їх ризикованість, яка залежить від обсягу розміщення коштів в активах. За ступенем ризику вкладень та можливості втрати частини їх вартості активи комерційного банку поділяються на 5 груп:

1. 1-0% - банкноти, монети, дорожні чеки та банківські метали; кошти до запитання в НБУ; термінові депозити в НБУ; боргові ЦП, які рефінансуються в НБУ; боргові ЦП центральних органів державного управління.

2. 2-10% - короткостр і довгострокові кредити, надані ценрт орг. Держ управл.; прибутки, нараховані за кредитами центр орг держ упр і прострочені нараховані доходи за цими кредитами.

3. 3-20% - короткостр і довгострокові кредити, надані місц орг. Держ упр; нарахована доходи і прострочені нараховані доходи за такими кредитами; боргові ЦП місц орг. Держ управл.

4. 4-50% - кошти до запитання в інших банках; термінові депозити, розміщені в інших банках(крім простроченої заборгованості) та ін..

5. 5-100% - кредити, надані ін. банкам; сумнівна заборгованість інших банків; дебіторська заборгованість за операціями з іншими банками; кредити, надані суб’єктами госп д-сті та ін..

Основними показниками, які дають змогу оцінити достатність високоліквідних активів для забезпечення ліквідності комерційного банку, є кооф миттєвої ліквідності і кооф співвідношення висоліквідних і робочих активів банку:

Км.л.=Кк.р.+Кк/Кп.р.*100%, Км.л.-кооф мит лікв.%, Кк.р.-кошти на коресп. Рахунках в інших банках, грн., Кк-кошти в касі банку, грн.., Кп.р-кошти залучені банком на поточні рахунки, грн..

Кв.а.=ВА/РА*100%, Кв.а-кооф співвідн суми високолікв активів і робочих активів банку, %; ВА- високолікв акт., РА-роб ак.

Надто високі значення цих кооф негативно впливають на дохідність банку, а надто низькі – свідчать про погіршення надійності банку.