64.Суть взаємодії етики і естетики

Склавшись як частина філософії, естетика через ідею калокагатії (гармонію зовнішнього і внутрішнього) активно співпрацювала з етикою. Своєрідний аспект взаємодії етики і естетики - аналіз структури естетичного почуття, яке формується на основі єдності так званих зовнішніх і внутрішніх почуттів людини. Зовнішні почуття (слух, зір, нюх, дотик) є результатом біологічної еволюції людини, внутрішні (любов, ненависть, дружба, вірність) - це почуття морально-етичні. Тобто естетичне почуття несе в собі морально-етичне навантаження. Обидві науки досліджують людину як своєрідний об'єкт морально-естетичного аналізу і носія творчого потенціалу. Взагалі специфіку взаємодії етики й естетики, з наголосом на проблемі творчості, вивчав німецький філософ Йоган Фіхте (1762- 1814). Саме мистецтво, на думку філософа, сприяє становленню цілісної людини. Й.Фіхте включає етику до структури філософського знання і поєднує моральність з творчою активністю людини. Особливу роль етика відіграє при аналізі художньої діяльності та мистецтва як складової частини предмета естетики.

65.Суть естетичного

Категорія «естетичного» характеризує всю широчінь та різноманітність сфери прекрасного і потворного, трагічного та ко- мічного, низького і піднесеного та їх модифікації у природній і соціальних галузях, у мистецтві та в інших сферах буття. Не існує художніх явищ (музичне, літературне, живописне та ін.), які 6 не мали естетичної природи і не були 6 прекрасними або високими, позитивно-естетичними або негативно-естетичними тощо, але є такі естетичні явища, які не мають художньої природи (красота флори й фауни, фізична зовнішність людини, неорганічні предмети та ін.). Дослідження естетичного (виступає як метакатегорія науки естетики) припускає аналіз найбільш загальних характеристик, сторін, які належать певним -естетичним об'єктам дійсності, наприклад, прекрасним, піднесеним, трагічним і т. ін., крім того, природи відображення цих явищ у свідомості людини, в естетичних сприйняттях, уявленнях, ідеалах, теоріях та поглядах, а також природи естетичних цінностей.

66. Сократ, Платон про сутність прекрасного.

Людина цікавить Сократа з боку її практичної діяльності, поведінки, моральності. Именно с этих антропологических позиций мыслитель подходит к рассмотрению эстетических проблем. Саме з цих антропологічних позицій мислитель підходить до розгляду естетичних проблем. Необходимо отметить, что Сократ хорошо знал искусство своего времени, разбирался в профессиональной стороне художественного творчества: в молодости он был ваятелем и, став философом, часто заходил в мастерские художников, скульпторов, ремесленников и вел с ними дискуссии. Необхідно відзначити, що Сократ добре знав мистецтво свого часу, розбирався у професійній стороні художньої творчості.

Згідно Сократу, будь-яка людська діяльність переслідує певну мету. Высшим результатом этой деятельности является абсолютное благо. Вищим результатом цієї діяльності є абсолютне благо. Эстетическая деятельность также является целесообразной; ее продукты должны оцениваться с точки зрения соответствия определенной цели (целесообразность Естетична діяльність також є доцільною, її продукти повинні оцінюватися з точки зору відповідності певної мети (доцільність – соответствие явления или процесса определенному состоянию, материальная илиидеальная модель которого представляется в качестве цели). - Відповідність явища чи процесу певному стану, матеріальна іліідеальная модель якого представляється як мета). Следовательно, прекрасное не может существовать как абсолютное свойство предметов и явлений. Отже, прекрасне не може існувати як абсолютне властивість предметів і явищ. Оно раскрывается лишь в отношении, а в сущности совпадает с целесообразным. Воно розкривається лише у відношенні, а по суті збігається з доцільним. Более того, Сократ отождествляет прекрасное не только с целесообразным, но и с хорошим, добрым. Більше того, Сократ ототожнює прекрасне не тільки з доцільним, але і з гарним, добрим. Относительность прекрасного здесь является следствием соотношения предмета с целями человеческой деятельности. Відносність прекрасного тут є наслідком співвідношення предмета з цілями людської діяльності. Згідно Сократу, будь-яка людська діяльність переслідує певну мету. Высшим результатом этой деятельности является абсолютное благо. Вищим результатом цієї діяльності є абсолютне благо. Эстетическая деятельность также является целесообразной; ее продукты должны оцениваться с точки зрения соответствия определенной цели (целесообразность Естетична діяльність також є доцільною, її продукти повинні оцінюватися з точки зору відповідності певної мети (доцільність – соответствие явления или процесса определенному состоянию, материальная илиидеальная модель которого представляется в качестве цели). - Відповідність явища чи процесу певному стану, матеріальна іліідеальная модель якого представляється як мета). Следовательно, прекрасное не может существовать как абсолютное свойство предметов и явлений. Отже, прекрасне не може існувати як абсолютне властивість предметів і явищ. Оно раскрывается лишь в отношении, а в сущности совпадает с целесообразным. Воно розкривається лише у відношенні, а по суті збігається з доцільним. Более того, Сократ отождествляет прекрасное не только с целесообразным, но и с хорошим, добрым. Більше того, Сократ ототожнює прекрасне не тільки з доцільним, але і з гарним, добрим. Относительность прекрасного здесь является следствием соотношения предмета с целями человеческой деятельности. Відносність прекрасного тут є наслідком співвідношення предмета з цілями людської діяльності.

Мистецтво, з точки зору Сократа, є відтворення дійсності за допомогою наслідування, яке зовсім не тотожне простого копіювання явищ. Художник творчески воспроизводит действительность, исследует ее, отбирает из массы изученных единичных предметов определенные признаки, обобщает их. Художник творчо відтворює дійсність, досліджує її, відбирає з маси вивчених одиничних предметів певні ознаки, узагальнює їх. И природа, преображенная такой деятельностью, возвышается до идеала. І природа, перетворена такою діяльністю, підноситься до ідеалу.

За Сократом, зображення в мистецтві гідні ті люди, у яких присутні благородні риси характеру, високі моральні якості. Именно нравственный идеал должен быть воплощен в художественном произведении. Саме моральний ідеал повинен бути втілений в художньому творі. Заслуга Сократа как эстетика в том, что он подчеркнул органическую связь этического и эстетического, нравственного и прекрасного. Заслуга Сократа як естетика в тому, що він підкреслив органічний зв'язок етичного і естетичного, морального і прекрасного. Идеалом для него является человек, прекрасный телом и духом. Ідеалом для нього є людина, прекрасний тілом і духом.

Філософські погляди Платона сформувалися під впливом Сократа, елеатів і піфагорійців. Согласно Платону, чувственные вещи изменчивы, преходящи и не являются истинным бытием. Згідно з Платоном, чуттєві речі мінливі, скороминущі і не є істинним буттям. Подлинное бытие присуще лишь особого рода духовным сущностям – “видам” или “идеям”. Справжнє буття властиве лише особливого роду духовним сутностей - "видами" або "ідей". Идеи Платона – это общие понятия, представляющие собой самостоятельные сущности. Ідеї ​​Платона - це загальні поняття, що представляють собою самостійні сутності. Идей столько, сколько общих понятий; они находятся в отношении соподчинения, а верховной является идея блага. Ідей стільки, скільки загальних понять: вони знаходяться у відношенні підпорядкування, а верховної є ідея блага. По отношению к реальным вещам идеи – “прототипы”, причины, образцы, а вещи остаются лишь отражением идей. По відношенню до реальних речей ідеї - "прототипи", причини, зразки, а речі залишаються лише відображенням ідей.

За Платоном, мистецтво (одна з форм суспільної свідомості і людської діяльності, яка задовольняє естетичним потребам людини і відображає дійсність у художньо-образній формі) наслідує чуттєвих речей, які самі є образами, відбитками ідей. Художник не возвышается до постижения истинно сущего и прекрасного. Художник не підноситься до осягнення істинно сущого і прекрасного.

Тому мистецтво, як вторинне відображення, позбавлене пізнавальної цінності, більше того, воно оманливе, брехливо і перешкоджає пізнанню істинно сущого світу. Искусству нет места в идеальном государстве Платона. Мистецтву немає місця в ідеальній державі Платона. Впоследствии он несколько смягчается и соглашается, что Муза должна доставлять наслаждение только наилучшим людям, получившим хорошее воспитание. Згодом він кілька пом'якшується і погоджується, що Муза повинна доставляти насолоду тільки найкращим людям, що отримали гарне виховання. Этим людям искусство не принесет вреда, а будет даже полезным. Цим людям мистецтво не принесе шкоди, а буде навіть корисним.