Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
20-30.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
04.09.2019
Размер:
138.75 Кб
Скачать
  1. Нормування радіаційної безпеки. Рівні втручання у разі радіаційної аварії. Вимоги до розвитку і розміщення об’єктів атомної енергетики.

Радіаційна безпека та протирадіаційний захист стосовно різних видів діяльності людини ґрунтується на основі використання таких принципів:

будь-яка практична діяльність, що супроводжується опроміненням людей, має право здійснюватися, якщо вона приносить більше користі опроміненим особам або суспільству в цілому, порівняно із завданою шкодою (принцип виправданості);

рівні опромінення від усіх видів господарювання не повинні перевищувати встановлений ліміт дози (принцип неперевищення);

індивідуальні дози або кількість опромінюваних осіб стосовно певного джерела іонізуючого випромінювання мають бути настільки низькими, наскільки це можливо із врахуванням економічних і соціальних чинників (принцип оптимізації).

Норми радіаційної безпеки України поширюються на ситуації опромінення людини джерелами іонізуючого випромінювання в умовах:

експлуатації техногенних джерел іонізуючого випромінювання;

медичної практики;

радіаційних аварій;

додаткового опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження.

Водночас вони не поширюються на опромінення від природного радіаційного фону та опромінення в умовах повного звільнення виду практичної діяльності, що володіє джерелами іонізуючого випромінювання від регулювання. Тобто на джерела радіації, що створюють за будь-яких умов індивідуальну річну ефективну дозу до 10 мкЗв, а колективну ефективну річну дозу не більше як 1 люд·Зв. Також під вимоги НРБУ-97 не підпадає космічне випромінювання, радіоактивність земної поверхні та внутрішнє опромінення людини, створене природним калієм.

Вимоги щодо забезпечення радіаційної безпеки сформульовані для зовнішнього, інгаляційного та внутрішнього опромінення людини. Сумарну дозу від цих видів опромінення використовують для оцінки радіаційної обстановки й очікуваних медичних наслідків, а також для обґрунтування захисних заходів і оцінки їхньої ефективності.

II. Основні критерії з ядерної та радіаційної безпеки щодо вибору майданчика для розміщення АС

2.1. Майданчик є придатним для розміщення АС, якщо забезпечується безпечна експлуатація АС на всіх етапах життєвого циклу ядерної установки при нормальній експлуатації, порушеннях нормальної експлуатації та аваріях, з урахуванням:

зовнішніх впливів, які мають чи можуть мати вплив на безпеку АС, розповсюдження радіоактивних речовин чи опромінення населення, ураховуючи їх зміни на всіх етапах життєвого циклу ядерної установки;

існуючого та перспективного екологічного та демографічного стану;

можливості реалізації захисних заходів у разі виникнення аварій, уключаючи важкі аварії.

Вимоги до оцінки придатності майданчика для розміщення АС наведені в главі IV цих Вимог.

2.2. Вибір майданчика для розміщення АС здійснюється в рамках техніко-економічного обґрунтування створення АС та вибору запропонованого майданчика для її розміщення (далі - ТЕО АС).

2.3. У ТЕО АС надається така інформація щодо безпеки майданчика для розміщення АС:

обґрунтування вибору майданчика для розміщення АС за результатами оцінки придатності не менше трьох майданчиків для розміщення АС;

оцінка радіаційної обстановки при нормальній експлуатації АС, порушеннях нормальної експлуатації, проектних і запроектних аваріях;

технічні та організаційні заходи для забезпечення радіаційної безпеки;

усебічна оцінка впливу АС на навколишнє природне середовище.

2.4. Загальна встановлена потужність АС та технічні характеристики АС визначаються на початку робіт з вибору майданчика для розміщення АС. При визначенні загальної встановленої потужності АС та технічних характеристик АС ураховуються:

радіаційний вплив АС на населення та навколишнє природне середовище;

розмір санітарно-захисної зони та зони спостереження.

2.5. ТЕО АС підлягає державній експертизі ядерної та радіаційної безпеки відповідно до статті 40 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку".

2.6. У разі прийняття рішення про розширення АС (із збільшенням установленої потужності АС чи заміщенням виведених з експлуатації енергоблоків АС) виконується переоцінка майданчика для розміщення АС. Переоцінка базується на результатах попередніх робіт з оцінки придатності майданчика для розміщення АС.

2.7. Для діяльності з вибору майданчика для розміщення АС розробляється та впроваджується система управління якістю.

  1. Чорнобильська катастрофа: події, факти, цифри. Категорії зон радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на ЧАЕС. Режими захисту населення

Чорно́бильська катастро́фа — екологічно-соціальна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території України (у той час — Української РСР). Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Відбувся радіоактивний викид потужністю в 300 Хіросім. На думку багатьох людей, зокрема Валентини Семенівні Шевченко, тодішньої голови Президії Верховної Ради УРСР, ця подія так само як офіційна реакція, яка була продемонстрована у Москві, стала однією з причин розвалу СРСР.

Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики до вибуху на АЕС «Фукусіма-1», як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.

Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60% радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 000 чоловік були евакуйовані із зон забруднення.

Чорнобильська аварія стала подією великого суспільно-політичного значення для СРСР і світу. Це наклало деякий відбиток на хід розслідування її причин. Підхід до інтерпретації фактів і обставин аварії мінявся з часом і повністю єдиної думки не існує досі.

Спершу керівництво УРСР та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень з Швеції, де на Фоксмаркській АЕС були знайдені радіоактивні частинки, які були принесені з східної частини СРСР та оцінки масштабів зараження, розпочалася евакуація близько 130 000 мешканців Київської області із забруднених районів. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб, насамперед ліквідатори катастрофи. Навколо ЧАЕС створена 30-кілометрова зона відчуження.