Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
20-30.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
04.09.2019
Размер:
138.75 Кб
Скачать

2.3 Енергетика

Атомна електростанція (АЕС) - новий сучасний тип підприємств з виробництва електроенергії. В основі її виробництва лежать ланцюгові реакції поділу важких ядер.

Ядерним пальним служать ізотопи урану U-235 І U-238, _ Рі-239, Th -232, але для більшості АЕС використовується тільки U - 235, 238, одержувані з уранової руди.

Одиниці вимірювання

Радіоктивність залежить від кількості нестабільних ізотопів і часу їхнього життя. Система СІ визначає одиницею вимірювання активності Бекерель - така кількість радіоактивної речовини, в якій за секунду відбувається один акт розпаду. Практично ця величина не дуже зручна, тому частіше використовують позасистемні одиниці - Кюрі. Іноді вживається одиниця Резерфорд.

Щодо дії радіоактивного випромінювання на опромінені речовини, то використовуються ті ж одиниці, що й для рентгенівського випромінювання. Одиницею вимірювання дози поглинутого йонізуючого випромінювання в системі Сі є Грей - така доза, при якій в кілограмі речовини виділяється один Джоуль енергії. Одиницею біологічної дії опромінення в системі СІ є Зіверт. Позасистемна одиниця виділеної при опроміненні енергії - рад.

Така одиниця, як рентген є мірою не виділеної енергії, а йонізації речовини при радіоактивному опроміненні. Для вимірювавння білогічної дії опромінювання використовується біологічний еквівалент рентгена - бер.

Для характеристики інтенсивності опромінення використовують одиниці, які описують швидкість набору дози, наприклад, рентген за годину.

  1. Механізм дії іонізуючих випромінювань на тканини організму. Ознаки радіаційного ураження. Гостре опромінення. Хронічне опромінення.

У результаті дії іонізуючого випромінювання на організм людини в тканинах можуть виникати складні фізичні, хімічні та біологічні процеси. При цьому порушується нормальне протікання біохімічних реакцій та обмін речовин в організмі.

В залежності від поглинутої дози випромінювання та індивідуальних особливостей організму викликані зміни можуть носити зворотний або незворотний характер. При незначних дозах опромінення уражені тканини відновлюються. Тривалий вплив доз, які перевищують гранично допустимі межі, може викликати незворотні зміни в окремих органах або у всьому організмі й виразитися в хронічній формі променевої хвороби. Віддаленими наслідками променевого ураження можуть бути променеві катаракти, злоякісні пухлини.

При вивченні дії на організм людини іонізуючого випромінювання були виявлені такі особливості:

- висока руйнівна ефективність поглинутої енергії іонізуючого випромінювання, навіть дуже мала його кількість може спричинити глибокі біологічні зміни в організмі;

- присутність прихованого періоду негативних змін в організмі, він може бути досить довгим при опроміненнях у малих дозах;

- малі дози можуть підсумовуватися чи накопичуватися;

- випромінювання може впливати не тільки на даний живий організм, а й на його нащадків (генетичний ефект);

- різні органи живого організму мають певну чутливість до опромінення. Найбільш чутливими є: кришталик ока, червоний кістковий мозок, щитовидна залоза, внутрішні (особливо кровотворні) органи, молочні залози, статеві органи;

- різні організми мають істотні відмінні особливості реакції на дози опромінення;

- ефект опромінення залежить від частоти впливу іонізуючого випромінювання. Одноразове опромінення у великій дозі спричиняє більш важкі наслідки, ніж розподілене у часі.

Найбільш вираженими системними ознаками і симптомами при дії великих доз радіації (більше 100 рем, тобто 100 000 мрем) є загальне нездужання, нудота, блювота і пронос, судоми, почервоніння шкіри, а пізніше - кровотеча, анемія і інфекція. Нудота і блювання іноді спостерігаються і при дії менше 100 рем (табл.1). Їх поява в межах 2-годинного періоду після експозиції передбачає отримання дози радіації більше 400 рем. Якщо нудота й блювота виникають пізніше ніж через 2 год після впливу радіації, то отримана доза становить менше 200 рем; їх відсутність через 6 год після експозиції означає отримання дози менше 50 рем. Шкірна еритема (місцева або генералізована) вказує на вплив більше 300 рем. Діарея свідчить про опромінення шлунково-кишкового тракту в дозі більше 400 рем. Виникнення судом вказує на радіаційний вплив на центральну нервову систему більше 2000 рем. Підрахунок кількості лейкоцитів має прогностичне значення. Якщо через 48 год кількість лейкоцитів перевищує 12ОО/мм 3, то прогноз хороший, якщо воно становить 300 - 1200/мм 3, то прогноз досить сприятливий, а менш ЗОО / мм 3 - поганий. Кровотеча, анемія та інфекційні ускладнення можуть виникнути після латентного періоду, тобто через 20-30 днів.

Еритема і коричнювата забарвлення шкіри з'являються через кілька годин і поступово посилюються протягом кількох днів, як при термічному опіку. При досить високій дозі опромінення можуть спостерігатися облисіння, утворення пухирів на шкірі і виразка.

Імовірність значного системного ураження може бути оцінена на підставі наступних даних: часу виникнення нудоти, блювоти і проносу; зміни кількості лімфоцитів в крові; обставин інциденту експозиції; визначення джерела радіації; дози опромінення (по лічильнику), отриманого на місці події; тривалості впливу іонізуючого випромінювання .

1. Гостра променева хвороба

Гостра променева хвороба (ГПХ) - настала внаслідок одноразового опромінення.

По тяжкості ГПХ ділять на кілька ступенів:

I ступінь 1 2 Гр (проявляється через 14-21 день)

II ступінь 2 5 Гр (через 4-5 днів)

III ступінь 5 10 Гр (після 10-12 годин)

IV ступінь> 10 Гр (після 20 хвилин)

2. Хронічна променева хвороба

Хронічна ЛБ - розвивається в результаті тривалого безперервного або фракціонованого опромінення організму в дозах 0,1-0,5 с Гр / добу при сумарній дозі, що перевищує 0,7-1 Гр. ХЛБ при зовнішньому опроміненні являє собою складний клінічний синдром із залученням ряду органів і систем, періодичність перебігу якого пов'язана з динамікою формування променевого навантаження, тобто з продовженням або припиненням опромінення . Своєрідність ХЛБ полягає в тому, що в активно проліферуючих тканинах, завдяки інтенсивним процесам клітинного оновлення, тривалий час зберігається можливість морфологічного відновлення тканинної організації. У той же час такі стабільні системи, як нервова, серцево-судинна і ендокринна, відповідають на хронічне променева дія складним комплексом функціональних реакцій і вкрай повільним наростанням незначних дистрофічних змін.