- •1. Актуальність дослідження етики в сучасному українському суспільстві.
- •2. Пердмет і структура етики
- •3.Коло проблем дослідження етики
- •4.Завдання етики як науки
- •5.Функції етики
- •6. Етика як вчення про мораль
- •7. Етичні вчення Стародавнього Єгипту та Месопотамії.
- •8.Давньоіндійські етичні вчення.
- •9. Етичні вчення Стародавнього Китаю.
- •10. Етичні погляди Сократа.
- •Учение ф.Ницше
- •26.Моральна потреба і моральна діяльність.
- •27. Структура та функції моралі.
- •28. Політика й етика як чинники моральної регуляції суспільного життя.
- •29. Мораль і право як чинники інституційної й позаінституційної регуляції суспільного життя.
- •30. Моральна свідомість і її структура.
- •31. Поняття моральної свідомості, моральні мотиви.
- •32. Моральні цінності і святині.
- •33. Добро як основа морального життя. Альтруїзм.
- •34. Природа зла і відношення до нього.
- •35. Свобода дії, свобода вибору та свобода волі як форми моральної діяльності.
- •36. Моральний вибір і вчинок.
- •37. Сенс життя і моральність.
- •38. Культурно-історичний аспект проблеми життя-смерть.
- •40. Що таке категорії моральної свідомості?
- •41.Моральний обов’язок
- •2. Професійний і моральний обов'язок
- •43. Щастя, як моральна повнота буття
- •44. Поняття честь і гідність
- •45. Совість як стимулятор морального вдосконалення
- •46.Сором як показник моральної культури
- •61. Естетика як наука
- •62.Особливість сучасного естетичного знання
- •63.Структура та ф-ї естетики
- •64.Суть взаємодії етики і естетики
- •65.Суть естетичного
- •66. Сократ, Платон про сутність прекрасного.
- •67. Діалектика прекрасного і потворного
- •68. Історичні періоди розвитку естетики
- •69.. Ґенеза укр.. Естет. Думки
- •70. Розмаїття естетичних напрямів в Україні в хх ст.
- •71. Специфіка і система естетичних категорій.
- •72. Прекрасне, його функції та модифікації.
- •73. Потворне: сутність і його особливості в сучасних умовах.
- •74. Трагічне: сутність і форми вияву у мистецтві і житті.
- •75. Величне і низьке.
- •76. Сутність і модифікації комічного.
- •77. Калокагатія як синтез істини, добра і краси.
- •78. Катарсис: античне і сучасне трактування.
- •79. Природа естетичної діяльності.
- •80. Структура естетичної свідомості
- •81.Естетичне почуття і естетичне переживання
- •82.Естетична потреба як імпульс естетичної активності і основа естетичного відношення.
- •83.Естетичний ідеал
- •84.Естетичний смак
- •85.Естетичні погляди і теорії
- •Тенденції розвитку сучасного мистецтва: модернізм і постмодернізм.
- •Соціально-естетична природа мистецтва.
- •Динаміка сучасних видів і жанрів мистецтва.
- •Функції мистецтва. Провідна роль естетичної функції.
- •Соціально-естетичний підхід у вивченні художньої культури. Соціологія мистецтва.
- •Система «художнє виробництво – художня потреба – художнє споживання» як основа розвитку мистецтва.
- •92. Соціально-художня реальність та її особливості в Україні
- •93. Поняття мистецтва
- •94. Роль мистецтва у поступі суспільства і у вихованні.
- •95. Національна програма естетичного виховання в Україні, її роль у формуванні національно-культурної ідентичності.
- •96.Сутність взаємодії етики та естетики.
- •97.Сократ, Платон про сутність прекрасного.
- •98.Діалектика прекрасного та потворного
- •99. Концепція і.Канта про прекрасне і піднесене
- •100. Категорія героїчного в усній народній поетичній творчості.
- •101. Категорія трагічного в художній літературі.
- •102. Сарказм як форма комічного.
- •103. Основи естетичної проблематики у філософії Античності.
- •104. Естетичні ідеї Середньовіччя та Відродження.
- •105. Осмислення мистецтва в основних художньо-естетичних течіях 17-19 ст.
- •106. Класична філософська естетика
- •107. Естетичні теорії хх ст.
- •108. Поняття художнього образу.
- •109. Роль критики у мистецтві.
- •110. Форми комічного у мистецтві.
- •111. Сутність трагічного конфлікту.
- •112. Сутність уявлень про мім етичну природу мистецтва.
- •113. Гармонія та міра як естетичні категорії.
- •114. Метод і стиль у мистецтві.
30. Моральна свідомість і її структура.
Мораль не існує поза свідомістю, адже людські вчинки, акти міжособистісної комунікації не отримали б морального виміру, якби людина не була здатна усвідомлювати їх суть, співвідносити їх із власними уявленнями про добро і зло, належне і справедливе, із власним сумлінням. Проте моральна свідомість сама по собі ще не є повноцінним, самодостатнім моральним феноменом.
Моральна свідомість — вираження ідеального належного, на яке слід орієнтуватись.
Залежно від її носія моральну свідомість поділяють на суспільну (моральні погляди й оцінки певних груп людей) й індивідуальну (моральні погляди й оцінки індивідів), які перебувають в органічному, хоча й суперечливому, взаємозв'язку.
Основними елементами суспільної моральної свідомості є моральні вимоги та моральні цінності. Іноді до них додають ще ідеал, проте в ідеалі виражається не лише моральна довершеність людини, а й інтелектуальна, політична, професійна тощо.
Складовими індивідуальної моральної свідомості (самосвідомості) вважають інтеріоризовані моральні вимоги (моральний обов'язок) і моральні цінності, що виявляються в моральних мотивах і ціннісних орієнтаціях особистості, почуттях сумління, честі і гідності тощо.
Сама моральна свідомість (а вона належить загалом до буденного рівня) містить у собі не лише почуття й уявлення, а й поняття, що дає підставу твердити про чуттєве і раціональне начала моралі.
31. Поняття моральної свідомості, моральні мотиви.
Мораль не існує поза свідомістю, адже людські вчинки, акти міжособистісної комунікації не отримали б морального виміру, якби людина не була здатна усвідомлювати їх суть, співвідносити їх із власними уявленнями про добро і зло, належне і справедливе, із власним сумлінням. Проте моральна свідомість сама по собі ще не є повноцінним, самодостатнім моральним феноменом.
Моральна свідомість — вираження ідеального належного, на яке слід орієнтуватись.
Відомо, однак, що людина може бути цілком обізнана з існуючими моральними нормами, навіть мати найпрекрасніші принципи, — і водночас пальцем не ворухнути для практичного втілення їх у життя. Для реалізації вимог моралі потрібні реальні рушійні сили, які сполучали б ці вимоги зі світом конкретних людських дій і вчинків. Такі рушійні сили — внутрішні, суб'єктивно значущі спонуки до дії — в
етиці розглядаються як мотиви. Мотив виражає заінтересованість суб'єкта в певній дії і є відповіддю на запитання, чому, власне, він її вчинив. Істотна проблема, пов'язана із сутністю мотивації, полягає в тому, що моральна вартість самого вчинку чи дії не завжди відповідає моральній вартості мотиву, що лежить у їхній основі. Мораль і справді не може бути байдужою до власної гідності мотивів, на яких базуються ті чи інші людські вчинки. Якщо дії або поведінка людини лише зовні відповідають вимогам моралі, а по суті грунтуються на позаморальній чи аморальній системі мотивів (такий тип поведінки етика визначає як легальну поведінку, або легалізм), загальна моральна оцінка даного прояву людської активності буде, безперечно, нижчою, ніж у тому разі, коли б подібні ж учинки спиралися на моральні мотиви, адекватні їхньому позитивному змістові. Мотиви й реальну мотивацію поведінки належить відрізняти від мотивування — ретроспективного пояснення вчинку, яке дається виходячи вже з факту його здійснення і тому може
розходитися із справжньою системою мотивів або надмірно її раціоналізувати. Загалом, тільки вся цілісність реальної поведінки людини дає змогу з'ясувати, якими мотивами вона керується насправді. Відповідно до основних світоглядних орієнтирів тієї чи іншої культури або епохи виробляються й певні спільні, узагальнюючі підходи до розуміння сутності мотивації людської поведінки.