Висновки і пропозиції

Таким чином, державний режим — це різновид політичного режиму, який має домінуюче місце в суспільстві. Державний режим — це сукупність чи система методів, за допомогою яких здійснюється державна влада в суспільстві. Він характеризується станом демократичних прав і свобод людини та інших суб'єктів суспільних відносин, відношенням державної влади до правових основ діяльності її органів.

Зміст державного режиму розкривається у взаємодії трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової, а також че­рез становище органу, який є центром прийняття рішень у державі. Оскільки судова влада безпосередньо не визначає характеру державного режиму, особливості державних ре­жимів проявляються в структурі відносин між законодав­чою і виконавчою владою. Існують державні режими з по­ділом законодавчої та виконавчої влади і режими, які ха­рактеризуються їх поєднанням. У разі суворого розподілу законодавчої та виконавчої влади — наявний президентсь­кий режим. Якщо розподіл влади є гнучким чи обидві гілки влади співпрацюють, то це — парламентський режим.

Державний режим характеризує:

а) можливість участі громадян в реалізації державно-влад- них повноважень, забезпечення реалізації прав і свобод лю­дини та громадянина у процесі здійснення державно-влад­них повноважень органами державної влади;

б) співвідношення правових та не правових засобів здійснення державної влади;

в) відносини між владою і народом;

г) стан законності і правопорядку в державі.

Державний режим є найбільш нестійким елементом фор­ми держави, обумовлюється формою державного устрою, державного правління, а також соціально-економічними та політичними умовами.

Залежно від наявності та розвитку інститутів демократії державний режим поділяють на демократичний та антиде­мократичний, усі інші розглядаються як їх модифікації. Найпоширенішою є класифікація, відповідно до якої всі режими поділяються на: демократичні, авторитарні, тоталітарні.

Більшість спеціалістів приходять до висновку, що демократія — це певна форма правління, заснована на дотриманні прав людини і свободи особи. Останнім часом демократію розглядають не тільки як владу більшості над меншістю, але і як гарантію прав меншості, прав опозиції. Демократія — це свобода і відповідальність усіх суб'єктів суспільних відносин за свою поведінку і діяльність.

Демократичний режим — це такий режим, коли державна влада здійснюється з дотриманням основних прав людини, коли враховуються інтереси всіх соціальних груп населення через демократичні інститути: вибори, референдуми, засоби масової інформації. Демократичний режим поділяють на такі види: демократично-ліберальний, демократично-консервативний, демократично-радикальний.

Всі держави за формою політичного режиму можна поділити на дві групи: демократичні, авторитарні.

Авторитарний режим — це такий режим, коли порушуються або обмежуються основні права людини, особливо її свобода, честь і гідність; коли влада зосереджується в руках невеликої групи людей або однієї особи; коли забороняється легальна діяльність політичних партій і громадських об'єднань, які знаходяться в опозиції. Авторитарний режим має такі різновиди: тоталітарний, фашистський, військово-диктаторський, расистський, автократичний, вождізм. Наприклад, в колишньому СРСР в 30—50-ті роки був яскраво виражений тоталітарний режим з ознаками вождізму.

Тоталітарний політичний режим має такі ознаки як жорсткий контроль політичної влади над усіма сферами життя суспільства в цілому і кожної особи зокрема, перетворення людини на додаток до механізмів влади; відсутність легальної опозиції; наявність обов'язкової для всіх офіційної ідеології; нетерпимість до політичного інакомислення; примітивізація політичної культури, всієї сфери гуманітарних знань. Влада однієї легальної партії (при забороні діяльності всіх інших) не є обов'язковою ознакою тоталітаризму. В деяких країнах з такими режимами немає політичних партій, а в інших кілька легальних партій визнають провідну роль "партії-гегемона".

Особливості соціально-економічного, політичного розвитку країн світу визначають різноманітність державних режимів, які у чистому вигляді зустрічаються дуже рідко. Типовим, як правило, є поєднання ознак декількох видів режимів, наприклад, поліцейський, надзвичайний, охлократичний тощо.

В сучасному світі з'явились нові різновиди державного режиму, серед яких клептократія — влада крадіїв, що грабують своїх співвітчизників та за безцінь розпродують національні багатства, в умовах якої корупція державних чиновників та політиків стає одним з основних стрижнів життя суспільства; геростратократія — влада марнославних осіб, котрі готові приносити в жертву найвищі цінності вітчизни заради задоволення свого ненаситного прагнення до самоутвердження будь-якою ціною. Отже, процес зміни державних режимів не припиняється.