4. Шляхи поліпшення аналізуємих показників

Закінчуючи аналіз, необхідно підрахувати резерви збільшення прибутку за рахунок збільшення випуску /реалізації/ продукції, зниження її собівартості, зміни цін на готову продукцію і за рахунок поліпшення якості продукції, усунення витрат, пов’язаних з браком, зміни прибутку /збитку/ від іншої реалізації та позареалізаційних операцій.

На величину прибутку і рентабельності впливає багато факторів, які діляться на зовнішні та внутрішні. Зовнішні – не залежні від зусиль колективу підприємства /зміна ціни на покупні матеріали, на продукцію, тарифів на перевезення, норм амортизації та ін./. Ці заходи в загальнодержавному масштабі впливають на узагальнюючі показники виробничо-господарської діяльності. Внутрішні – це фактори, які пов’язані з виробничою діяльністю підприємства.

На величину прибутку впливає обсяг продукції, її якість, асортимент, рівень собівартості, штрафи, пені, недоїмки та інші фактори. Основна маса прибутку підприємства – це різниця між виручкою від реалізації продукції та витратами на її виробництво та реалізацію. Тому кількісні та якісні досягнення підприємства, рівень використання ним матеріальних, трудових та інших ресурсів відображаються у розмірі одержаного прибутку.

При підрахунках резервів збільшення прибутку необхідно, насамперед, визначити можливе його зростання за рахунок виявлених раніше резервів збільшення обсягу реалізації, покращення якості та зниження собівартості продукції.

Щоб виміряти резерви збільшення прибутку, необхідно суму резервів зростання обсягу реалізації помножити на середній процент рентабельності реалізованої продукції за планом.

Резервом збільшення прибутку є також усунення причин, які викликали збитки від іншої реалізації та позареалізаційні збитки.

Таблиця 4.1 Фактори зміни рентабельності

Елементи розрахунку	План, тис. грн.	Звіт, тис. грн.	Зміна
			прибутку, тис. грн.	рентабельності, тис. грн.
Зміна суми балансового прибутку	1422	1523	+101	+1,81
У т.ч. за рахунок зміни: – обсягу реалізації – собівартості реалізованої продукції – структури реалізованої продукції – оптових цін на продукцію – прибутків від іншої реалізації – збитків від іншої реалізації – позареалізаційних доходів – позареалізаційних збитків	- - - - - - - -	- - - - - - - -	-84,96 -40,0 +51,96 +131,0 +54,0 -13,0 +32,0 -30,0	-1,51 -0,71 +0,93 +2,34 +0,96 -0,23 +0,57 -0,53
2. Резерви збільшення обсягу реалізації /1422,7 16,83/:100,0			-239,4	-4,26
3. Зменшення сум рентних платежів	146	196	+50	-0,89
4. Зміна суми процентів за кредит	689	1256	+567	-10,1

Знаючи вартість виробничих фондів (5610 тис. грн.) і зміну прибутку, зведемо у табл. 4.2. фактори, що вплинули на відхилення фактичної рентабельності від планової. Це допоможе прийняти відповідні заходи для мобілізації резервів подальшого зростання рентабельності /табл. 4.2/. В нашому господарстві до таких факторів відносяться:

Таблиця 4.2. Резерви зростання прибутку та рентабельності

№ п/п	Резерви	Зростання
		прибутку, тис. грн.	рентабельності, в%
1.	За рахунок збільшення обсягу реалізації продукції	239,4	4,26
2.	Збільшення прибутку від іншої реалізації	13	0,23
3.	Зменшення позареалізаційних збитків	30	0,53
4.	Зменшення залишків виробничих основних фондів	-	0,15
5.	Зменшення залишків власних оборотних засобів	-	0,63
6.	Зниження собівартості товарної продукції	40	0,71
7.	Зменшення рентної плати	50	0,89
8.	Зменшення плати за кредит	567	10,10
	Загальна зміна	939,4	17,50

Дані таблиці 4.2 свідчать, що підприємство мало резерви зростання прибутку на 939,4 тис. грн., або на 66,06% і зростання рентабельності на 17,50%. Це дуже великі резерви. Серед цих резервів 57,71% складає плата за кредит.

Розглядаючи формулу розрахунку рентабельності у відриві від комплексу показників, можна прийти до помилкового висновку, що всяке збільшення виробничих фондів негативно впливає на рентабельність. В дійсності, збільшення фондів повинно привести до збільшення обсягу реалізації і прибутку, а отже, і рентабельності.

Таким чином, шляхи збільшення рентабельності полягають в кращому використанні наявних виробничих основних фондів /ВОФ/, прискоренні обігу оборотних коштів, збільшенні фондовіддачі і обсягу виробництва продукції, необхідної народному господарству.

Підприємства випускають багато видів продукції, тому вони завжди бажають збільшити питому вагу тих виробів, які дають більший прибуток. Проте, довести свою виробничу програму лише до одного найбільш дохідного виду продукції неможливо через вплив різних причин.

Для аналізу структури продукції доцільно використати маржинальний дохід з врахуванням структури реалізації продукції. На підставі облікових даних одержана така інформація (табл. 4.3).

Таблиця 4.3. Аналіз структури продукції

Види продукції	Оптова ціна, грн.	Змінні витрати на одиницю продукції, грн.	Питома вага продукції відповідного виду у загальному випуску, %		Питома вага маржинального доходу в реалізованій продукції
			перший варіант	другий варіант	перший варіант	другий варіант
А	63	34,4	26,8	29	0,121	0,132
Б	68	37	33,4	40	0,152	0,182
В	64	39	16,2	11,5	0,063	0,043
Г	94	54	23,6	20	0,100	0,085
РАЗОМ	-	-	100	100	0,436	0,442

Постійні витрати для першого варіанта складають 2200 тис. грн., для другого – 2250, виручка від реалізації для першого вартіанта – 8100 тис. грн., для другого – 8360 тис. грн.

Розрахунок середньої величини питомої ваги маржинального доходу із врахуванням структури продукції проведемо за формулою:

Q = (Ц – ЗВ): Ц·У, (4.1)

де Q – середня величина маржинального доходу:

Ц – ціна одиниці продукції, грн.;

ЗВ – змінні витрати в одиниці продукції, грн.;

С – питома вага виробу у загальному випуску, в%;

Результати розрахунків приведені у табл. 4.3.

П рибуток визначимо за формулою:

П = ВР· Q – ПВ (4.2)

де П – прибуток;

ВР – виручка від реалізації;

ПВ – постійні витрати.

За першим варіантом:

П = (8100 0,436) – 2200 = 3532 – 2200 = 1332 тис. грн.

за другим варіантом:

П = (8360 0,442) – 2250 = 3695 – 2250 = 1445 тис. грн.

за другим варіантом при першій структурі:

П = (8360 0,436) – 2250 = 3645 – 2250 = 1395 тис. грн.

За другим варіантом підприємство одержить прибутку на 50 тис. грн. більше, тому цьому варіанту необіхдно віддіти перевагу.

Керівникам підприємства надійшла додаткова заявка на випуск 600 шт. виробу Д. Якщо потужності обладнання використовуються повністю, тоді для виконання заявки необхідно зменшити випуск інших виробів, наприклад виробу В, який входить у виробничу програму. Вироби Д і В характеризуються такими даними: ціна одного виробу 73 і 64 грн., змінні витрати на один виріб 45 і 39 грн., маржинальний дохід на один виріб 28 і 25, собівартість – 58 і 52 грн., для виготовлення одного виробу необхідно 10 і 12 хвилин.

Перед зміною виробничої програми необхідно вирішити такі питання: 1) чи збільшиться прибуток підприємства; 2) на скільки одиниць необхідно скоротити випуск виробу В, щоб прийняти заявку на виготовлення виробу Д; 3) якою має бути нижня межа ціни виробу Д.

Врахуємо час, необхідний для виготовлення 600 шт. виробу Д:

10 600 = 6000 хв.

За цей час випуск виробу В зменшиться на:

6000: 12 = 500 шт.

Порівняємо вихідні дані і одержані результати: обсяг виробництва 600 і 500 штук, сума маржинального доходу 16800 = 600 28 і 12500 = 500 25 грн., чистого прибутку – 9000 = 600 (73 – 58) і 6000 = 500 (64 – 52) грн.

Розрахунки показують, що взяття додаткової заявки на виготовлення виробу Д вигідне для підприємства, бо воно додатково одержить 9000 грн. прибутку, а втратить 6000.

Нижня межа ціни дорівнює сумі змінних витрат додаткового виробу плюс норма (ставка) маржинального доходу замінюваного виробу помножена на співвідношення часу їх виробництва:

Ц = 45 + 25 10: 12 = 65,83 грн.

Така ціна забезпечить одержання попереднього прибутку. Контрактна ціна вища за розрахункову, тому взяття заявки збільшить прибуток на 4302 грн. /(73 – 65,83) 600/. Зміна структури виробництва вигідна для підприємства.

Висновок

За умов ринкових перетворень надзвичайно важливо мати об'єктивну і стислу аналітичну інформацію про підприємство, яка б задовольнила всіх її користувачів – як зовнішніх, так і внутрішніх. Насамперед це стосується аналітичної інформації про фінансовий стан підприємства, його платоспроможність. Така інформація використовується як власниками підприємств для підвищення дохідності капіталу, забезпечення стабільної роботи підприємницьких структур, так і кредиторами та потенційними інвесторами для мінімізації ризику за позиками і внесками. Вона має свідчити про конкурентоспроможність підприємства, його потенційні можливості.

Головними задачами аналізу виробництва і реалізації продукції є:

перевірка напруженості планових завдань;

оцінка виконання плану і зміни в об’ємі реалізації, складу та якості продукції;

встановлення причин відходження від плану і змін по відходженню до попереднього періоду

виявлення резервів подальшого росту реалізації продукції, покращення її складу та якості.

Контролюється виконання плану через вартісний показник по натурально-речовому складу продукції, оскільки у виконання плану реалізації зараховується фактично реалізована продукція в межах запланованої суми лише при умові, що план постачання виконано повністю всіма без винятку покупцями у відповідності з договірними умовами по відношенню до кількості, асортименту, якості виробу.

Для підприємства дуже важливо проводити аналіз реалізованої продукції, аналізувати виконання плану по реалізації та інші плани, щоб виявити недоліки і усувати їх, поки вони не призвели до негативних результатів.

Загальний аналіз господарської діяльності підприємства показує, що в порівнянні з попереднім роком план прибутку перевиконаний на 101 тис. грн., або на 7,10%, підприємство збільшило свій прибуток від реалізації на 4,08.

Прибуток, що відображено в балансі зріс, але його ріст «пригальмувало» збільшення собівартості продукції на 199 тис. грн. Сприятливо ж позначилося збільшення прибутку від реалізації продукції.

План по одержанню прибутку від реалізації міг бути перевиконаний у більшому процентному відношенні, якби не значне зниження показника прибутку по залишках нереалізованої продукції, що пов'язано з великим зниженням рівня оптових цін і збільшенням собівартості.

Список використаної літератури

1. Баканов М.И., Шеремет А.Д. «Теория экономического анализы: учебник.». – М.: Финансы и статистика, 1996г. – 288с.

2. Бандурака О.М., Коробов Н.Л., Орлов П. /., Петрова К.Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. – К.: Либідь, 1998.

3. Бланк Й.А. Управление прибылью. – К.: Ника-Центр, Зльга, 1999.

4. Белявский Л.К., Ряузов Н.Н., Ряузов Д.Н. Статистика: Учебник. – 2-е изд..-М.:Финансы и статистика, 1989.

5. Бланк И.А. Управление предприятиями: Учебник.-М.:ЭКМОС, 1997.

6. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа – М.: Финансы и статистика, 1993.

7. Бандурка О.М., Коробов М.Я. та ін. Фінансова діяльність підприємства – К.: ЛИБІДЬ, 1998.

8. Білик М. Державні підприємства як об'єкт фінансового управління в умовах переходу до ринкової економіки // Український журнал «Економіст» – 1999. №1.

9. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента – К.: НИКА-ЦЕНТР, 1999.

10. Бріхем Є. Основи фінансового менеджменту – К.: Молодь, 1994.

11. Візіло А. Два метри кордону // Галицькі контракти – 1999. №18.

12. Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті – К.: ТОВ «БОРИСФЕН-М», 1996.

13. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности – М.: Финансы и статистика, 1996.

14. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия: проблемы, концепции и методы – М.: Финансы, 1997.

15. Криворучко М.І., Петровський В.В. Облік та аналіз фінансових активів – К.: «Феникс», 1997.

16. Мельник В.А. Ринок цінних паперів – К.: «А.Л.Д.» та «ВІРА-Р», 1998.

17. Національні стандарти бухгалтерського обліку // Все про бухгалтерський облік – 2001. №37.

18. Родионова В.М., Федотова М.А. Финансовая устойчивость предприятия в условиях инфляции – М.: Финансы и статистика, 1993.

19. Фінанси підприємств за редакцією кандидата економічних наук, професора А.М. Поддєрьогіна. – Київ, 2000

20. Царенко О.М. Економічний аналіз діяльності підприємств агропромислового комплексу: Навч.посібник.-К.: Вища школа, 1998.

21. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. «Методика финансового анализа» – М.: ИНФРА – М, 1996г. – 176с.