2. Міжнародний поділ праці. Інтернаціоналізація господарського життя

Організаційно-економічною основою світового господарства є міжнародний поділ праці. Як відомо, під поділом праці розуміють диференціацію праці й людей на різноманітні, самостійні, відокремлені один від одного роди і види діяльності. Саме завдяки поділу праці виробляються споживні вартості. Розподіл праці завжди підвищував її продуктивність, а отже, обумовлював економічний і соціальний прогрес.

Розподіл праці в сучасних умовах - досить складна й розгалужена суспільна структура. По-перше, розрізняють розподіл праці в залежності від роду виробничої, тобто суспільно корисної діяльності. Це - галузева диференціація праці: промисловість, сільське господарство, транспорт, зв'язок, будівництво, галузі невиробничої діяльності тощо. По-друге, поряд із галузевою, спостерігається й просторова диференціація праці. Відокремлені види виробничої діяльності з часом закріплюються за певними територіями. Виникає територіальний розподіл праці. Розрізняють два основних види територіального розподілу праці: розподіл праці всередині окремих країн і міжнародний розподіл праці, тобто розподіл праці між країнами.

Міжнародний поділ праці виступає як процес стабільної концентрації в окремих країнах виробництва матеріальних благ та послуг зверх власних потреб, тобто для зовнішнього обміну, і розвиток потреб внутрішніх виробничих можливостей на основі придбання продукції з-за кордону.

Як правило, міжнародний поділ праці ґрунтується на наявності в країнах корисних копалин, родючості землі, флори й фауни, лісних, водних і, звичайно, кліматичних умов, а також історичних традиціях національної економіки тощо.

Таким чином, основними факторами міжнародного поділу праці є:

природні ресурси ;

географічне положення країни ;

грунтово-кліматичні умови ;

розмір території (площа сільгоспугідь);

історичні традиції;

нагромаджений століттями досвід у виготовлені певних продуктів.

Одночасно з природними відмінностями і прогресом техніки розвиток міжнародного поділу праці, його характер визначаються також соціальним ладом, економічною системою, соціальними й політичними факторами, зовнішньою політикою держави.

Розподіл праці, в тому числі міжнародний, характеризує, насамперед, стан продуктивних сил. Одночасно не існує суспільного поділу праці без породженого ним обміну результатами господарської діяльності, досвідом, майстерністю, науково-технічними досягненнями тощо. На основі міжнародного поділу праці виникають міжнародна кооперація праці, міжнародне економічне співробітництво, тобто міжнародні економічні відносини.

4.2.Суть і форми міжнародних економічних відносин

1.Сутність світогосподарських зв’язків, їх трансформація

2.Міжнародна торгівля та її форми

3.Міжнародний рух капіталів. Міжнародний кредит

4.Міжнародні валютні відносини. Валютний курс

5.Платіжний баланс і його регулювання

6.Міжнародна міграція робочої сили

1. Сутність світогосподарських зв'язків , їх трансформація

Світогосподарські зв'язки є матеріальною основою мирного співіснування, спілкування та взаємопереплетіння інтересів різних держав, регіональних угруповань та міжнародних (світових) організацій.

Світогосподарські зв'язки пов'язані з усіма фазами суспільного відтворення в масштабі планети: виробництвом, розподілом, обміном та споживанням благ і послуг. Ці зв'язки можна розглядати на трьох рівнях: макро-, мета-, та мікрорівнях.

Макрорівень виявляється у міжнародних економічних відносинах, що визначають і забезпечують у сьогоднішньому світі загальні умови розвитку міжнародних економічних відносин.

Метарівень - це економічні зв'язки між регіонами, містами, окремими країнами на міжгалузевому рівні.

Мікрорівень - це зовнішньоекономічна діяльність окремих підприємств, фірм тощо. В певному розумінні на мікрорівні діють і транснаціональні корпорації (ТНК).

Функціонування світового господарства у формі світогосподарських зв'язків відтінює дві основні тенденції:

1)цілісності світових економічних відносин, що ґрунтуються на цілісності самого світового господарства, спорідненості економічних інтересів різних країн, дії економічних законів у світовому господарстві, необхідності переходу до нових типових форм і методів господарювання, які ґрунтуються на досягненнях сучасної НТР в умовах інформаційного суспільства.

2)Відокремленості національних економік, окремих інтеграційних угруповань, територій та частин світу, які ґрунтуються на відмінностях в економічних інтересах окремих країн, регіонів чи угруповань.

Ці дві тенденції співіснують у формі певних суперечностей. Такі суперечності існують між окремими країнами (Росія й Україна, Росія і США), між окремими економічними центрами (США і Західна Європа, США і Японія, Західна Європа і Японія), та між окремими економічними угрупованнями - (ЄЕС, NАFТА, АСЕАН та ін.).

Суперечності можуть проявлятись, зокрема, в "торговельних війнах", у встановленні ембарго (заборони) поставок певних видів продукції в окремі країни тощо. Більшість із суперечностей вирішуються шляхом домовленостей, взаємних компромісів, уточнення та перегляду договірних умов тощо. Останні можуть здійснюватись як на дво- так і на багатосторонніх основах.

Зовнішньоекономічні зв'язки знаходять прояв, в основному, в таких формах, як міжнародна торгівля, міжнародний рух капіталів, міжнародні кредитні відносини, міжнародні валютні відносини, міжнародна міграція робочої сили, міжнародний обмін технологіями та ін.