- •1. Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових прав.
- •Стаття 270. Види особистих немайнових прав
- •2. Зміст та здійснення особистих немайнових прав
- •3. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •4. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •5. Захист особистих немайнових прав фізичної особи
- •1. Загальна характеристика та види речевих прав.
- •2. Поняття власності та права власності.
- •3. Субєкти та обєкти права власності.
- •4. Зміст права власності.
- •5. Способи виникнення права власності.
- •6. Припинення права власності.
- •Стаття 346. Підстави припинення права власності
- •7. Поняття захисту права власності. Співвідношення понять «захист права власності» і «охорона права власності».
- •8. Загальна характеристика речових позовів для захисту права власності.
- •9. Захист прав титульних посесорів (володільців).
- •10. Захист прав на чужі речі (Захист прав заставоутримивуча, забудовника тощо).
2. Поняття власності та права власності.
Стаття 1. Національне багатство України - власність її народу 1. Національне багатство України: земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, основні засоби виробництва у промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, житловий фонд, будівлі та споруди, фінансові ресурси, наукові досягнення, створена завдяки зусиллям народу України частка в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, національні, культурні та історичні цінності, в тому числі й ті, що знаходяться за її межами, є власністю народу України. 2. Національне багатство України забезпечує право кожного громадянина на одержання частки з суспільних фондів споживання, на соціальний захист, зокрема, у разі непрацездатності та безробіття, а також право працюючого на особисту участь в управлінні народним господарством. Стаття 2. Право власності 1. Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. 2. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. 3. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. 4. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними. ( Частина четверта статті 2 в редакції Закону N 2544-12 від 07.07.92; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2690-12 від 14.10.92 ) 5. Власність в Україні існує в різних формах. Україна створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їх захисту.
1. Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. ( Офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 4 див. в Рішенні Конституційного Суду N 4-рп/2005 ( v004p710-05 ) від 11.05.2005 ) 2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам. ( Пункт 2 статті 4 в редакції Закону N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003 ) 3. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. 4. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності. 5. Власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. ( Офіційне тлумачення положень абзацу першого пункту 5 статті 4 див. в Рішенні Конституційного Суду N 4-рп/2005 ( v004p710-05 ) від 11.05.2005 ) При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержувати моральних засад суспільства. 6. У випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.